Ухвала суду № 44376822, 29.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2015р. м. Київ К/9991/23102/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Фаворит, ЛТД»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року

у справі № 2а-9267/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Фаворит, ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова (правонаступником якої є Західна міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова Харківської області Державної податкової служби)

за участю Прокуратури Харківської області

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Фаворит, ЛТД» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова (далі - відповідач) про: визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 липня 2010 року № 0000842303/0 та № 0000852303/0; зобов'язання ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова утримуватись у подальшому від порушення положень Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також ,позивач просив постановити окрему увалу стосовно зобов'язання ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року позов був залишений без задоволення. Заяву ТОВ «Фаворит, ЛТД» про постановлення окремої ухвали також було залишено без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Фаворит, ЛТД», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова його правонаступником - Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Фаворит, ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складений акт від 22 червня 2010 року № 1437/23-03-05/19474491.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 1.2, 2.1, 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, статей 203-207 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3205025,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2008 року - 1290487,00 грн., за 3 квартал 2008 року - 1103193,00 грн., за 4 квартал 2008 року - 504603,00 грн., за 1 квартал 2009 року - 126381,00 грн., за 2 квартал 2009 року - 59951,00 грн., за 3 квартал 2009 року - 120410,00 грн.; вимоги підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2577474,00 грн. за рахунок віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість без підтверджуючих документів, отриманих від ТОВ «Гольдтехлайт», у тому числі: у травні 2008 року - 626667,00 грн., у червні 2008 року - 405723,00 грн.,у липні 2008 року - 201833,00 грн., у серпні 2008 року - 297788,00 грн., у вересні 2008 року - 389820,00 грн., у жовтні 2008 року - 382853,00 грн., у листопаді 2008 року - 14060,00 грн., у грудні 2008 року - 6790,00 грн., у лютому 2009 року - 54994,00 грн., у березні 2009 року - 46111,00 грн., у травні 2009 року - 4000,00 грн., у червні 2009 року - 43867,00 грн., у липні 2009 року - 42775,00 грн., у серпні 2009 року - 60193,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивач неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «Гольдтехлайт», а податок на додану вартість, сплачений у складі вартості таких робіт, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, з огляду на те, що: згідно протоколу допиту свідка - громадянина ОСОБА_1 (який значиться керівником ТОВ «Гольдтехлайт» в рамках кримінальної справи № 63090389, вказаний громадяни повідомив, що фактично він ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Гольдтехлайт» не має, про деталі та обставини господарської діяльності вказаного товариства йому нічого не відомо, наміру самостійно вести фінансово-господарську діяльністю вказаного товариства не мав, де і у кого знаходяться бухгалтерські документи та печатка товариства йому не відомо; згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України у Харківській області від 11 червня 2010 року № 98 підписи від імені ТОВ «Гольдтехлайт» у договорах, на податкових та видаткових накладних, актах прийому передачі, виписаних на користь ТОВ «Фаворит, ЛТД», виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що виписані зазначеним контрагентом первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та не дають позивачу права на формування валових витрат та податкового кредиту.

12 липня 2010 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000842303/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Фаворит, ЛТД» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 6410050,00 грн., у тому числі: 3205025,00 грн. - за основним платежем, 3205025,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

12 липня 2010 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000852303/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Фаворит, ЛТД» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 3866211,00 грн., у тому числі: 2577474,00 грн. - за основним платежем, 1288737,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не була доведена реальність господарських операцій з ТОВ «Гольдтехлайт», оскільки встановлені перевіркою та в процесі розгляду справи обставини свідчать неможливість реального здійснення вказаним вище суб'єктом господарювання операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком Жовтневого районного суду міста Харкова від 21 жовтня 2010 року у справі № 1-880/10, яким ОСОБА_2 (комерційного директора ТОВ «Фаворит, ЛТД») було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 213, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України. Також, суд виходив з того, що вимога позивача про зобов'язання відповідача утриматись від вчинення певних дій спрямована на майбутнє, а не на захист наявний у позивача прав та інтересів, з огляду на що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, умовами реалізації права платника на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з придбанням у ТОВ «Гольдтехлайт» позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання своїх зобов'язань безпосередньо його контрагентом - ТОВ «Гольдтехлайт».

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, під час проведення перевірки позивач на підтвердження виконання господарських зобов'язань ТОВ «Гольдтехлайт» та на підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за цими господарськими операціями надав органу державної податкової служби видаткові накладні (у графі «відпустив» яких не вказано прізвища та ініціалів особи, яка відпустила товарно-матеріальні цінності), податкові накладні (у графі «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну» вказано ОСОБА_1.) (т.1 арк. справи 80-167), банківську виписку та платіжну доручення (т.1 арк. справи 190-250, т.2 арк. справи 1-50).

Разом з цим, матеріали справи містять: висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України у Харківській області від 11 червня 2010 року № 98, у якому вказано, що підписи від імені ТОВ «Гольдтехлайт» у договорах, на податкових та видаткових накладних, актах прийому передачі, виписаних на користь ТОВ «Фаворит, ЛТД», виконані не ОСОБА_1, а іншою особою (т.2 арк. справи 69-89); висновок судово-економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 02 вересня 2010 року № 7026 у кримінальній справі №16100024, в якому вказано, що: в обсязі наданих на дослідження документів, в межах компетенції судового експерта та за умови неврахування у складі податкового кредиту накладних, виписаних від ТОВ «Гольдтехлайт», висновки акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 22 червня 2010 року № 1437/23-03-05/19474491 в частині заниження ТОВ «Фаворит, ЛТД» за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року податку на додану варітьсь на загальну суму 2577474,00 грн. підтверджуються; в обсязі наданих на дослідження документів, в межах компетенції судового експерта та за умови неврахування у складі валових витрат накладних, виписаних від ТОВ «Гольдтехлайт», висновки акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 22 червня 2010 року № 1437/23-03-05/19474491 в частині заниження ТОВ «Фаворит, ЛТД» податку на прибуток на загальну суму 3205025,00 грн. підтвердити не видається за можливе з причин, викладених у дослідницькій частині (т.2 арк. справи 147-156).

Також, матеріали справи містять вирок Жовтневого районного суду міста Харкова від 21 жовтня 2010 року у справі № 1-880/10, яким ОСОБА_2 (комерційного директора ТОВ «Фаворит, ЛТД») було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 213, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України. Зокрема, в мотивувальній частині вироку було встановлено, що: «ОСОБА_3, займаючи з 15 січня 2008 року посаду комерційного директора ТОВ «Фаворит, ЛТД», яка пов'язана з виконаням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, являвся посадовою особою вказаного товариства та в силу свого службового положення відповідав за загальну організацію роботи ТОВ «Фаворит, ЛТД». Він зобов'язаний був забезпечити дотримання податкового законодавства, у тому числі, достовірність даних, які подавались до органів державної податкової служби, про результати господарської діяльності. Також, у відповідності до вимог пункту 3 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ОСОБА_2 являвся відповідальною особою за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій ТОВ «Фаворит, ЛТД» у первинних документах, збереження відпрацьованих документів, регістрів та звітності протягом встановленого строку. … В квітні 2008 року до комерційного директора ТОВ «Фаворит, ЛТД» ОСОБА_2 звернувся невстановлений слідством приватний підприємець на ім'я ОСОБА_4, який запропонував придбати товар, який цікавить ТОВ «Фаворит, ЛТД». На пропозицію ОСОБА_4 комерційний директор ТОВ «Фаворит, ЛТД» ОСОБА_2 спочатку погодився, але, дізнавшись, що приватний підприємець не являється платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим не має права виписувати податкові накладні, які надають право на формування податкового кредиту ТОВ «Фаворит, ЛТД», ОСОБА_2 відмовився від запропонованої приватним підприємцем угоди стосовно придбання у нього товарів та виконання робіт. Через деякий час невстановлений слідством приватний підприємець на ім'я ОСОБА_4 знову звернувся до комерційного директора ТОВ «Фаворит, ЛТД» ОСОБА_2 із пропозицією придбати у нього товар, який цікавить ТОВ «Фаворит, ЛТД», при цьому пояснив, що податкові накладні, а також видаткові накладні на придбання ТОВ «Фаворит, ЛТД» будуть видані від імені іншого підприємства. Запропонована приватним підприємцем схема роботи, а також ціна, строки поставки товару та виконання робіт, були вигідними для підприємства та повністю влаштовували ОСОБА_2, у зв'язку з чим він дав свою згоду на здійснення операцій, запропонованих підприємцем. Реально усвідомлюючи, що по схемі роботи, запропонованій приватним підприємцем, ТОВ «Фаворит, ЛТД» має можливість ухилитися від сплати податків, так як угоди, укладені не з приватним підприємцем, а з іншим суб'єктом господарювання, носять безтоварний характер, а податковий кредит та валові витрати, сформовані на підставі нелегітимних документів, являються безпідставними, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у вигляді несплати податків, з корисливих мотивів та особистого збагачення, у період з травня 2008 року по серпня 2009 року через невстановлених слідством осіб уклав з ТОВ «Гольдтехлайт» фіктивні угоди про нібито придбання ТОВ «Фаворит, ЛТД» у ТОВ «Гольдтехлайт» товарів (робіт, послуг)на загальну суму 15464838,08 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2577472,95 грн. Разом з цим, фактично весь товар, який згідно первинних бухгалтерських документів був нібито придбаний у ТОВ «Гольдтехлайт», придбавався комерційним директором ТОВ «Фаворит, ЛТД» ОСОБА_2 у невстановленого слідством приватного підприємця. … В судовому засіданні підсудний свою вину у скоєних злочинах визнав повністю.». (т.2 арк. справи 217-231).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Гольдтехлайт».

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про відсутність підстав скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимога позивача про зобов'язання відповідача утриматись від вчинення певних дій спрямована на майбутнє, а не на захист наявний у позивача прав та інтересів, з огляду на що не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «Фаворит, ЛТД» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит, ЛТД» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна