Ухвала суду № 44376788, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/800/62246/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Інспекція)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013

у справі № 2а-6159/09/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Александрівська будівельна корпорація" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2009 № 001172302/0.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що у перевіреному періоді дані податкового обліку за операціями у рамках виконання позивачем своїх договірних зобов'язань з реконструкції гуртожитку під житловий будинок були цілком правомірно сформовані позивачем за правилами оподаткування, передбаченими для операцій за довгостроковими договірними зобов'язаннями.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити у позові. Основним доводом касаційної скарги зазначено те, що реконструкція основних фондів не може бути предметом довгострокового контракту, а за відсутності відповідної ліцензії позивач не може виступати забудовником у розумінні статті 4 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.01.2006 по 30.09.2008, оформлену актом від 23.03.2009 № 29/23-2/34067466.

Під час цієї перевірки відповідач дійшов висновку про заниження позивачем оподатковуваного доходу у перевіреному періоді у зв'язку з невключенням до його складу коштів, отриманих від інвесторів на реконструкцію житла за правилом «першої події».

Наведений факт став підставою для прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 07.04.2009 № 001172302/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 264 261 грн. (у тому числі 121 964 грн. за основним платежем та 142 297 грн. за штрафними санкціями).

Досліджуючи порядок формування позивачем даних податкового обліку за спірними операціями, суди встановили, що закритим акціонерним товариством «Запорізький залізорудний комбінат» (далі - Комбінат»), Товариством та Запорізьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі - Фонд) було узгоджено умови реалізації проекту реконструкції гуртожитку під житловий будинок по вул. Шахтарській, 6 у м. Дніпрорудному (протокол від 15.12.2006); джерелами фінансування було визначено кошти Комбінату та кошти Фонду, які надаються працівникам Комбінату на умовах довгострокового кредитування.

На виконання цього проекту Фондом та Товариством (забудовник) було укладено договір від 10.01.2007 № 46-А, предметом якого є виконання забудовником зобов'язань з організації та реконструкції названого об'єкта під житловий будинок за рахунок коштів інвесторів, кредитування яких покладається на Фонд; додатковою угодою № 1 до цього договору визначено плановий термін введення об'єкта в експлуатацію до 31.10.2008.

За договором купівлі-продажу від 25.05.2007 вказаний спірний об'єкт будівництва був переданий Комбінатом у власність житлово-експлуатаційного обслуговуючого кооперативу «Ковчег», члени якого отримали кредитні кошти та виступили інвесторами будівництва, уклавши з позивачем договори про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла.

Також за договором доручення від 30.05.2007 № 63 житлово-експлуатаційний обслуговуючий кооператив «Ковчег» (довіритель) передав позивачеві (повірений) зобов'язання з виконання функцій замовника, забудовника та генпідрядника по розглядуваному об'єкту.

Проаналізувавши правовідносини, що склалися у рамках виконання розглядуваних договорів, суди правомірно кваліфікували договірні зобов'язання позивача з реконструкції названого гуртожитку під житловий будинок як довгострокові зобов'язання з огляду на строк їх виконання.

При цьому суди цілком об'єктивно відхилили доводи Інспекції про те, що реконструкція гуртожитку під житловий будинок не може виступати предметом довгострокового контракту, позаяк власне вид будівельних робіт не є кваліфікуючою ознакою довгострокового договору відповідно до підпункту 7.10.2 пункту 7.10 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно з положеннями цієї норми Закону (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) під терміном "довгостроковий договір (контракт)" слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інженіринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Підпунктом 7.10.1 пункту 7.10 статті 7 названого Закону передбачено, що платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом)

В силу вимог підпунктів 7.10.3-7.10.5 цього ж пункту виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту.

Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.

Доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту.

Відповідно до підпункту 7.10.8 пункту 7.10 статті 7 Закону для цілей оподаткування суми авансів або передоплат, отриманих виконавцем довгострокового договору (контракту), відносяться до складу валового доходу такого виконавця виключно у межах сум, визначених згідно із підпунктом 7.10.5 цього пункту.

За правилами підпункту 7.10.7 пункту 7.10 цієї ж статті Закону витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду, включаються до складу валових витрат або валових доходів такого виконавця за наслідками такого періоду в сумах, визначених підпунктами 7.10.5 та 7.10.6 цієї статті.

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що особливості оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань передбачають право платника податків - виконавця самостійно визначати доходи і витрати при виконанні операцій за цими зобов'язаннями.

Кінцева сума податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за результатами діяльності виконавця довгострокового договору (контракту), визначається після завершення довгострокового договору (контракту) шляхом перерахунку податкових зобов'язань із застосуванням фактичного коефіцієнту (остаточного).

При цьому, оціночний коефіцієнт є динамічним показником (неостаточним, відкритим), оскільки фактичні витрати у кожному звітному періоді можуть змінюватися. Тому законодавець передбачив, що кінцева сума податкових зобов'язань за результатами діяльності виконавця довгострокового договору (контракту), визначається після завершення довгострокового договору (контракту) шляхом перерахунку податкових зобов'язань із застосуванням фактичного коефіцієнту (остаточного). При кінцевому перерахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток, можливе виявлення як їх завищення, так і їх заниження.

У справі, що переглядається, строк виконання зобов'язань позивача з реконструкції гуртожитку під житловий будинок за договором від 10.01.2007 № 46-А та за договором доручення від 30.05.2007 № 63 (з урахуванням додаткових угод) було визначено терміном введення об'єкта в експлуатацію, що фактично відбулося за актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 21.11.2008 № 78-В (тобто поза межами періоду, охопленого перевіркою). А відтак у відповідача були відсутні підстави для збільшення Товариству оподатковуваного доходу за перевірений період, оскільки вищенаведені положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не надають податковому органу право самостійно визначати валові доходи та витрати за довгостроковими договорами (контрактами) до їх завершення.

З урахуванням викладеного суди цілком правомірно задовольнили даний позов, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення Інспекції.

Доводи Інспекції щодо відсутності у позивача ліцензії для виконання функцій забудовника відповідно до статті 4 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» також не є слушними, позаяк правовідносини, що є предметом даного спору не підпадають під сферу регулювання названого Закону, який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 у справі № 2а-6159/09/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько