Ухвала суду № 44376768, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/800/20516/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013

у справі № 0870/9636/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 № 0000080029, згідно з яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення з ПДВ за грудень 2011 року в розмірі 477 534 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2012, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013, позов задоволено. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що позивачем було дотримано законодавчо встановлені умови формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Кастросервіс» (далі - ТОВ «Кастросервіс»).

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами не надана належна оцінка обставинам, установленим податковим органом у ході перевірки, які свідчать про неможливість виконання спірним постачальником поставок товарів позивачеві у задекларованих обсягах, тоді як формально складені первинні документи не можуть підтверджувати право платника на податкову вигоду.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги і поданих заперечень, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової перевірки Товариства з питання правильності визначення від'ємного значення ПДВ за грудень 2011 року, яке виникло за серпень, вересень, листопад та грудень 2010 року, грудень 2011 року, оформленої актом від 18.04.2012 № 53/29/36911851.

Під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про протиправне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товару (катодів мідних, мідної заготівки) у листопаді 2010 року у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Кастросервс» на підставі договору постачання від 01.09.2010 № 113/4/10, позаяк ці операції фактично не здійснювалися, а подані платником первинні документи спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами і формальне дотримання податкового законодавства.

Втім суди попередніх інстанцій, оцінивши у взаємозв'язку подані учасниками спору докази та обставини даної справи, дійшли об'єктивного висновку, що Інспекцією не доведено наявності у діях Товариства ознак недобросовісності, спрямованих на отримання необґрунтованої податкової вигоди, які могли б слугувати підставою для невизнання податкового кредиту за операціями з названим контрагентом.

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виконання розглядуваних операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції, а також її учасників.

Досліджуючи відповідність сформованих позивачем даних податкового обліку за операціями з ТОВ «Кастросервіс» наведеним критеріям, суди встановили, що за договором постачання від 01.09.2010 № 113/4/10 названий постачальник зобов'язався передати у власність позивача товарно-матеріальні цінності, визначені у специфікаціях.

На підтвердження фактичного виконання цих операцій позивачем подано податкові накладні, видаткові накладні, сертифікати якості на придбаний товар; перевезення продукції у процесі виконання розглядуваних операцій здійснювалося позивачем з оформленням товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, а також з оформленням відрядження його працівників до місцезнаходження постачальника; оплата товару позивачем у безготівковому порядку підтверджується виписками з банківського рахунку Товариства.

Вказані первинні документи оформлені з дотриманням вимог, установлених, зокрема, частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст господарських операцій та їх учасників. Суди також встановили, що придбана продукція була оприбуткована позивачем на складі.

Інспекцією не спростовано належним чином вказані обставини.

Так, на обґрунтування правомірності оспорюваного акта індивідуальної дії відповідач послався на акт податкової перевірки від 14.02.2011 № 164/23-300/37157866, в якому зафіксовано відсутність у ТОВ «Кастросервіс» персоналу, основних фондів та транспортних засобів, необхідних для здійснення реальної діяльності, а також відображено висновок податкового органу про фіктивність господарських операцій цього платника з придбання у інших суб'єктів господарювання товару, який у подальшому виступав предметом розглядуваних поставок Товариству.

Втім вказані висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, проведеної відносно контрагента позивача, не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій між Товариством та ТОВ «Кастросервіс».

Так, для здійснення торговельно-закупівельної діяльності наявність штату персоналу та основних засобів не вимагається. Основні засоби необов'язково повинні перебувати у власності суб'єкта господарювання, позаяк можуть бути орендовані у третіх осіб, а необхідні для виконання певної роботи особи - залучені на умовах найму.

За відсутності ж доказів, які б свідчили про існування змови платника з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на податку вигоду не може ставитися у залежність від правовідносин між учасниками попередніх ланок постачання, з якими такий платник не перебував у безпосередніх правовідносинах.

З урахуванням викладеного суди обох попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для невизнання права позивача на податковий кредит за операціями з названим постачальником, і правомірно задовольнили позов.

Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні тим доводам, які були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій; їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття у касаційного суду відсутні. Крім того, зазначені доводи спрямовані на переоцінку встановлених судами фактичних обставин справи та прийнятих ними доказів, що є неприпустимим в силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України. Інших доводів касаційна скарга не містить.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 у справі № 0870/9636/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько