Ухвала суду № 44376662, 19.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2015р. м. Київ К/800/46592/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складіГоловуючого суддіМалиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Личаківського Відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправним дій та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, в якому просить визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову від 24.03.2014 року ВП № 42633821 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що24 березня 2014 року головним держаним виконавцем Личаківського ВДВС МУЮ Сидієм О.М. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, ВП 42633821 з виконання виконавчого листа № 2а-12841/11/1370 від 10.02.2014 року, виданого Львівським окружним адміністративним судом про стягнення з ТОВ «Денді-Львів» на користь держаного бюджету України 1 318 395 грн. 07 коп. боргу.

Вважаючи протиправними дії держаного виконавця по винесенню вказаної постанови, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, з яким погоджується колегія суддів, що погашення податкового боргу після набрання чинності Податковим кодексом України є самостійною процедурою, яка регулюється його окремими нормами, а не законодавством про виконавче провадження, відтак органи державної виконавчої служби до неї не залучаються.

Згідно з частиноюпершоюстатті1 Закону України «Про виконавче провадження»№ 606-XIV від 21.04.1999 року (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 статті 3 вказаного Закону передбачено, що в випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Із змісту наведеної норми вбачається, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків в рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22.

Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абз.2 п. 95.3 ст.95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному п.п. 95.7 - 95.21 ст. 95 Податкового кодексу України.

Отже, законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу. При цьому, органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Відповідно у вказаних випадках немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», оскільки процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження.

Як вбачається з виконавчого листа № 2а-12841/11/1370 від 10.02.2014 року, виданого Львівським окружним адміністративним судом, стягувачем є Державна податкова інспекція у Личаківському районі, а предметом стягнення є податковий борг. Відповідно для вказаного судового рішення передбачений окремий порядок виконання без залучення органів державної виконавчої служби, оскільки така процедура є самостійною, яка регулюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за підвідомчістю виконання рішення.

За таких обставин оскаржувана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) винесена державним виконавцем правомірно, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець