Постанова № 4437619, 27.07.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-9208/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Лемеха Л.Я.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1(дов.НОМЕР_1від 12.05.2009 р.)

представника відповідача - ОСОБА_2(довНОМЕР_2 від 05.05.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ДПІ у Золочівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000231600/0 від 10.11.2008 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведена ДПІ у Золочівському районі 06.11.2008 року перевіркою встановлено, що в грудні 2007 та лютому 2008 року ІНФОРМАЦІЯ_1 декларувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість, однак сплачувало цей податок із запізненнями. За результатами перевірки складено Акт №10/15-213/20808336 від 06.11.2008 року на підставі, якого винесено податкове повідомлення-рішення- №0000231600/0 від 10.11.2008 р., яким зобов'язано позивача сплатити штраф в розмірі 23069,50 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 не погоджується із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням, що стало підставою його оскарження в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав і мотивів, викладених в своїх поясненнях, просив позов залишити без задоволення

 Заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд виходив з наступного.

Позивач стверджує, що акт № 10/15-213/20808336 від 06.11.2008 р. складено із порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 р. № 327, який розроблено для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів перевірок.

Однак дане твердження позивача не може бути взяте до уваги так як не відноситься до згаданого Порядку.

Дана перевірка не є невиїзною документальною, виїзною плановою або позаплановою, а проводилась щодо дотримання вимог п.п.5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо строку погашення податкового зобов'язання.  

Посилання позивача на те, що підписання акту проводилось без їхнього відома не варті уваги, оскільки керівник ІНФОРМАЦІЯ_1 одержав один примірник акту про що свідчить його підпис і зазначені зауваження.

Відповідно до роз"яснень президії ВАСУ від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" вказано, що: "підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством".

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій судом з'ясовано наступне:

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п.4.1 ст. 4 цього ж закону, для подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом 4.1.4 п.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.7.8 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" оподатковуваним періодом є один календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки позивачу нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання за період грудень 2007 та лютий 2008 року на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у пп. 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону, штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або в вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушення ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 має тривалий борг перед бюджетами, який погашається по мірі надходження коштів із зарахуваням у минулі періоди.

Не заслуговують на увагу суду доводи позивача, щодо неправомірності зарахування податковою інспекцією сплачених позивачем платежів в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами": "Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях".

Також згідно із п.3.7 Інструкції "Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами ДПС": "якщо платник податків не сплачує пені разом із сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі, то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 року №74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 року за №436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суми, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини)".

Положеннями п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 зазначеного Закону і п.п.6.1.7 п.6.1 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17 березня 2001 року №110 і (зі змінами і доповненнями) передбачено, що розмір штрафу за несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобов'язання розраховується виходячи з фактично сплаченої (погашеної) суми податкового боргу, а штраф може застосовуватися виключно за фактом сплати (погашення) податкового боргу. При цьому, податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій приймається на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов'язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період".

Тобто, для застосування штрафу згідно п.п.17.1.7. п.17.1 ст.17 потрібна така обов'язкова умова, як сплата податкового боргу. Саме момент сплати податкового зобов'язання, а не момент декларування даного зобов'язання є визначальним при застосуванні штрафних санкцій.

Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідач належними і допустимими доказами обґрунтував правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необгрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 51, 71, 86, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -  

П О С Т А Н О В И В:

В позові відмовити .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.М.Брильовський

Повний текст постанови виготовлено 03.08.2009 р.