Ухвала суду № 44376082, 21.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 р.Справа № 820/17954/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Калініної Людмили Миколаївни на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2015р. по справі № 820/17954/14

за позовом ОСОБА_1

до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області , Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Калініної Людмили Миколаївни , Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Сніжко Людмили Сергіївни

третя особа ОСОБА_4

про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області (далі - відповідач 1), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Калініної Людмили Миколаївни (далі - відповідач 2), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Сніжко Людмили Сергіївни (далі - відповідач 3), третя особа: ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4), в якому просив суд скасувати рішення № 14130117 від 01 липня 2014 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Калініної Людмили Миколаївни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень позивачу ОСОБА_1 в державній реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_5; скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Сніжко Людмили Сергіївни від 18 квітня 2014 року, якою проведена державна реєстрація права власності на підставі дублікату свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 12 серпня 2013 року, виданого відділом приватизації житлового фонду, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_4.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 р. адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Скасовано рішення № 14130117 від 01 липня 2014 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Калініної Людмили Миколаївни про відмову у державній реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Калініну Людмилу Миколаївну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо державної реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 36,54 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Позивач надав до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Також, не погоджуючись з прийнятою постановою в частині задоволення позовних вимог, апеляційну скаргу подано Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Калініною Людмилою Миколаївною, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість прийнятої постанови, порушення норм матеріального та процесуального права, останній просить змінити оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідачів заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача, навпаки, вважаючи вимоги апеляційної скарги Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Калініної Людмили Миколаївни обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник третьої особи підтримав доводи представника відповідачів та просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, в свою чергу, скаргу Державного реєстратора задовольнити.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 16.10.2006 року укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Валковою Любов'ю Михайлівною (а.с. 50).

Проте, ОСОБА_4 з метою державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 звернувся до Державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), до якої додав: паспорт громадянина України (копія), серія та номер: НОМЕР_3, виданий 12.03.2001, видавник: Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області довідка копія, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 11.03.1999, видавник: ДПІ по Ленінському району, дублікат свідоцтва про право власності, оригінал та копія, серія та номер: НОМЕР_4, виданий 23.03.2005, видавник: Виконавчий комітет Харківської міської ради технічний паспорт, оригінал та копія, серія та номер: б/н, виданий 11.07.2013, видавник: КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (а.с. 86).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Сніжко Людмилою Сергіївною від 24.04.2014 року № 12655216 проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_4

Позивач, ОСОБА_1, з метою державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 25.06.2014 року звернувся до Державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), до якої додав: паспорт гр. ОСОБА_1, код, договір купівлі-продажу, оригінал та копія, серія та номер: 390, виданий 16.10.2006 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Валковою Л.М. (а.с. 56).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Калініною Людмилою Миколаївною від 01 липня 2014 року № 14130117 відмовлено позивачу ОСОБА_1 в державній реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з підстав реєстрації права власності вказаної квартири за іншою фізичною особою 18 квітня 2014 року.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів та прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Сніжко Людмили Сергіївни від 18 квітня 2014 року, якою проведена державна реєстрація права власності на підставі дублікату свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 12 серпня 2013 року, виданого відділом приватизації житлового фонду, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем 3 при прийнятті оскаржуваного рішення правильно застосовано норми чинного законодавства при вірному встановленні всіх дійсних обставин справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року (далі - Закон №1952), Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (далі - Порядок №703).

Відповідно до ст. 182 Цивільного Кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова в державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно із ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Частинами 1, 3 статті 3 Закону № 1952 передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Пункт 1 ч.2 ст.9 Закону № 1952 передбачає обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно із ч.1 ст.15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації.

В силу п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 державний реєстратор: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно з п. 16 Порядку №703, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 23 Порядку № 703 визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені в Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Підстави для відмови в державній реєстрації перелічені в статті 24 Закону № 1952-IV, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону: 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч. 4 ст. 24 Закону № 1952-IV).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційних скарг, що ОСОБА_4 з метою державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 звернувся до Державної реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), до якої додав: паспорт громадянина України (копія), серія та номер: НОМЕР_3, виданий 12.03.2001, видавник: Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області довідка копія, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 11.03.1999, видавник: ДПІ по Ленінському району, дублікат свідоцтва про право власності, оригінал та копія, серія та номер: НОМЕР_4, виданий 23.03.2005, видавник: Виконавчий комітет Харківської міської ради технічний паспорт, оригінал та копія, серія та номер: б/н, виданий 11.07.2013, видавник: КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (а.с. 86).

Підставою для прийняття рішення про проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 став дублікат свідоцтва про право власності НОМЕР_4 від 12.08.2013 року, виданий замість втраченого свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_4, виданий 23.03.2005 року, видавник: відділ приватизації житлового фонду управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Сніжко Л.С. під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) №6330549 від 18.04.2014 року здійснено відповідні пошуки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна. Згідно даних проведених консолідованих пошуків з Реєстру прав власності на нерухоме майно, який діяв до 01.01.2013 року, встановлено, що державна реєстрація права власності на квартиру №6, котра знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до 01.01.2013 року проведена за ОСОБА_4 17.07.2006 року на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 від 23.03.2005р. Реєстрація права власності за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу від 16.10.2006р. на вищевказану квартиру в реєстрах, які діяли до 01.01.2013 року, державним реєстратором прав на нерухоме майно Сніжко Л.С. не встановлено.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України (у редакції до 01 січня 2013 року) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Статтею 334 Цивільного кодексу України передбачений момент набуття права власності за договором, а саме: право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Статтею 182 ЦК передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, проводилась реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

З огляду на той факт, що позивачем не було зареєстровано у встановленому законом порядку право власності на вищезазначену квартиру, не подано доказів скасування або визнання неправомірними дій щодо видачі ОСОБА_4 дублікату свідоцтва про право власності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Сніжко Л.С. дотримано процедуру розгляду заяви про реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру та були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації права власності, у зв'язку з чим позов в частині скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Сніжко Людмили Сергіївни від 18 квітня 2014 року не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення № 14130117 від 01 липня 2014 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Калініної Людмили Миколаївни про відмову у державній реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Калініну Людмилу Миколаївну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо державної реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з приписів ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та зауважив на те, що відповідач 2, відмовляючи у державній реєстрації права власності на квартиру, діяв без урахування всіх фактичних обставин та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення вмотивовано фактом реєстрації права власності за іншою фізичною особою на підставі дубліката свідоцтва про право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційних скарг, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.06.2014 року та додані до неї документи, які подавались позивачем з метою реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_5, відповідають вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013р. № 868.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України (у редакції до 01 січня 2013 року) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Статтею 334 Цивільного кодексу України передбачений момент набуття права власності за договором, а саме: право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

За таких умов, договір купівлі-продажу нерухомого майна, нотаріально посвідчений та державну реєстрацію якого не проведено до 01 січня 2013 року, за відсутності державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до вимог цього Закону.

Фактично видача дубліката полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення юридичної сили такого документа, у випадку неможливості використання останнього з певних причин.

Колегія суддів зауважує на те, що видача дубліката втраченого документу не має наслідком виникнення, переходу чи припинення прав на нерухоме майно, оскільки такі права вже були набуті під час вчинення відповідної дії, в результаті якої був складений документ, дублікат якого видається. Тобто, сам дублікат свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 12 серпня 2013 року, отриманий ОСОБА_4, не свідчить по перехід права власності на вищезазначену квартиру та виникнення права власності з цього моменту, оскільки право власності на вищезазначену квартиру за ОСОБА_4 виникло 17.07.2006 року, що підтверджується даними реєстру прав власності на нерухоме майно.

Договір купівлі - продажу зазначеної квартири укладено 16.10.2006 року, тобто після виникнення права власності за ОСОБА_4 Доказів визнання недійсним або нікчемним зазначеного договору саме на момент винесення спірного рішення особами, які беруть участь у справі, відповідно до ст. 71 КАС України до суду не надано.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Посилання державного реєстратора на той факт, що реєстрація права власності вказаної квартири здійснена за іншою фізичною особою 18 квітня 2014 року, як на підставу для відмови позивачу ОСОБА_1 в державній реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, спростовуються матеріалами справи, оскільки право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_4 18 квітня 2014 року, який є власником спірної квартири з 17.07.2006 року, а не за іншою особою.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що державним реєстратором без урахування всіх фактичних обставин, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 25.06.2014 року за реєстраційним номером 14022723, яку подав ОСОБА_1, для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1, та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, прийнято рішення № 14130117 від 01 липня 2014 року про відмову в державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_5, а тому воно підлягає скасуванню.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про застосування в даному випадку положень ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язання відповідача 2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо державної реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

Доводи апеляційної скарги відповідача 2 про те, що зобов'язання повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень суперечить положенням статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідно до норм зазначеної статті реєстратор, зокрема, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

В свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що питання про державну реєстрацію права власності на квартиру віднесено виключно до компетенції державного реєстратора та не входить до компетенції суду, а тому вказані позовні вимоги є такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зауважити на те, що згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України №1952-ІV, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Положення цієї статті передбачають гарантії самостійності прийняття рішень державним реєстратором, і таким чином запроваджують основи для персональної відповідальності державного реєстратора за прийняття рішення.

З огляду на наведену правову норму, питання здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень, у тому числі припинення обтяжень, відноситься до виключної компетенції державного реєстратора як представника органу виконавчої влади, системи органів державної реєстрації прав.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Калініної Людмили Миколаївни залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2015р. по справі № 820/17954/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.

Повний текст ухвали виготовлений 26.05.2015 р.