Ухвала суду № 44376035, 20.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 р.Справа № 820/18682/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2015р. по справі № 820/18682/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агродар"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агродар", звернувся з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкову вимогу за №1903-25 від 20.10.2014 року на суму 20 554,53 грн. (пеня), прийняту Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області; скасувати рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області від 20.10.2014 року про опис майна у податкову заставу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року позовні вимоги було задоволено.

Скасовано податкову вимогу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області №1903-25 від 20.10.2014 року.

Скасовано рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області від 20.10.2014 року про опис майна у податкову заставу.

Публічне акціонерне товариство "Реал Банк" не погодилось із таким рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник ПАТ "Реал Банк" в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта та представника позивача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 02.03.2014 року позивачем надано відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, в якій він самостійно визначив суму грошового зобов"язання, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 282364,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 11.03.2014 року ТОВ "ТД Агродар" на адресу ПАТ "РЕАЛ БАНК" було надано лист, в якому позивач просив провести п/д №249 від 11.03.2014 року про сплату податку на прибуток в бюджет за 2013 рік з поточного рахунку № 2600930145652 у сумі 282364,00 грн. у зв"язку з останнім днем сплати податку на прибуток. Разом з листом було надано платіжне доручення № 249 від 11.03.2014 року.

14.03.2014 року ПАТ "РЕАЛ БАНК" на адресу позивача було надано лист, в якому повідомлялось, що у зв'язку із визнанням ПАТ "РЕАЛ БАНК" неплатоспроможним, починаючи з 03.03.2014 року, в ПАТ "РЕАЛ БАНК" запроваджується тимчасова адміністрація відповідно до Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №10 від 28.02.2014 року "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації". Враховуючи те, що ТОВ "ТД Агродар", як юридична особа є кредитором ПАТ "РЕАЛ БАНК" (в рамках Закону України" Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), ПАТ "РЕАЛ БАНК" не може порушити вимог чинного законодавства України, зокрема пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та виплатити (під час заборони на задоволення вимог кредиторів) ТОВ "ТД "Агродар", як юридичній особі суму коштів, що знаходяться на банківському рахунку.

В подальшому, 27.03.2014 року ТОВ "ТД "Агродар" було надано лист до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області, в якому повідомлялось про те, що 11.03.2014 року ТОВ "ТД Агродар" було надано до ПАТ "РЕАЛ БАНК" лист за вих. №11/03-1 від 11.03.2014 року, у якому ТОВ "ТД Агродар" просив провести п/д №249 від 11.03.2014 року про сплату податку на прибуток в бюджет за 2013 рік з поточного рахунку № 2600930145652 у сумі 282364,00 грн. у зв"язку з останнім днем сплати податку на прибуток.

Оскільки банком не було проведено платіж за платіжним дорученням №249 від 11.03.2014 року, позивач платіжним дорученям № 2933 від 10.09.2014 року повторно сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання в розмірі 282364,00 грн.

Однак, 20.10.2014 року відповідачем сформовано податкову вимогу №1903-25, відповідно до якої сума податкового боргу позивача за нарахованою пенею щодо несвоєчасно сплаченого податку становить 20554,53 грн.

Разом з тим, на підставі наявного у позивача податкового боргу та надісланої податкової вимоги відповідачем прийнято рішення від 20.10.2014 року про опис майна у податкову заставу.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що грошові кошти не перераховані до бюджету у визначений строк не з вини підприємства, а з вини банку, який не виконав своїх зобов'язань, а тому оскаржувана податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу є протиправними та підлягають скасуванню.

У доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що постановою Правління Національного банку України №109 від 28.02.2014 року ПАТ "Реал Банк" віднесений до категорії неплатоспроможних, а з 03.03.2014 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №10 від 28.02.2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ "Реал Банк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації. Посилається також на п.1 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідно до якого під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а тому вини тимчасової адміністрації у поверненні без виконання платіжного доручення від 11.03.2014 року немає.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням п. 22.4 ст. 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014 року № К/800/13275/13, від 15.12.2014 року № К/800/45490/14.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 11.03.2014 року, тобто у строки, встановлені п. 57.1 ст. 57 ПК України, позивачем подано платіжне доручення №249 на перерахування коштів у сумі 282364,00 грн., що підтверджується відповідною відміткою на відповідному листі. Платіжне доручення не виконано з вини банку.

Вказані обставини встановлені постановою Вищого Господарського Суду України у справі № 922/1911/14 від 19.11.2014 року за позовом ТОВ «ТД «Агродар» до ПАТ «Реал-банк», третя особа ДПІ у Київському районі м. Харкова про стягнення коштів. З огляду на положення ч. 1 ст. 72 КАС України вказані обставини не підлягають доказуванню.

З огляду на зазначене, подання до установи банку платіжного доручення на перерахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки, обов'язок позивача щодо сплати такого грошового зобов'язання у вказаних сумах припинився.

Щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що правовідносини з перерахування коштів виникли між клієнтом, тобто позивачем, та банківською установою (ПАТ "Реал Банк"). Матеріалами справи підтверджено, що клієнт 11.03.2014 року звернувся до банку із листом, в якому просив сплатити податок на прибуток в бюджет у розмірі 282364,00 грн., та платіжним дорученням №249, тобто без порушення строку, встановленого для сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Таким чином, у розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» позивач виконав свої податкові зобов'язання у встановлений строк, а тому його вини у несвоєчасному перерахуванні коштів до бюджету немає.

Колегія суддів зазначає, що вбачається вина саме банківської установи, як такої, що не була платоспроможна виконати вчасно своє зобов'язання по перерахуванню коштів, а не конкретної тимчасової адміністрації.

На підставі викладеного вище колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку вини платника в порушенні строків немає, оскільки кошти не зараховані до державного бюджету з вини банківської установи, в якій обслуговувався платник, а отже платник податків відповідно до п. 129.6 ст. 129 ПК України звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції, у зв'язку з чим у податкового органу немає підстав для надсилання позивачу податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2015р. по справі № 820/18682/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 25.05.2015 р.