Ухвала суду № 44376025, 21.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2015 р.Справа № 820/20843/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Шестерікова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2015р. по справі № 820/20843/14

за позовом ОСОБА_1

до Державної фінансової інспекції в Харківській області

про визнання незаконними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

29.12.2014 року позивач - ОСОБА_1 - звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила визнати незаконними та вчиненими з особистих мотивів дії Державної фінансової інспекції в Харківській області щодо затримки розрахунку при звільненні, стягнути з Державної фінансової інспекції в Харківській області за період затримки розрахунку по заробітній платі з 31.12.2013 року по 27.01.2014 року середній заробіток з урахуванням інфляції за 2014 рік в розмірі 9041,47 грн., стягнути з Державної фінансової інспекції в Харківській області моральну шкоду в розмірі 16443,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2015р. по справі № 820/20843/14 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду справи.

До суду апеляційної інстанції представник відповідача надав заперечення, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, вислухавши позивача, представника відповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_1 - працювала в Державній фінансовій інспекції в Харківській області у відділі інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів з 11.11.1996 року та наказом в.о. начальника Державної фінансової інспекції в Харківській області Каліннікова В.В. №616-о від 31.12.2013 року позивача звільнено з займаної посади.

З матеріалів справи вбачається, в день звільнення 31.12.2013р. ОСОБА_1 не були здійснені відповідачем виплати всіх сум, що належали їй при звільненні, фактично розрахунок при звільненні з позивачем проведено 27.01.2014р.

Не погодившись діями відповідача щодо затримки розрахунку при звільненні, позивач звернулась з зазначеним позовом до суду.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що днем фактичного розрахунку з ОСОБА_1 є 27.01.2014 року, тобто, з цього дня вона була обізнана, що з нею розрахувались з затримкою. Перебіг тримісячного строку для звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовною заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди розпочався 27.01.2014р. Між тим, позивач звернулася до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди лише 29.12.2014 року, тобто після закінчення строків встановлених ст. 99 КАС України та ст. 233 КЗпП України.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Пунктом 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною другою статті 99 КАС для подання адміністративного позову для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, водночас у частині третій цієї статті вказано, що для захисту прав, свобод та інтересів особи можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, пов'язані з затримкою розрахунку при звільненні позивача з публічної служби.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Питання, пов'язанні з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) законодавець урегулював спеціальними законами, зокрема, Законом України "Про державну службу".

При цьому, наявність спеціального закону не виключає можливості застосування до правовідносин, пов'язаних із проходженням громадянами публічної служби, окремих норм інших законів та норм трудового законодавства у випадках, передбачених спеціальним законом.

Згідно з ч.2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в Рішенні від 15.10.2013 року №8-рп/2013 дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У разі пред'явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень, не пов'язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.

Ураховуючи те, що перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю та своєчасне одержання винагороди за працю, а тому, на думку колегії суддів, при вирішенні спору, пов'язаного з оскарженням особою протиправних дій суб'єкта владних повноважень щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні та стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку застосуванню підлягають положення частини другої статті 233 КЗпП України щодо строків звернення до суду, оскільки вказана норма є спеціальною.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем трьохмісячного строку звернення до суду не можна визнати обгрунтованими.

Отже, виходячи із положень ч. 3 ст. 99 КАС України, якою передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду та відповідно до приписів ч. 2 ст. 233 КЗпП України, колегія суддів вважає, що позивач має право звернутися до адміністративного суду за вирішенням вказаного спору без обмеження будь-яким строком.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог щодо вирішення публічно-правового спору, а тому підлягають розгляду разом з позовними вимогами про оскарження дій відповідача.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 199, п.4 ч.1 ст.204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2015р. по справі № 820/20843/14 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції в Харківській області про визнання незаконними дій, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні, відшкодування моральної шкоди направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 26.05.2015 року.