Постанова № 4437587, 23.03.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-6769/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Лемеха Л.Я.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 (дов.від 06.11.2008 р.)

представника відповідача - ОСОБА_2(дов.№3413/9/10-52 від 11.03.2008 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" до ДПІ у Жидачівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Приватне підприємство "ІНФОРМАЦІЯ_1" звернулось до суду з вищезазначеним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0000162320/3/13973 від 23.10.2008 р. на суму 10890,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної ДПІ у Жидачівському районі Львівської області виїзної позапланової перевірки ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої складено акт №199/23-1/33171300 від 12.03.2008 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.10.2008 року №0000162320/3/13973, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10890,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем в розділі 3.1 акту перевірки вказується на заниження позивачем скоригованого валового доходу підприємства за IV квартал 2006 року на суму 16598 грн., чим порушено вимоги п.4.1, п.4.3 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Зокрема, відповідач у акті перевірки викладається висновок, що, оскільки, сума валового доходу за 9 місяців 2006 року, визначена за результатами попередньої документальної перевірки, була узгоджена платником, то коригування валового доходу в 4 кварталі 2006 року в сумі 16598 грн. є безпідставними та не можуть бути враховані при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток.

Позивач вказує, що порядок узгодження податкового зобов'язання платником податку регулюється ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до вимог якої, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно з вимогами абз.2 п.5.1 ст.5 вказаного Закону, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Таким чином, з огляду на прокоментовані положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податку, у разі виявлення помилок у раніше поданих деклараціях, має право в межах строків давності або подати до податкового органу уточнюючий розрахунок, або відобразити такі уточнені показники в складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період.

Так, позивач, скориставшись правом, передбаченим ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", було проведено коригування валового доходу підприємства в 4 кварталі 2006 року шляхом зменшення на суму 16598 грн., за рахунок самостійно виявленої помилки.

Твердження відповідача про те, що позивач позбавлений права здійснювати таке коригування з огляду на те, що період, за який проводиться коригування, вже перевірений податковим органом та акт такої перевірки підписаний позивачем без заперечень, є безпідставним та не грунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до вимог пункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 р., контролюючий орган за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства зобов'язаний у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, згідно з вимогами п.1.7 вказаного Порядку, викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Незважаючи на прокоментовані вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, відповідачем в акті перевірки не вказується в чому саме полягає порушення податкового законодавства, допущене позивачем.

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", на порушення якого вказується відповідачем в акті перевірки, містить лише загальне визначення поняття валового доходу, та не може бути підставою для донарахування податкового зобов'язання.

Викладене вище стосується також і висновків відповідача, викладених у п.п.3.1.2 розділу 3 акту перевірки (стор. 12 акту), в якому відповідачем вказується на неправомірність коригування валових витрат в сумі 12442 грн., які були враховані позивачем в податковій декларації за 2006 рік.

 В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надавши пояснення, аналогічні змісту позовної заяви, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162320/3/13973 від 23.10.2008 р.

Представник відповідача проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні поданому відповідачем запереченню, просить суд в задоволенні позову відмовити, мотивуючи це наступним.

За результатами перевірки ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" було складено акт від 12.03.2008 року № 199/23-1/ 33171300 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 25.03.2008 року №0000162320/0/4149 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10890,00 грн., в тому числі: за основним платежем у сумі - 7260,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі - 3630,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" п.4.1,п.4.3 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: підприємством занижено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2006 року на суму 7260,00 грн.

У ході проведення перевірки встановлено, що в Декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік у рядку 05, ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" проведено коригування витрат за 4-й квартал 2006 року за рахунок самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів на суму - 12442,0 грн. За даними проведеної попередньої перевірки (акт від 09.01.2007 року за №1/23-2/33171300 посадовою особою підприємства не заперечувався) і валові витрати ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" за 9 місяців 2006 року склали - 774624149,00 грн., що узгоджено платником податку. Тому коригування валових витрат у 4 кварталі 2006 року в сумі 12442,00 грн. відображені в рядку 05 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік в сторону збільшення за рахунок самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів є безпідставними та не можуть бути враховані при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток. У зв'язку з чим, ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" безпідставно завищено валові витрати у 4 кварталі 2006 року на суму - 12442,00 грн.

Крім того, у вищевказаній Декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік у рядку 02, ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" проведено коригування валових доходів у сумі - 16598,00 грн. в сторону зменшення за рахунок самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів. За результатами попередньої документальної перевірки (акт від 09.01.2007 за №1/23-2/33171300) валові доходи ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1"за 9 місяців 2006 року становили - 774626047,00 грн., що узгоджено платником податку. Оскільки сума валового доходу за 9 місяців 2006 року, визначена за результатами попередньої документальної перевірки перевірки була узгоджена платником, то коригування валового доходу в 4 кварталі 2006 року в сумі - 16598,00 грн. відображені в рядку 02 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік в сторону зменшення за рахунок самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів є безпідставними та не можуть бути враховані при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток. У зв'язку з чим ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" занижено скоригований валовий дохід за 4 квартал 2006року на суму -16598,00 грн.

Заслухавши доводи позивача, пояснення відповідача, а також, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Згідно з п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі-підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"- бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженому Наказом ДПА України від 29.03.2003 року №143 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за № 271/7592, зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, (п.2 ст.9 вищевказаного Закону).

У відповідності до п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами викладеними у п.п. „б" п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Суд, оцінивши усі матеріали справи та представлені докази в їх сукупності, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167   Кодексу адміністративного судочинства  України, суд  -

Постановив:

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя   Р. Брильовський

Повний текст постанови виготовлено 31.03.2009 р.