Ухвала суду № 44375725, 18.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 р. Справа № 876/2474/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі №819/141/15-а за позовом Управління соціального захисту населення Кременецької райдержадміністрації до ОСОБА_2 про стягнення неправомірно отриманої соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, -

В С Т А Н О В И В:

21.01.2015р. Управління соціального захисту населення Кременецької райдержадміністрації (далі - Управління) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, просило стягнути з ОСОБА_2 на користь держави надмірну отриману, з її вини, державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям у розмірі 10461,66 грн., шляхом перерахування коштів на рахунок 35410036011145 МФО 838012 код 03195576 Управління соціального захисту Кременецької райдержадміністрації.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що із ОСОБА_3 відповідач спільно не проживала із лютого 2013 року, спільного господарства з ним не веде, не пов'язані спільним побутом і він фактично не являється членом сім'ї відповідача. Про те, що ОСОБА_3 виїжджав за кордон, відповідач не знала. Відповідно до поданих декларацій про дохід сім'ї відповідач має право на отримання державної соціальної допомоги, як малозабезпечена сім'я. Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» відповідач із сином відноситься до малозабезпеченої сім'ї, оскільки ОСОБА_2 не працевлаштована, допомоги по безробіттю не отримує, підприємницькою діяльністю не займається, оплати за оренду земельних ділянок або іншого нерухомого майна не отримує, а отримує лише державну соціальну допомогу у зв'язку із здійсненням догляду за особою, яка досягла 80-річного віку, а тому середньомісячний сукупний дохід сім'ї нижчий від прожиткового мінімуму, який визначається для сім'ї.

В судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримав, позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в 11 грудня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Управління соціального захисту населення Кременецької РДА із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. На підставі заяв та поданих документів Рішенням Управління відповідачу призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям у розмірі: за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р. - 1534,26 грн., з 01.01.2014р. по 31.05.2014р. - 1674,26 грн. та здійснено перерахунок державної соціальної допомоги 27.01.2014р. (а.с.18-19).

З 21.07.2014р. по 23.09.2014р. Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління за період з 01.07.2011р. по 01.07.2014р. за результатами якої складено акт №04-22/269 від 26.09.2014р., в якому зафіксовано факт подання ОСОБА_2 в декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, недостовірної інформації стосовно догляду її чоловіком ОСОБА_3 за особою, яка досягла 80-річного віку (а.с.5).

Відповідно до інформації управління Служби безпеки України в Тернопільській області № 69/95/1-1142 від 15.08.2014 року ОСОБА_3 фактично перебував за межами України (а.с.16-17).

03.09.2014р. Управлінням надіслано відповідачу повідомлення про припинення державної соціальної допомоги з 01.10.2014р. та зобов'язано повернути переплачену суму державної соціальної допомоги за період з 01.12.2013р. по 31.05.2014р. в сумі 10 461,66 грн., тобто, за той період, коли при зверненні за отриманням допомоги чоловік заявниці протягом трьох місяців перед датою звернення ніде не працював та здійснював виїзди за кордон, у зв'язку з чим, фактично не здійснював догляду за престарілою особою (а.с.7).

Не повернення відповідачем вказаної допомога в добровільному порядку стало підставою для звернення Управління із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01.06.2000р. № 1768-III (далі - Закон №1768-III) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї; малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї; середньомісячний сукупний доход сім'ї - обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги, крім допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування.

Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» визначено Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (далі - Порядок №250).

Відповідно до п.2 Порядку №250 державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - соціальна допомога) призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Згідно з ст.4 Закону №1768-III заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.

Частиною 3 ст.4 Закону №1768-III, положенням якої кореспондує п.6 Порядку №250, встановлено перелік документів, які додаються до заяви про надання державної соціальної допомоги, зокрема:

довідка про склад сім'ї. До складу сім'ї включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II груп або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом I групи і здійснює догляд за ним; жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. При цьому до складу сім'ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні;

декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї (в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до цього Закону; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім'ї аліменти).

У декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, поданої 11.12.2013р. ОСОБА_2, зазначено сина - ОСОБА_5, чоловіка - ОСОБА_3 та вказано, що такий отримує компенсацію, підприємницькою діяльністю не займаються, за кордон не виїжджали (а.с.4).

Частиною 1 ст. 7 Закону №1768-III та п.10 Порядку №250 встановлено випадки, за яких державна соціальна допомога не призначається, зокрема, коли працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, за інвалідами II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги).

Відповідно до ч.4 ст.7 Закону №1768-III якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

З матеріалів справи вбачається, що при проведенні ревізії органами державного фінансового контролю встановлено факт неодноразового тривалого (понад один місяць) перебування чоловіка відповідачки за кордоном, що у свою чергу позбавило його можливості здійснювати постійний догляд за особою, яка досягла 80-річного віку протягом трьох місяців перед датою звернення за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

На підставі наведеного, Управління прийшло до висновку, що чоловік відповідачки ОСОБА_3 ніде не працював протягом 3 місяців перед зверненнями відповідача за допомогою у вищевказані періоди, і фактично не здійснював догляд за престарілою особою у зв'язку з перебуванням за кордоном.

Факт неодноразового (3 рази за період з грудня 2013 року по травень 2014 року) та тривалого (кожного разу понад один місяць) перебування чоловіка відповідачки за кордоном підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Водночас, посилання відповідача на те, що вона не знала, що її чоловік - ОСОБА_3 їздив закордон і неналежно здійснював догляд за престарілою особою - ОСОБА_6 колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов проживання гр.ОСОБА_6 від 03.03.2015р., комісією при обстеженні виявлено, що гр.ОСОБА_6 проживає у власному житловому будинку, незрячий, потребує постійного стороннього догляду. Разом з ним проживає його дочка - ОСОБА_2, яка здійснює за ним догляд і не працює. ОСОБА_2 зареєстрована в м.Почаїв, але проживає в с.Розтоки (а.с.50).

У наданих Управлінню поясненнях від 03.09.2014р. відповідач вказує, що при зверненні за допомогою малозабезпеченим сім'ям у 2013 році в декларації про доходи не вказувала, що її чоловік перебував за кордоном з 26.09.2013р. по 01.12.2013р. і в цей період не здійснював догляд за ОСОБА_6, а догляд здійснювала відповідач, так як він є її батьком. При цьому зазначено, що надлишково отримані кошти повертатиме при їх наявності (а.с.6).

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач не могла не знати, про той факт, що чоловік не здійснював догляду за її батьком.

Водночас, колегія суддів вважає безпідставними вказівку в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 не є членом її сім'ї, з підстав не ведення спільного господарства, не пов'язані спільним побутом і спільно не проживають, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Частина 3 ст.4 Закону №1768-III включає до складу сім'ї чоловіка незалежно від спільного проживання.

Водночас, у п.6 Рішення Конституційного суду України від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 Конституційний суд України вказав, що стосовно поняття «член сім'ї» Конституційний Суд України виходить з об'єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства. До членів сім'ї взагалі Конституційний Суд України у цьому Рішенні відносить чоловіка або дружину особи, їх прямих родичів по низхідній і висхідній лініях - дітей і батьків.

Враховуючи вказані законодавчі положення та обставини справи, з огляду на те, що апелянт не заперечує факт перебування в шлюбі з ОСОБА_3, відомості у подану декларацію вносились ОСОБА_2 самостійно, при цьому подавалась довідка про склад сім'ї, колегія суддів приходить до переконання, що ОСОБА_3 належить до членів сім'ї відповідача.

Водночас, положеннями ч.2 ст.7 Закону №1768-III встановлено, що за наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті, державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо: у складі сім'ї є інвалід; у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років); неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.

Відповідачем в суді першої інстанції не доведено, а судом як першої так і апеляційної інстанцій з матеріалів справи не встановлено наявності у відповідача вказаних обставин.

Відповідно до п.28 Порядку №250, якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи праці та соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі вказаного, колегія суддів приходить до висновку, щодо відповідачем навмисно надано позивачу недостовірні дані про здійснення ОСОБА_3 догляду за престарілою особою, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти в розмірі 10461,66 грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі №819/141/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 20.05.2015р.