Постанова № 44375632, 21.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1235/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області про зобов'язання виконати вимогу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Державна фінансова інспекція в Чернігівській області звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області про зобов'язання відповідача виконати вимоги про усунення виявлених порушень та недоліків Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 31.01.2014 року №25-08-18-14/767 (з урахуванням уточнених вимог) в частині, а саме:

1) пункту 2 в частині: - винесення на розгляд пленарного засідання питання для прийняття відповідного рішення щодо визнання матеріальних цінностей загальною вартістю 55563,00 грн., які придбанні «Агенцією розвитку Ніжина» для матеріально-технічного забезпечення Сервісного центру по обслуговуванню платників податків Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області, комунальною власністю територіальної громади міста Ніжин та визначити балансоутримувача зазначеного майна; зобов'язання «Агенції розвитку Ніжина» передати вищевказані цінності установі, яка буде визначена балансоутримувачем; передачі вказаного майна у платне користування Ніжинської об'єднаній державній податковій інспекції в Чернігівській області відповідно до вимог чинного законодавства;

2) пункту 3 в частині: - винесення на розгляд сесії для прийняття відповідного рішення питання щодо внесення змін до Положення в частині визначення порядку повернення суб'єктами підприємницької діяльності поворотної допомоги, яка надана до 01 січня 2014 року; -перерахування до міського бюджету залишку коштів в сумі 35638,00 грн., який знаходиться на рахунку «Агенції розвитку Ніжина», відповідно до вимог чинного законодавства; -винесення на розгляд сесії для прийняття відповідного рішення питання щодо визначення виконавчих органів, на які буде покладено функцію контролю за поверненням до «Агенції розвитку Ніжина» та відповідно до міського бюджету заборгованості в сумі 64099,00 грн. по неповернутих допомогах, які надавалися до 01 січня 2011 року;

3) пункту 4 в частині відображення дебіторської заборгованості за зайво виплаченими підзвітними сумами коштів в сумі 427,75 грн. та стягнути та перерахувати до міського бюджету відповідно до вимог чинного законодавства;

4) пункту 5 в частині стягнення зайво виплаченої заробітної плати в сумі 13586,81 грн. з осіб, які їх отримали безпідставно. В іншому випадку кошти стягнути з винних осіб у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП, та перерахувати до міського бюджету.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. При цьому, апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається із матеріалів справи, Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Виконавчого комітету Ніжинської міської ради за період з 01 січня 2011 року по 31 жовтня 2013 року, за підсумками якої складено Акт від 15 січня 2014 року № 25-08-21/2 та встановлено порушення чинного законодавства, які призвели до збитків місцевого бюджету.

У зв'язку із чим, позивач направив на адресу відповідача вимогу від 31 січня 2014 року № 25-08-18-14/767 щодо усунення виявлених порушень.

Оскільки відповідачем не виконано вимоги контролюючого органу, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд зобов'язати відповідача виконати окремі пункти зазначеної вимоги.

Надаючи оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011, Держфінінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України, відповідно до покладених на неї завдань, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Згідно пункту 7 цього Положення, Держфінінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах.

Відповідно до пункту 6 Положення, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Аналогічні повноваження передбачені і для територіальних органів фінансового контролю - відповідно до пункту 6 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 № 1236.

Також, вищевказаними Положеннями установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з приписами пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм надає підстави для висновків, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладене, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14).

У справі, яка розглядається, Держфінінспекція в Чернігівській області пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії.

При цьому, як було з'ясовано судом, дана вимога вказує, зокрема, на виявлені збитки та їх розмір.

З огляду на те, що такі збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, а не шляхом заявлення позову до підконтрольної установи про виконання вимоги.

Слід зазначити, що за змістом вищезгаданих Положень про Держфінспекцію та про її територіальні органи, орган державного фінансового контролю наділений правом звернутися до суду у разі, коли підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень з питань збереження і використання активів.

Наведене свідчить про те, що законодавець надав органу державного фінансового контролю право на таке звернення для забезпечення примусового стягнення незаконно відчужених активів (що є неможливим на підставі самої лише вимоги).

Таким чином, цей позов в частині зобов'язання виконати вимоги Держфінінспекції про забезпечення підконтрольною установою стягнення дебіторської заборгованості, так само як і зайво виплаченої заробітної плати задоволенню не підлягає.

Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо виконання решти пунктів вимоги від 31 січня 2014 року № 25-08-18-14/767, оскільки в силу положень статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» вимога органу державного фінансового контролю є обов'язковою для виконання згідно закону, а тому не потребує винесення додаткового судового рішення з цього приводу. Вирішення питання про зобов'язання виконати вимогу в судовому порядку не є правильним способом захисту порушених прав держави.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2014 року у справі № 825/3190/13-а та випливає з постанови Верховного Суду України від 28 жовтня 2014 року у справі №21-462а14.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, який допустив помилкове застосування норм матеріального права, що регулюють повноваження та спосіб дії органу державного фінансового контролю, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно частини 6 статті 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При цьому, приписи частини 1 статті 94 КАС України визначають, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, при поданні апеляційної скарги, було сплачено 36 грн.54 коп. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №13 від 20.05.2015.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області сплачений судовий збір в розмірі 36,54 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року скасувати та винести нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції в Чернігівській області відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області (16600, Чернігівська область, місто Ніжин, пл. Івана Франка, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 04061783) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 36грн.54 коп. (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст постанови виготовлено 26.05.2015року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: