Ухвала суду № 44375627, 21.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1961/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідації АТ «Брокбізнесбанк» про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в місті Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича, в якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо не визнання та не включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог позивача в сумі 40429,45 грн. та зобов'язати відповідача визнати і включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги позивача в сумі 40429,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постанова правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 передбачено, що сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, а саме - набуття права власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні здійснюється відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується платниками на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до загального фонду державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Проте, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області встановлено неперерахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій первинної реєстрації автомобіля через відділення №1 Дніпропетровського головного регіонального відділення ПАТ «Брокбізнесбанк».

Позивач звертався до зазначеного відділення з листом щодо перерахування недоотриманих коштів, однак відповідні кошти перераховані не були, а управління повідомлено, з посиланням на частину 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які дії не здійснюються під час тимчасової адміністрації.

За результатами розгляду аналогічного звернення позивача листом від 07 липня 2014 року №7462/010-04 за підписом начальника управління діловодства ПАТ «Брокбізнесбанк» управлінню повідомлено про необхідність звернутись до громадян, які в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» являються кредиторами АТ «Брокбізнесбанк» та повинні звернутись із заявою до уповноваженої особи Фонду про свої вимоги до банку, до якої додати копію платіжного доручення про перерахування грошових коштів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно квитанцій №83/83 від 22 лютого 2014 року на суму 4223,75 грн., №37/37 від 25 лютого 2014 року на суму 10522,60 грн., №23/23 від 01 березня 2014 року на суму 5060,01 грн., №47/47 від 01 березня 2014 року на суму 5193,92 грн., №113/113 від 01 березня 2014 року на суму 4262,50 грн. та 61/61 від 01 березня 2014 року на суму 11166,67 грн. платниками збору ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через відділення №1 Дніпропетровського головного регіонального відділення ПАТ «Брокбізнесбанк» на рахунок №31119155700030, відкритий в УДКСУ в м. Новомосковськ, №31115155700034, відкритий в УДКСУ в м. Синельникове та №31118155700008, відкритий в УДКСУ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровськ були сплачені вищезазначені кошти як збір з операцій первинної реєстрації автомобіля.

Однак, в ході проведення перевірки Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування міст Новомосковськ, Синельникове, Синельниківського та Магдалинівського районів встановлено неперерахування збору в сумі 40429,45 грн.

Враховуючи вищенаведене позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальністю суб'єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системи визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2011 року №2346-ІІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 05.04.2011 року №2346-ІІІ).

Статтею 8 цього Закону встановлені строки проведення переказу.

Відповідно до пункту 8.1 цієї статті банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документів, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банк та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки (пункт 8.2).

Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів. Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів (пункт 8.4).

Строки проведення переказу за допомогою платіжних інструментів, крім встановлених пунктами 8.1 - 8.4 цієї статті, визначаються правилами платіжної системи та договорами, що укладаються між учасниками та користувачами платіжної системи. Строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на підставі клірингових вимог, не може перевищувати строк, установлений пунктом 8.4 цієї статті (пункт 8.5).

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року №2121-III (далі - Закон №2121) клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Згідно положень пункту 22.1 статті 22 Закону №2346 ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу. Платіжна вимога застосовується у випадках, коли ініціатором переказу виступає стягувач або, при договірному списанні, отримувач (пункт 22.2). Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. Платіжна вимога-доручення подається отримувачем коштів безпосередньо до платника. Доставка платіжної вимоги-доручення до платника може здійснюватися банком, що обслуговує отримувача коштів, через банк, що обслуговує платника, а також за допомогою засобів зв'язку. Стягувач має право подавати розрахункові документи, що ініціюють переказ з рахунка банку-резидента, відкритого в Національному банку України, безпосередньо до Національного банку України (пункт 22.3).

Згідно пункту 22.8 статті 22 Закону №2346 розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі.

Водночас пунктом 22.4 статті 22 даного Закону встановлено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

У відповідності до абзацу 1 пункту 1.32 статті 1 Закону №2346 платником є особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів, при цьому кошти, які надходять на особовий рахунок визнаються власністю клієнта банку, а не банківської установи зокрема.

Відтак, неперерахування банком грошових коштів згідно доручення клієнта є порушенням прав клієнта цього банку як власника грошових коштів, переказ яких відповідно ним ініційовано, а не їх отримувача. При цьому, як встановлено положеннями пункту 32.1 статті 32 Закону №2346, банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою Правління Національного банку України від 28 лютого 2014 року №107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних», рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 лютого 2014 року № 9 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (код ЄДРПОУ 19357489) з ринку та запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію з 03 березня 2014 року по 02 червня 2014 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 10 червня 2014 року №339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11 червня 2014 року №45 «Про початок ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію» з 11 червня 2014 року розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк».

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452).

Згідно частини 1 статті 36 наведеного Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом одного дня після призначення уповноваженої особи Фонду керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини 4 статті 36 Закону №4452 початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом (ч. 5 ст. 36 Закону).

Відповідно до частини 6 статті 36 Закону №4452 обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом; 2) витрат, пов'язаних із забезпеченням його операційної діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті; 3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку. Зобов'язання банку, передбачені пунктами 2 і 3 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду. З метою забезпечення виконання зобов'язань банку, передбачених пунктом 1 частини шостої цієї статті, Фонд має право надати банку цільову позику.

Частиною 7 статті 36 наведеного Закону встановлено, що дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється.

Згідно частини 5 статті 45 цього Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону №4452 уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається (ч. 2 ст. 46 Закону).

Водночас обмеження, встановлені статтею 36 та статтею 46 Закону №4452, виникли поза межами строку, встановленого статтею 8 Закону №2346, та ПАТ «Брокбізнесбанк» був зобов'язаний перерахувати кошти, які надійшли до нього на відповідний р/рахунок.

Разом з тим статтею 2 Закону №2121 визначено, що кредитором банку може бути юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки ініціаторами переказів коштів є клієнти банку-фізичні особи, то останні в даному випадку і є кредиторами ПАТ «Брокбізнесбанк».

У свою чергу, підстав для визнання позивача кредитором даної банківської установи та включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів з грошовою вимогою в сумі 40429,45 грн. не має.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.