Ухвала суду № 44375584, 20.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12916/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксерокс (Україна) ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2011 року № 0003252303.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2014 року зазначені вище судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вищий адміністративний суд України, направляючи справу на новий розгляд, вказав, що судам слід дослідити, за якими саме операціями у податковому обліку позивача виникло від'ємне значення податку на прибуток в оспорюваній сумі, перевірити реальність виконання цих операцій, порядок їх документального оформлення та факт дотримання позивачем умов формування валових витрат, визначених відповідними нормами податкового законодавства України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що період з 31.01.2011 року по 14.03.2011 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 28.03.2011 року № 297/23-03/19356320.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.15 ст. 1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.10 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5, п.п. 19.1, 19.2, 19.4 ст. 19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 1, 4 ст. 18 Закону України «Про систему оподаткування», внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування у розмірі 1 251 374 грн. та занижено податок на прибуток на суму 2 791 276 грн., у тому числі за:

4 квартал 2009 року у сумі 789 328 грн.

1 квартал 2009 року у сумі 619 185 грн.

2 квартал 2009 року у сумі 757 645 грн.

3 квартал 2009 року у сумі 625 118 грн.

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 14.04.2011 року № 0003252303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 3 489 095 грн., з яких 2 791 276 грн. - за основним платежем та 697 819 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Оскільки донарахування спірної суми податку здійснено на підставі висновків зроблених відповідачем по чотирьом епізодам, апеляційна інстанція вбачає за необхідне розглянути кожен з них окремо.

1. З приводу заниження скоригованого валового доходу за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року у сумі 12 135 662 грн..

Так, в період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року позивачем задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 45 449 332 грн. Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за вказаний період встановлено заниження такого доходу на 12 135 662 грн.. В акті перевірки встановлено, що товариством занижено показники у рядку 04.2 Декларацій (убуток балансової вартості запасів) на загальну суму 135 141,00 грн. та завищено показники у рядку 04.9 декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» у розмірі 34 907 грн.

З матеріалів справи слідує, що ухвалою суду першої інстанції від 03.02.2015 року у апелянта було витребувано обґрунтований поепізодний розрахунок донарахованого позивачу податку, у розмірі кожного окремого податкового зобов'язання із зазначенням суми штрафу, застосованого по кожному з епізодів та зобов'язано надати перелік господарських операцій, під час здійснення яких могло статися невірне оприбуткування/списання запасів або інші порушення.

Проте, апелянтом так і не було надано переліку господарських операцій, за якими у звітному періоді позивач нібито занизив валовий доход на суму 12 135 662 грн.

Разом з тим, матеріали справи містять висновок № 6319/12-45 експертного економічного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31 серпня 2012 року, згідно якого за результатами проведеного дослідження, з якого вбачається, що для здійснення свої господарської діяльності ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» укладались договори із замовниками, зокрема:

- в рамках діяльності по сервісному обслуговуванню укладено з ТОВ «Рекламне агентство «Чайка» договір про повне сервісне обслуговування №СF 1007/06 від 10.07.2006р.

- в рамках діяльності по обслуговуванню офісної інфраструктури (передача в оренду та обслуговування техніки, обслуговування техніки замовника) - укладено з ЗАТ «Делойт енд Туш ЮСК» договір надання послуг по обслуговуванню офісної інфраструктури №М095188 від 01.12.2008 р.;

- в рамках виду діяльності «Принт Центр»(послуги друку, копіювання, пакування документів в конверти та розсилання конвертів) - укладено з ТОВ «Інформаційний центр НАУ» договір про надання послуг № FМ301009 від 30.10.2009 р.

Копії вказаних договорів та первинні документи, що підтверджують їх виконання містяться в матеріалах справи, том 5 стр. 253-311), а наявні вантажно-митні декларації підтверджують покупку списаних товарів.

Матеріали справи також містять витяги з карток рахунків та податкові декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2009 року, 1-3 квартал 2010 року з додатками К1/1, з яких вбачається розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів у спірні періоди.

Згідно висновку судового експерта «Ксерокс (Україна) ЛТД» послуги за вказаними договорами, а також використання товарно-матеріальних цінностей при наданні таких послуг та їх списання мають документальне підтвердження (придбання використаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується наданими на дослідження первинними документами).

Також, згідно письмових пояснень позивача та висновку експерта, в заяві ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» на проведення експертного дослідження від 14.06.2012 року № 8936-06 вказано, що: «виходячи із характеру своєї діяльності, а саме надання поліграфічних послуг та обслуговування офісної техніки, підприємство здійснює списання ТМЦ з рахунків 201 «Матеріали», 206 «Матеріали, передані в переробку».

Зазначене вище повністю спростовує доводи апелянта, викладені в акті перевірки, та підтверджує, що під час здійснення господарської діяльності у підприємства немає залишків незавершенного виробництва на кінець кожного звітного періоду (місяця) то й не може бути приросту матеріальної складової у залишках незавершенного виробництва (він також дорівнює нулю), тому всі витрати, понесені безпосередньо у зв'язку з наданням Підприємством послуг, у тому числі списання ТМЦ з рахунків 201 «Матеріали», 206 «Матеріали, передані в переробку», відносились до собівартості наданих послуг звітного періоду, тобто списувались в дебет 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг», так як при таких обставинах рахунок 23 «Виробництво» виступає як зайвий, транзитний рахунок.

Крім того, за висновком № 6319/12-45 експертного економічного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31 серпня 2012 року, висновки акту податкового органу щодо порушення підприємством порядку ведення податкового обліку приросту/убутку балансової вартості запасів згідно з п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» через незастосування ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» у своєму бухгалтерському обліку рахунку 23 «Виробництво», супутніх йому бухгалтерських регістрів та калькуляційних карт, нормативно та документально не підтверджуються.

Також вказано, що незастосування ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» рахунку 23 «Виробництво» при відображенні в бухгалтерському обліку операцій з вибуття (списання) товарно-матеріальних цінностей (що були використані товариством при наданні послуг) проводками дебет 903 рахунку «Собівартість реалізованих робіт і послуг» та кредит рахунків 201 «Матеріали», 206 «Матеріали, передані в переробку» (що підтверджено наданими на дослідження відомостями Аналіз рахунків...) не впливає на показники фінансової звітності (Звіти про фінансові результати. Баланси) та податкової звітності (Декларації з податку на прибуток підприємства) в частині податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів, оскільки факт надання послуг товариством «Ксерокс (Україна) ЛТД» та їх прийняття замовниками підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, які складалися та підписувалися сторонами кожного місяця. Також, кожного місяця проводилося списання товарно-матеріальних цінностей, які використовувалися при наданні ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» таких послуг, що підтверджується відповідними актами на списання ТМЦ. Відтак, незавершене виробництво по таких виконаних роботах (послугах) на кінець кожного місяця відсутнє».

Згідно п. 9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Слід зауважити, що перевірка підприємства була виїзною, тому апелянт досліджував первинні документи та не ставив їх під сумнів, а під час розгляду справи не заперечував реальність здійснення господарських операцій та наявність відповідних первинних документів на їх підтвердження у позивача.

Таким чином, апеляційна інстанція пристає на позицію суду першої інстанції, що правильність ведення податкового обліку підприємством приросту/убутку балансової вартості запасів, правильність списання ТМЦ з рахунків, податковому органу слід було визначати під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі первинних документів, а не обмежуватися відсутністю оборотно-сальдової відомості по рахунку 23 «Виробництво» та калькуляційних карт. Правомірність ведення податкового обліку підтверджується виключно на підставі первинних документів, а не на підставі певних порушень порядку ведення бухгалтерського обліку, якщо такі мали місце. З акту перевірки не вбачається яким чином контролюючим органом була встановлена сума розбіжностей між показниками декларацій та перевірки. Податковим органом під час розгляду справи не зазначено жодного первинного документа чи будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували суму розбіжності у зв'язку обліком приросту балансової залишків ТМЦ.

Крім того, апеляційна інстанція погоджується з твердженнями суду першої інстанції, що визначаючи обов'язковість ведення калькуляційних карт, апелянт не правомірно посилається на Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) від 17 червня 2003 року № 157, які не стосуються підприємств, які надають поліграфічні послуги (стосуються впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг).

За таких обставин посилання на вказані методичні рекомендації в акті перевірки при встановленні порушення позивачем п.5.9 ст. 5 Закону №334/94ВР, є безпідставними.

Наведене вище свідчить про необґрунтованість доводів апелянта про заниження позивачем приросту та завищення убутку балансової вартості запасів, про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду.

2. Щодо завищення валових витрат за період з 01.10.2009 по 30.09.2010р. по операціям з ТОВ «Гепард» на суму 41 901 грн.

Так, за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року товариством задекларовано валові витрати у сумі 45 618 884,00 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за вказаний період встановлено їх завищення у сумі 270 587 грн.

При проведенні аналізу наданих до перевірки документів, а саме актів на списання палива, даних бухгалтерського обліку (рах. 631, рах. 206) даних податкового обліку ( облік валових витрат за перевіряємий період) та даних відображених у р.04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, 1 квартал, півріччя, 9 місяців 2010 року встановлено, що підприємством було придбано у ТОВ «Гепард» бензин та дизпаливо.

При аналізі актів на списання бензину, оборотно-сальдової відомості обліку валових витрат за період 01.10.2009 року по 30.09.2010 року встановлено, що при формуванні валових витрат по операції з контрагентом ТОВ «Гепард» товариством віднесено до складу валових витрат придбання палива у повному обсязі.

В силу приписів п.п. 5.4.10 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валових витрат, зокрема, 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

З наданих позивачем пояснень слідує, що підприємство у своїй господарській діяльності використовує як легкові, так і вантажні автомобілі. На етапі придбання ПММ неможливо наперед визначити яка саме кількість ПММ буде використана легковими автомобілями, а яка вантажними. Тому на етапі придбання вся сума понесених на придбання ПММ витрат обліковується у складі валових витрат. Після фактичного використання ПММ легковими автомобілями та отримання точних показників використаних ПММ, позивач здійснював коригування сум валових витрат у межах відповідного звітного періоду.

Так, тільки 50% вартості ПММ позивач включав до графи 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» Таблиці 1 Додатка К1/1 Декларації з податку на прибуток.

Тобто, в результаті, до складу валових витрат було включено лише 50 % витрат на ПММ для легкових автомобілів, що відповідає вимогам п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 зазначеного вище Закону про прибуток.

Зазначені доводи підтверджуюються додатками К1/1 за відповідні періоди та розрахунком суми графи 4 «Запаси, використані не у господарській діяльності» додатка К1/1, з якого вбачається коригування позивачем витрат на ПММ (том. 5 а.с. 152 - 156).

Вказані обставини не були перевірені відповідачем під час здійснення перевірки, а також не спростовані апелянтом в ході розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій, що призвело до помилкових висновків податкового органу.

Отже, позивач, як платник податку діяв з дотриманням вимог абз. 5 п.п. 5.4.10 п. 5.4. ст. 5 Закону, адже в кінцевому результаті товариством відносено до валових витрат лише 50% витрат на ПММ для легкових автомобілів, що відповідає вимогам п.п.5.4.10 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

3. Щодо порушення позивачем п.1.15 ст.1, пп.5.3.9 п.5.3, ст.5, п. 19.1, п. 19.2 п. 19.4 ст. 19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством нібито завищено валові витрати на суму 235 788,00 грн. по філії ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» в Латвії.

В акті перевірки податковим орган встановилено, що на підприємстві відсутні документи, які підтверджують формування валових витрат по філії ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» в Латвії.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В той же час, вказана норма не встановлює обов'язку зберігати первинні документи філії за місцем реєстрації юридичної особи-засновника та не містить заборони зберігати первинні документи за місцем здійснення господарської діяльності Латвійською філією.

Згідно письмових пояснень позивача, в перевіряємий період витрати та доходи філії були сформовані та задекларовані у відповідності із латвійським податковим законодавством, на підтвердження чого позивачем надано річні звіти та податкові декларації за 2009-2010 роки.

Окрім того, матеріали справи містять лист Державної служби доходів Латвійської республіки від 24.11.2011 р. № 8.21.7.1/36986, згідно якого станом на 24 листопада 2011 року Латвійський філіал «Ксерокс Україна ЛТД» заборгованості по податкам не має. Нараховані податки до бюджету сплачені.

Відповідно до ст. 8 Конвенції між Урядом України та Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та майно від 21.11.1995 р. прибуток Позивача, одержаний від здійснення підприємницької діяльності філії, оподатковується в Латвійській Республіці згідно вимог латвійського законодавства.

Згідно п. 4.4. Положення про Філію ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» «хозяйственную деятельность Филиал организовывает на принципах хозрасчета и самоокупаемости. Филиал ведет отдельный учет результатов своей деятельности, составляет статистическую и налоговую отчетность, платит налоги в соответствии с действующим законодательством Латвийской Республики, отчитывается перед Учредителем».

З пояснень сторони позивача слідує, що первинні документи, які створюються в діяльності філії, зареєстрованої за кордоном, зберігаються в цій філії по місцю її реєстрації. При цьому законом не передбачено обов'язку підприємства переміщувати ці документи по місцю реєстрації юридичної особи в Україні. При цьому, апеляційна інстанція не може не погодитися з доводами позивача, що у підприємства не було жодної фактичної можливості виконати запит податкового органу у повному обсязі за три дні, в частині доставки документів з Латвії, а податковий орган не позбавлений можливості самостійно витребувати вказані документи у закордонній філії. Разом з тим, жодних дій апелянтом в цьому напрямку зроблено не було.

Заслуговує на увагу і той факт, що під час проведення перевірки відповідач не встановив завищення валових доходів, які стосуються діяльності латвійської філії (доходи визнав, а витрати - ні), хоча підтверджені доходи філії були так само як і витрати первинними документами, які знаходяться на території Латвійської Республіки.

Відповідно до п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми податків на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб'єктами господарської діяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами, встановленими цим Законом.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що будучи розташованими на території іншої країни, закордонні філії діють за законами держави, в якій їх створено. Так, Латвійська філія позивача пройшла реєстрацію в Латвійській Республіці, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію філіалу від 20.04.2006 року, зареєстрована як платник податку на прибуток та ПДВ, витрати і доходи філії були сформовані та задекларовані у відповідності з латвійським податковим законодавством.

Варто зауважити, що за вимогами латвійського податкового законодавства первинні документи повинні зберігатися в приміщенні філії в Латвійській Республіці, що не суперечить вимогам законодавства України, яке регламентує порядок визначення системи бухгалтерського обліку на підприємствах, установах, організаціях. Наведене спростовує твердження апелянта про необхідність знаходження таких документів в Україні.

Позиція щодо правомірності зберігання первинних документів за місцезнаходженням філії підтримана також ухвалою Вищого адміністративного суду від 18.08.2006 року у справі № 2-236/06.

Розмір зарахованих сум податку на прибуток з іноземних джерел протягом податкового періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду (п. 19.2 ст. 19 Закону).

Згідно листа Державної податкової адміністрації від 08.12.2006, № 23071/7/15-0317 «Щодо включення до декларації з податку на прибуток валових доходів, валових витрат та амортизаційних нарахувань по філії, яка знаходиться за межами території України» у разі якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами звітного періоду має від'ємне значення оподаткування (з урахуванням сум амортизаційних відрахувань), а його філіями, що знаходяться за межами України, - оподатковуваний прибуток, з якого сплачено податок, то такий податок підлягатиме зарахуванню тільки в тому з наступних звітних (податкових) періодів, у якому об'єкт оподаткування на території України матиме позитивне значення.

Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 «Про порядок затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» передбачено відображення податку, сплаченого з прибутку (крім пасивного), отриманого за кордоном, у складі суми, на яку зменшуються податкові зобов'язання з податку на прибуток, а саме, рядок 13.2 додатка К6 до декларації.

У перевіряємому періоді позивач мав збитки, а філія - прибуток, з якого сплачувала податки в Латвійській Республіці. З огляду на це позивачем не було зараховоно сплачений за кордоном податок у розмірі 235 788,00 грн. до валових витрат підприємства у перевіряємому періоді, а тому не було і обов'язку отримувати письмове підтвердження латвійських податкових органів на підтвердження факту сплати податку та заповнювати рядок 13.2 Додатка К6 до декларації з податку на прибуток.

Жодних ґрунтовних пояснень або будь - яких інших належних доказів, на підставі яких зроблено висновок про віднесення 235 788,00 грн. до валових витрат підприємства, з огляду на те, що позивачем вказана сума не декларувалася (рядок 13.2 Додатка К6 до декларації з податку на прибуток позивачем не заповнювався) апелянтом так і не було надано.

4. Щодо завищення валових витрат на суму 7 610 грн. у зв'язку з придбанням авіаквитків.

Позивач вказує, що витрати на придбання авіаквитків за платіжними дорученнями № 0469 від 17.03.2010 р. та № 0797 від 05.05.2010 р. у розмірі 4 076 грн. ніколи не включалися ним до складу валових витрат, вони не потребують документального підтвердження, як того вимагає пп.5.3.9 Закону про прибуток. Дані обставини підтверджуються роздруківками із системи 1:С, наданими разом із узагальнюючими поясненнями по справі від 08.02.2012 року.

За таких обставин, оскільки витрати на авіаквитки у розмірі 4 076 грн. не включалися позивачем до складу валових витрат, вони не потребують документального підтвердження відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону, а тому доводи апелянта про завищення підприємством валових витрат на дану суму є помилковим.

Жодних належних та допустимих доказів, окрім складеного ним акту перевірки, на спростування вказаних доводів апелянтом надано не було.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення та не довів правомірності прийняття спірного рішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростували висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 25.05.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.