Постанова № 44375412, 21.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/7225/14 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Київської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, Київської митниці Міндоходів, Київської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна", звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС, Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Київської міської митниці ДФС, що виявилась у невнесенні змін до митних декларацій за заявами позивача: від 20.10.2014 року №№ 348-10, 349-10, 350-10, 351-10, 352-10, 353-10, 354-10, 355-10, 356-10, 359-10, 360-10, 361-10, 362-10, 363-10, 365-10, 366-10, 367-10, 369-10, 370-10, 371-10, 372-10, 373-10, 374-10, 375-10, 376-10, 377-10, 378-10, 381-10, 382-10, 385-10, 386-10, 387-10, 389-10, 390-10, 391-10, 392-10, 395-10, 396-10, 397-10, 398-10, 399-10, 400-10, 401-10, 402-10, 403-10, 404-10, 405-10, 406-10; від 04.11.2014 року №№ 480-11, 481-11, 482-11, 483-1, 484-11, 485-11, 496-11, 497-11, 498-11, 500-11, 501-11, 507-11, 508-11, 514-11, 518-11, 519-11; від 07.11.2014 року №№ 530-11, 531-11, 532-11, 533-11, 534-11, 535-11, 536-11, 537-11, 538-11, 539-11, 541-11, а також неповерненні за заявами позивача від 20.10.2014 року №№407-10, від 07.11.2014 року № 528-11 та № 542 сплачених сум податку на додану вартість.

2) визнати протиправною бездіяльність Київської митниці Міндоходів, що виявилась у невнесенні змін до митних декларацій за заявами позивача: від 20.10.2014 року №№ 408-10, 409-10, 410-10,, 411-10, 412-10, 413-10, 414-10, 415-10, 416-10, 417-10, 418-10, 419-10, 420-10, 421-10, 422-10, 423-10, 429-10, 430-10, 431-10, 432-10, 433-10 434-10, 435-10, 436-10, 437-10, 439-10, 440-10, 441-10, 442-10, 443-10, 444-10, 445-10, 446-10, 447-10, 448-10; від 13.11.2014 року №№ 542-11, 543-11, 544-11, 553-11, 554-11, 555-11, 556-11, а також неповерненні за заявами позивача від 20.10.2014 року №№ 465-10, від 07.11.2014 року № 542-11 сплачених сум податку на додану вартість;

3) стягнути з Державного бюджету України (через Київську міську митницю ДФС) на користь позивача помилково (надміру) сплачені кошти податку на додану вартість у загальній кошти у сумі 6292750,09 грн.;

4) стягнути з Державного бюджету України (через Київську митницю Міндоходів) на користь позивача помилково (надміру) сплачені кошти податку на додану вартість у загальній сумі 3289280,49 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправними рішення Київської міської митниці ДФС від 03.12.2014 року № 67/6/26-63-04 та про відмову у внесенні змін до митних декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" за його заявами, а також від 18.12.2014 року № 415/6/26-70-25-04 про відмову у поверненні надміру сплачених коштів податку на додану вартість. Визнано протиправним рішення Київської митниці Міндоходів від 25.11.2014 року № 06.1-47/4/15-9009 про відмову у внесенні змін до митних декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" за його заявами та поверненні з Державного бюджету України надміру сплачених коштів податку на додану вартість. Стягнуто з Державного бюджету України (за операціями з митного оформлення товарів через Київську міжрегіональну митницю Міндоходів) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" надміру сплачені кошти податку на додану вартість у загальній сумі 6292750 (шість мільйонів двісті дев'яносто дві тисячі сімсот п'ятдесят) гривень 09 коп. Стягнуто з Державного бюджету України (за операціями з митного оформлення товарів через Київську митницю Міндоходів) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" надміру сплачені кошти податку на додану вартість у загальній сумі 3289280 (три мільйони двісті вісімдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят) гривень 49 коп. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" судові витрати у сумі 560 (п'ятсот шістдесят) гривень 28 коп.

Не погоджуючись з судовим рішенням представники Київської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Київської міської митниці Державної фіскальної служби подали апеляційні скарги, в яких вони просять скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" є юридичною особою, що зареєстрована 07.05.1998 року (запис про державну реєстрацію в ЄДВ від 22.06.2006 року, номер запису: 1 070 120 0000 020783) за адресою м. Київ, вул. Грінченка, 2/1.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; оптова торгівля фармацевтичними товарами; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; неспеціалізована оптова торгівля (основний); рекламні агентства.

У період з 02.07.2014 року по 10.09.2014 року позивач здійснював ввезення на митну територію України (імпорт) товарів (дитячих підгузків Huggies, жіночих гігієнічних прокладок Kotex i Lidie та жіночих гігієнічних тампонів Kotex), митне оформлення яких здійснювалось через Київську міжрегіональну митницю Міндоходів, правонаступником якої є Київська міська митниця ДФС, та через Київську митницю Міндоходів, правонаступником якої є Київська митниця ДФС.

Загалом у період з 02.07.2014 року по 10.09.2014 року позивач здійснив митне оформлення дитячих підгузків Huggies, жіночих гігієнічних прокладок Kotex i Lidie та жіночих гігієнічних тампонів Kotex на підставі митних декларацій загальною вартістю 73707927,55 грн. із застосуванням 20% ставки ПДВ до оподаткування вказаних операцій.

Загальна сума ПДВ, сплачена позивачем до державного бюджету на підставі вказаних митних декларацій, становить 14741585,51 грн. При цьому, через Київську міжрегіональну митницю Міндоходів (Київську міську митницю ДФС) здійснювалось митне оформлення 111 митних декларацій, загальна сума ПДВ, сплаченого за ставкою 20%, становить 9681153,98 грн.; через Київську митницю Міндоходів (Київську митницю ДФС) здійснювалось митне оформлення 70 митних декларацій, загальна сума ПДВ, сплаченого за ставкою 20%, становить 5060431,53 грн.

Задекларований товар було випущено у вільний обіг без затримок після сплати належних митних платежів, згідно митних декларацій.

При цьому, колегія суддів акцентує увагу на ту обставину, що вказана ставка ПДВ була визначена позивачем самостійно за митними деклараціями, які прийняті митним органом.

Оскільки всі товари, які ввозились позивачем на митну територію України, на думку позивача, повинні були оподатковуватися податком на додану вартість за пільговою ставкою 7%, а не 20 %, які були сплачені позивачем під час митного оформлення товарів, тому, позивач дійшов висновку, що припустився помилки у визначенні ставки оподаткування товарів та звернувся до Київської міської митниці ДФС та Київської митниці Міндоходів із заявами про внесення змін до митних декларацій в частині визначення ставки оподаткування й суми податкових зобов'язань та просив повернути помилково сплачені кошти.

Так, позивач подав відповідні заяви про внесення змін до відповідних митних декларацій до Київської міської митниці ДФС, а саме: від 20.10.2014 року №№ 348-10, 349-10, 350-10, 351-10, 352-10, 353-10, 354-10, 355-10, 356-10, 359-10, 360-10, 361-10, 362-10, 363-10, 365-10, 366-10, 367-10, 369-10, 370-10, 371-10, 372-10, 373-10, 374-10, 375-10, 376-10, 377-10, 378-10, 381-10, 382-10, 385-10, 386-10, 387-10, 389-10, 390-10, 391-10, 392-10, 395-10, 396-10, 397-10, 398-10, 399-10, 400-10, 401-10, 402-10, 403-10, 404-10, 405-10, 406-10; від 04.11.2014 №№ 480-11, 481-11, 482-11, 483-1, 484-11, 485-11, 496-11, 497-11, 498-11, 500-11, 501-11, 507-11, 508-11, 514-11, 518-11, 519-11; від 07.11.2014 року №№ 530-11, 531-11, 532-11, 533-11, 534-11, 535-11, 536-11, 537-11, 538-11, 539-11, 541-11; а також до Київської митниці Міндоходів із заявами: від 20.10.2014 року №№ 408-10, 409-10, 410-10, 411-10, 412-10, 413-10, 414-10, 415-10, 416-10, 417-10, 418-10, 419-10, 420-10, 421-10, 422-10, 423-10, 429-10, 430-10, 431-10, 432-10, 433-10, 434-10, 435-10, 436-10, 437-10, 439-10, 440-10, 441-10, 442-10, 443-10, 444-10, 445-10, 446-10, 447-10, 448-10 та від 13.11.2014 року №№ 542-11, 543-11, 544-11, 553-11, 554-11, 555-11, 556-1.

Судом також встановлено, що позивач звернувся до митних органів із заявами про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум податку, а саме: до Київської міської митниці ДФС - із заявами від 20.10.2014 року №№407-10, від 07.11.2014 року № 528-11 та № 542; до Київської митниці Міндоходів - із заявами від 20.10.2014 року №№ 465-10, від 07.11.2014 року № 542-11.

Однак, Київська міська митниця ДФС та Київська митниця Міндоходів відмовили у внесенні змін до митних декларацій та у поверненні Позивачеві надміру сплачених сум ПДВ.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що оскільки позивач вніс зміни до митних декларацій та вказав ставка ПДВ 7%, то митний орган протиправно не прийняв рішення про повернення надміру сплачених платежів, а отже, рішення про відмову підлягають визнанню протиправними, а надміру сплачені суми податку підлягають стягненню в судовому порядку

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Так, позивач зазначає, що всі товари, які ввозились ним на митну територію України, визнані Державною службою України з лікарських засобів як медичні вироби та внесені до Державного реєстру медичної техніки та медичного призначення, що підтверджується відповідними свідоцтвами про державну реєстрацію, а саме: підгузки дитячі гігієнічні Huggies (свідоцтва про державну реєстрацію виробу медичного призначення №11705/2012, №10554/2011 №11705/2012, №12531/2013, №12341/2012, №14217); підгузки-трусики Dry Nites Pyjama Pants (свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу № 10301/2011); жіночі щоденні прокладки Kotex (свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу №4985/2006, №12835/2013, №13516/2013, №12066/2012, №11635/2012); жіночі гігієнічні щоденні прокладки Lidie (свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу №11634/2012); жіночі гігієнічні тампони Kotex (свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу №13701/2014), тобто такі свідоцтва свідчать про відповідність товару поняттю «медичний виріб», а тому вказані товари («підгузки дитячі гігієнічні», «прокладки жіночі» та «тампони жіночі гігієнічні») підлягають розмитненню за ставкою ПДВ 7%.

Колегія суддів не погоджується з вказаним доводами позивача зважаючи на наступне.

На час розмитнення товарів («підгузки дитячі гігієнічні», «прокладки жіночі» та «тампони жіночі гігієнічні») діяли положення до постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.14 № 216 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків» (далі Постанова № 216), відповідно до якої, митне оформлення медичних виробів здійснювалось за умови відповідності товарів терміну «медичний виріб» у значенні, наведеному у пп. 9 п. 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 року № 753 (далі - Технічний регламент 753).

При цьому, в даному випадку не має спору стосовно належності товарів («підгузки дитячі гігієнічні», «прокладки жіночі» та «тампони жіночі гігієнічні») до «медичних виробів», а спір стосується можливості віднесення товарів («підгузки дитячі гігієнічні», «прокладки жіночі» та «тампони жіночі гігієнічні») до «медичних виробів», що підтримують анатомію чи фізіологічний процес у відповідності до пп. 9 п. 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.13 № 753, на що посилається позивач.

Відповідно до пп. 9 п. 2 Технічного регламенту термін «медичний виріб» має таке значення: будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи програмне забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для належного функціонування медичного виробу), призначені виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності або їх компенсації, дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу, контролю процесу запліднення та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуванню яких такі засоби можуть сприяти.

Згідно із пунктом 2 вказаної Постанови, термін «медичний виріб», наведений в інших нормативно-правових актах і нормативних документах, не може бути застосований для віднесення виробу до цього переліку.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами митниці, що визначення поняття «медичний виріб» на час отримання Свідоцтв про державну реєстрацію не є тотожним визначенню цього ж поняття у Технічному регламенті №753, яким і передбачено ставку ПДВ при розмитненні товарів 7% тільки до зазначених в ньому товарів.

Позивачем надано суду апеляційної інстанції звіти клінічних випробувань дослідних зразків та технічних експертиз для реєстрації підгузників, жіночих прокладок/тампонів на медичні вироби.

Так, звітами про клінічні випробування дослідних зразків від 18.08.2014 р., висновками технічної експертизи № 90-10 від 24.03.2011 р., № 17-13 від 15.01.2013 р., № 200-14 від 04.08.2014 р., протоколом клінічних випробувань дослідних зразків від 18.08.2014 р, висновками технічної експертизи № 772-10 від 11.01.2011 р., № 293-11 від 30.08.2012 р. підтверджено, що підгузники дитячі гігієнічні торгової марки Н觧ІЄ5, дитячі гігієнічні трусики-підгузники торгової марки Dry Nites Pyjama Pants, призначені для вбирання та утримання сечі дитини, основний принцип дії поглинання рідини, галузь застосування підгузників - дитяча гігієна, основний принцип дії вироби санітарно-гігієнічного призначення.

А звітами про клінічні випробування дослідних зразків від 02.04.2014 р., інструкцією з медичного використання від 02.04.2014 р., протоколом клінічних випробувань від 02.04.2014 р., висновком технічної експертизи № 384/2-13 від 26.11.2013 р., протоколом клінічних випробувань від 20.12.2013 р., звітом щодо клінічних випробувань від 20.12.2013 р., висновками технічної експертизи № 141-12 від 17.04.2012 р., № 140-12 від 13.04.2012 р., № 323/1-12 від 12.09.2012 р. підтверджено, що тампони жіночі гігієнічні торгової марки Коtех, жіночі гігієнічні прокладки торгової марки Коtех та Lіdіе призначені для вбирання та утримання менструальних виділень, є виробами санітарно-гігієнічного призначення, основна функція, яку виконує медичний виріб - особиста гігієна.

Слід зазначити, що з наданих документів вбачається, що підгузки дитячі гігієнічні, прокладки жіночі та тампони жіночі гігієнічні не призначені до застосування у цілях, визначених Технічним регламентом № 753, та не є медичними виробами у розумінні Технічного регламенту № 753, а тому його дія на ці товари не поширюється.

Тобто, надані позивачем документи підтвердили відсутність у задекларованих товарів характеристик, які передбачені визначенням «медичний виріб», у значенні, наведеному у пп. 9 п. 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.13 № 753, а тому вказані документи не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції як доказ, що дані товари підтримують анатомію чи фізіологічний процес у відповідності до пп. 9 п. 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.13 № 753.

Так як, від факту використання або невикористання імпортованих товарів не залежить перебіг фізіологічних процесів щодо виділення рідини у організмі людини, тому твердження Позивача про те, що при використанні імпортованих товарів підтримується анатомія чи фізіологічний процес є необґрунтованим.

Таким чином, доводи позивача, що імпортовані ним товари відносяться до медичних виробів як такі, що підтримують анатомію чи фізіологічний процес не можуть бути прийнята колегією суддів до уваги, оскільки призначенням імпортованих товарів є поглинання рідини.

Із наведеного вище випливає, що імпортовані товари не підпадають під визначення «медичний виріб», що зазначений Технічним регламентом № 753, та є обов'язковою підставою для оподаткування імпортованих позивачем товарів («підгузки дитячі гігієнічні», «прокладки жіночі» та «тампони жіночі гігієнічні») за ставкою ПДВ саме 7 %, як це зазначено у позові.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що правових підстав для оподаткування імпортованих позивачем товарів («підгузки дитячі гігієнічні», «прокладки жіночі» та «тампони жіночі гігієнічні») за ставкою ПДВ 7 % не має.

При цьому, позивач, при розмитненні даних товарів, правомірно визначив та сплатив ставку ПДВ 20%.

Крім того, вказана вище Постанова № 216 втратила чинність з 10.09.14 року згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.14 року № 410 «Про затвердження Переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків» (далі - Перелік № 410).

У Переліку № 410 медичні вироби з найменуванням «підгузки дитячі гігієнічні», «прокладки жіночі» та «тампони жіночі гігієнічні» не зазначені.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами митного органу, що законодавством не було передбачено оподаткування імпортованих товарів («підгузки дитячі гігієнічні», «прокладки жіночі» та «тампони жіночі гігієнічні») за ставкою 7% ані на момент імпорту, ані на теперішній час.

Щодо інших позовних вимог, зокрема, визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо невнесення змін до митних декларацій та стягнення з Державного бюджету сум ПДВ, то колегія суддів вважає їх похідними від першої вимоги, а тому вони також не підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, відповідно до статті 49 Митного кодексу (МК) України від 13 березня 2012 року № 4496-VI митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною сьомою цієї ж статті передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За правилами частини п'ятої статті 301 МК України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; митну декларацію змінено або визнано недійсною; у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, при митному оформленні товарів «підгузки дитячі гігієнічні», «прокладки жіночі» та «тампони жіночі гігієнічні» за митним деклараціями, зазначеними у вказав заявах, ТОВ «Кімберлі-Кларк Україна» самостійно заявлено ставку податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків та сплачено обов'язкові митні платежі у повному обсязі.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України від 27.12.10 № 2755-VI (далі - ПК України) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) документ, що подається платником податків контролюючому органу у строк встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплати податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованої (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та сплаченого податку.

Митна декларація прирівнюється до податкової декларації для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Таким чином, Позивач самостійно визначив грошове зобов'язання за ставкою 20%, тобто таке грошове зобов'язання по імпортним митним деклараціям є узгодженим.

За таких обставин, колегія суддів приходить до однозначного висновку, що у митного органу, в силу положень частини другої статті 19 Конституції України, не було правових підстав для повернення коштів внесеними змінами до декларацій.

Аналогічна позиція висловлена Вищими адміністративним судом України в постанові від 02.10.2014 року у справі № 1570/6328/12, в якій суд прийшов до висновку, що у разі якщо підприємство самостійно визначило суму, яка підлягає сплаті, то у митного органу не має правових підстав для повернення коштів, які на думку позивача, надміру сплачених.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на положення Постанови КМ України № 450 від 21.05.12 року «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій», а саме на п. 34 Розділу «Порядок внесення змін до митної декларації та її відкликання», де встановлено, що не дозволяється, зокрема, внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати; внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання.

При цьому, позивач ні відповідачу, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надав документи, із яких би випливало, що відомості, зазначені у митних деклараціях необхідно змінювати, та не надано документів, щодо підтвердження необхідність внесення змін.

Так як, колегією суддів встановлено відсутність правових підстав для оподаткування імпортованих позивачем товарів («підгузки дитячі гігієнічні», «прокладки жіночі» та «тампони жіночі гігієнічні») за ставкою ПДВ саме 7 %, то позивач правомірно оподаткував ці товари за ставкою ПДВ 20%.

Таким чином, колегія суддів приходить до однозначного висновку про правомірність дій відповідачів щодо відмови у внесення змін до митних декларацій за заявами позивача до Київської міської митниці ДФС, а саме: від 20.10.2014 року №№ 348-10, 349-10, 350-10, 351-10, 352-10, 353-10, 354-10, 355-10, 356-10, 359-10, 360-10, 361-10, 362-10, 363-10, 365-10, 366-10, 367-10, 369-10, 370-10, 371-10, 372-10, 373-10, 374-10, 375-10, 376-10, 377-10, 378-10, 381-10, 382-10, 385-10, 386-10, 387-10, 389-10, 390-10, 391-10, 392-10, 395-10, 396-10, 397-10, 398-10, 399-10, 400-10, 401-10, 402-10, 403-10, 404-10, 405-10, 406-10; від 04.11.2014 №№ 480-11, 481-11, 482-11, 483-1, 484-11, 485-11, 496-11, 497-11, 498-11, 500-11, 501-11, 507-11, 508-11, 514-11, 518-11, 519-11; від 07.11.2014 року №№ 530-11, 531-11, 532-11, 533-11, 534-11, 535-11, 536-11, 537-11, 538-11, 539-11, 541-11; а також до Київської митниці Міндоходів із заявами: від 20.10.2014 року №№ 408-10, 409-10, 410-10, 411-10, 412-10, 413-10, 414-10, 415-10, 416-10, 417-10, 418-10, 419-10, 420-10, 421-10, 422-10, 423-10, 429-10, 430-10, 431-10, 432-10, 433-10, 434-10, 435-10, 436-10, 437-10, 439-10, 440-10, 441-10, 442-10, 443-10, 444-10, 445-10, 446-10, 447-10, 448-10 та від 13.11.2014 року №№ 542-11,543-11,544-11,553-11,554-11,555-11,556-11.

Не приймаються до уваги посилання представника позивача постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2015 року, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року по справі № 826/1455/15, якою про необґрунтованість позиції податкового органу про завищення ТОВ з ІІ "Кімберлі-Кларк Україна" податкового кредиту з ПДВ та, відповідно, завищення від'ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та зазначив, що сплата у серпні та вересні 2014 року суми податку на додану вартість у розмірі 10 637 224,84 грн. та 21 921 822,64 грн. відповідно, декларування податкового кредиту у розмірі, меншому ніж сума сплаченого податку, є правомірним. Оскільки, даним рішенням досліджувалось питання правомірності декларування податкового кредиту у розмірі, меншому ніж сума сплаченого податку та дії податкового органу під час винесення податкового судового рішення, та жодним чином не доводить необґрунтованість дій митного органу щодо відмови у внесенні змін до митних декларацій сум ПДВ.

Також, колегія суддів вважає, що не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України надміру сплачені кошти податку на додану вартість, оскільки вона є похідною від попередніх вимог.

Крім того, відповідно до імперативних приписів норм Митного кодексу України, виключну компетенцію митних органів в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів.

Так, Верховним Судом України в постанові від 17.12.13 у справі № 21-439а13 визначено, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Таким чином, суди не вправі зобов'язувати суб'єктів владних повноважень чи їх посадових осіб приймати (видавати, створювати) певні нормативно-правові чи інші офіційні документи.

Постановляючи рішення про стягнення з державного бюджету на користь платника суму податків, що дорівнює різниці між сумою, розрахованою за митною вартістю, заявленою декларантом, та сумою, розрахованою за митною вартістю, визначеною митницею, суд фактично визначає ставку ПДВ у розмірі 7%, чим підміняє митний орган

Таким чином, суд не може підміняти собою митний орган і зобов'язувати повернути кошти платнику.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційних скарг підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Київської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Київської міської митниці Державної фіскальної служби - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, Київської митниці Міндоходів, Київської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 26 травня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.