Ухвала суду № 44375215, 19.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2015 рокусправа № 804/3536/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Щербака А.А. Малиш Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Самара" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі № 804/3536/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Самара" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Самара" про визнання дій Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що у період квітні 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Самара" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, правильність обчислення, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2012 р. по 28.02.2013 р., за результатами якої складено акт №128/225-30355604 від 14.05.2013 р.

Перевіркою встановлено:

- порушення п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: не перераховано ПДВ на спец. рахунок за жовтень 2012 р. в сумі 3 грн., тобто замість суми 1135733,00 грн. перераховано 1135730,00 грн.;

- порушення п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, а саме: не забезпечено надання платником податків оригіналів документів чи їх копій для проведення позапланової перевірки;

- порушення п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, а саме: грошові кошти у розмірі 13427328,00 грн., що перераховані на спец рахунок, використано не за цільовим призначенням;

- порушення п. п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. п. 176.2.а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: не перераховано до бюджету нарахований податок на доходи фізичних осіб в розмірі 67459,75 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0000372250 від 04.06.2013 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Самара" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 13427328,00 грн., з яких: основний платіж в сумі 0,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 13427328,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000382250 від 04.06.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Адміністративні штрафи та інші санкції" у розмірі 510,00 грн., з яких: основний платіж в сумі 0,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 510,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003971702 від 04.06.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" у розмірі 84324,69 грн., з яких: основний платіж - 67459,75 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 16864,94 грн..

Скасування зазначених податкових повідомлень-рішень і було предметом позову позивача.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з наступного.

Згідно із п. 301.1 ст. 301 Податкового кодексу України платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до п. 302.1 ст. 302 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно із п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 3, 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 (далі - Порядок № 11), сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені ст. 203 Податкового кодексу України для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовного того, що цільовим використанням акумульованих коштів зі спеціального рахунку є фінансування витрат сільськогосподарського підприємства, пов'язаних безпосередньо з веденням сільськогосподарської діяльності, тобто кошти використовуються для компенсації виробничих факторів та інших виробничих цілей.

Як під час проведення перевірки, так і суду під час розгляду справи, позивач не надав документи на підтвердження використання грошових коштів на спеціальному рахунку для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення або для розвитку власного виробництва.

Таким чином, не вбачається в діяльності позивача у період з 01.10.2012 р. по 28.02.2013 р. фінансування витрат сільськогосподарського підприємства, пов'язаних безпосередньо з веденням сільськогосподарської діяльності, у зв'язку з чим кошти, використані зі спецрахунку, не можна вважати коштами, використаними за цільовим призначенням.

Оскільки позивачем не спростовані факти виявлених під час перевірки порушень, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування законної постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Самара" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі № 804/3536/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 25.05.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.І. Малиш