Ухвала суду № 44375172, 19.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2015 рокусправа № 804/9645/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року

по справі № 804/9645/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду, в якому просила визнати незаконним й скасувати рішення від 10.04.2013 р. державного реєстратора Колесник Інги Миколаївни по відмову у реєстрації права власності на нерухоме майно ОСОБА_3 та зобов'язати реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 55/100 частки майна, що складається із житлового будинку літ.Н-2 з ґанком "н" жилою площею 102,4 кв. м., загальною площею 175,9 кв.м., прибудови літ. А1-1 (приміщення 2-1 та 2-2 квартири № 2) загальною площею 19,3 кв.м., гаража К з оглядовою ямою, погріба М, навісу О, вбиральні Р та споруд № 2-5, 7-17 у домоволодінні по АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржувані дії та рішення Реєстраційної служби є протиправними та необґрунтованими, адже усі необхідні документи для реєстрації права власності на належну частку нерухомого майна у розмірі 55/100 частини від всього домоволодіння, тобто у тому ж розмірі, який позивач придбала за договором купівлі-продажу були подані позивачем до відповідача. Фактично реєстрація права ОСОБА_1 стосувалась тільки визначенню складу цієї частки, яка стала тепер з нового житлового будинку літ. Н-2 з ґанком "н" загальною площею 175,9 кв. м., а також існуючих (залишених без змін) прибудови літ. А1-1 (приміщення 2-1 та 2-2 квартири № 2) загальною площею 19,3 кв. м., гаража К з оглядовою ямою, погріба М, навісу О, вбиральні р та споруд № 2-5, 7-17, які повністю розташовані на моїй земельній ділянці, що підтверджується технічним паспортом та державним актом про право на землю.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року даний позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача підтримав свою правову позицію.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу від 15.06.2011 р. ОСОБА_4, належить 55/100 частки домоволодіння та земельна ділянка площею 0,0875 га по АДРЕСА_1. У 2012 році позивач на земельній ділянці збудувала житловий будинок, зазначений у технічному паспорті за літ.Н-2 жилою площею 102,4 кв. м., загальною площею 175,9 кв. м. У 2013 р. створене майно введено в експлуатацію, що підтверджується відповідною Декларацією про готовність об'єкта від 28 січня 2013 року за №ДП 142130280114, яка міститься в матеріалах справи.

Враховуючи наведені обставини, позивач надала у реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області усі необхідні документи для реєстрації свого права власності на належну частку нерухомого майна у розмірі 55/100 частини від всього домоволодіння, тобто у тому ж розмірі, який позивач придбала за договором купівлі-продажу.

Таким чином, фактично реєстрація права позивача стосувалась тільки визначенню складу цієї частки, яка стала з нового житлового будинку літ. Н-2 з ґанком "н" загальною площею 175,9 кв.м., а також існуючих (залишених без змін) прибудови літ. А1-1 (приміщення 2-1 та 2-2 квартири № 2) загальною площею 19,3 кв.м., гаража К з оглядовою ямою, погріба м, навісу О, вбиральні р та споруд № 2-5, 7-17, які повністю розташовані на моїй земельній ділянці, що підтверджується технічним паспортом та державним актом про право на землю.

Однак, рішенням державного реєстратора Колеснікової Інги Миколаївни від 10.04.2013 р. позивачу було відмовлено у реєстрації права власності на майно.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості спірного рішення державного реєстратора.

Колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з фактичних обставин справи, погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що підставою для винесення державним реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації прав на їх обтяження №1551227 від 10 квітня 2013 року став технічний паспорт, який містить відомості щодо самозахвату землі 82,0 кв.м.

При цьому, вичерпний перелік підстав, за яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено державним реєстратором, визначений ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Так, відповідне рішення може бути прийнято у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена. А відтак, зважаючи на те, що підстава, яка зазначена у рішенні про відмову у державній реєстрації прав на їх обтяження №1551227 від 10 квітня 2013 року спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, договором купівлі - продажу, відповідно до якого, земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_1 була продана ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

За таких обставин, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року по справі № 804/9645/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 22 травня 2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва