Ухвала суду № 44375158, 19.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2015 рокусправа № 804/6092/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року

по справі № 804/6092/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень - рішень від 27 березня 2013 року № 0000172201 та № 0000182201, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегрітас» звернулось із позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2013 року № 0000172201 та № 0000182201.

Позовні вимоги обґрунтовані не згодою як з висновками контролюючого органу викладеними в акті перевірки так із винесеними за результатами такої перевірки спірними рішеннями, оскільки позивачем надано всі необхідні документи бухгалтерського обліку, на підставі яких ним здійснювався фінансовий облік та формувалась податкова звітність по спірним операціям протягом перевіряємого періоду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року даний позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами податкового органу на підставі наказу № 203 від 14 лютого 2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інтегрітас» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс» за період з 01 січня 2012 по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт № 682/221/37055591 від 25 лютого 2013 року.

Зазначеною перевіркою фахівцями податкового органу встановлено порушення позивачем вимог: п.134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 82137 грн.; ст. 185, ст. 186, ст. 187, ст. 188, п. 198.3, п. 198, ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 65084 грн.

На підставі названого акту перевірки Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 27 березня 2013 року винесенні податкові повідомлення-рішення № 0000172201, яким ТОВ «Інтегрітас» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 97626 грн., у т.ч. штрафні санкції у сумі 32542 грн. та № 0000182201, яким ТОВ «Інтегрітас» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 123205,50 грн., у т.ч. штрафні санкції у сумі 41068,50 грн. Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних податкових повідомлень - рішень з огляну на правомірне формування позивачем податкової звітності, що підтверджується належними документами бухгалтерського обліку.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведеного випливає, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, внаслідок чого обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами понесення таких витрат.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають грунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат і податкового кредиту.

Встановлені обставини свідчать про те, що у спірний перевіряємий період між ТОВ «Інтегрітас» (Покупець) та ТОВ «Ривс» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №300712 від 30.07.2012, відповідно до якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору товар (партію товару) у кількості, асортименті та цінами, що визначені у накладних на товар, які є невід'ємною частиною даного договору. При цьому, між ТОВ «Ривс» з ТОВ «Агро-Легія» був укладений договір від 26.10.2012, відповідно до якого ТОВ «Ривс» уступає ТОВ «Агро-Легія» право вимоги по договору купівлі-продажу №300712 від 30.07.2012.

На виконання умов договору ТОВ «Ривс» поставило ТОВ «Інтегрітас» товар «Іграшки в асортименті» загальною вартістю 159768,43 грн., у т.ч. ПДВ 26628,07 грн. У подальшому, на виконання договору поставки від 30.06.2011 №34р11, ТОВ «Інтегрітас» реалізувало придбаний у ТОВ «Ривс» товар ПП «Дельфін» за ціною 163043,48 грн., у т.ч. 27173,91 грн.

Розрахунки між ТОВ «Інтегрітас» та ПП «Дельфін» були проведені у безготівковій формі одним платежем у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та зазначено в акті перевірки.

Транспортування товару від ТОВ «Інтегрітас» до ПП «Дельфін» здійснювалось ТОВ «Світ Імпорт», про що свідчить товарно-транспортна накладна №01888-6 від 01.08.12.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Матадор був укладений договір про надання послуг по перевезенню вантажу №220711 від 22.07.2011, на виконання якого ТОВ «Матадор» надало послуги з перевезення на протязі 2012 року на загальну суму 91795 грн., у т.ч. ПДВ 15299,17 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок податкового органу щодо нереальності здійснення вищезазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентами ґрунтується на висновках актів перевірок ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», якими встановлено, що діяльність підприємств спрямована на надання податкової вигоди своїм контрагентам, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Тоді як встановлено матеріалами справи, на виконання умов укладених договорів позивачем надано до суду копії первинних документів окремо по кожному контрагенту, а саме: по взаємовідносинам з ТОВ «Матодор»: податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, виписки з банку; по взаємовідносинам по ланцюгу ТОВ «Ривс» - «ТОВ «Інтегрітас» - ПП «Дельфін»: договір купівлі-продажу №300712 від 30.07.201, договір поставки від 30.06.2011 №34р11, договір уступки права вимоги, видаткові та податкові накладні, довіреності, виписки з банку; по взаємовідносинам з ТОВ ВК «Віконні системи»: договір купівлі-продажу №290612 від 29.06.2012, податкову та видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, специфікацію №1 до договору, робочу інструкцію до договору, інвентарну картку, акт приймання-передачі, виписки з банку. Наведені документи цілком об'єктивно розцінені судом першої інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в установленому законом порядку, відповідали ознакам і поняттю юридичної особи та виступали правоздатними учасниками господарського обороту.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про дотримання ТОВ «Інтегратіс» необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань відповідає наявним у справі доказам.

А відтак, оскільки всі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, і цим обставинам дана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року по справі № 804/6092/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 травня 2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва