Постанова № 44375052, 25.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2015 р. Справа № 917/2436/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.

при секретарі Литвиновій К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агротранс-2009" (вх. №2860 П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 01.04.15р. у справі № 917/2436/14

за позовом Приватного підприємства "Агро Добробут", смт.Катеринопіль, Черкаська обл.,

до Приватного підприємства "Агротранс-2009", м.Полтава,

про стягнення 1 916 681,28 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.04.2015р. (суддя Тимошенко К.В.) скаргу позивача на дії Ленінського відділу ДВС Полтавського МУЮ задоволено повністю. Визнано незаконними дії державного виконавця Ленінського відділу ДВС Полтавського МУЮ щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 11.03.2015р. Визнано недійсною постанову державного виконавця Ленінського відділу ДВС Полтавського МУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 11.03.2015р.

Відповідач з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на те, що ухвала суду прийнята передчасно з порушенням норм процесуального права.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини не з'явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи ухвалою суду від 13.05.2015р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.01.2015р. затверджено мирову угоду від 14.01.2015р., укладену між приватним підприємством «Агро Добробут» та приватним підприємством «Агротранс-2009» в межах справи №917/2436/14. Згідно умов затвердженої мирової угоди відповідач визнав заборгованість за договором поставки насіння №П-180202-Д від 18 лютого 2014року у розмірі 1468844,69 грн. та зобов'язався добровільно сплатити позивачу заборгованість в строк до 20.02.2015р. включно. Провадження у справі припинено.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов мирової угоди позивач звернувся до Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції з заявою від 21.02.2015р. №181 про примусове виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 26.01.2015р.

11.03.2015р. державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції прийнята постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

16.03.2015р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби, в якій просив визнати незаконними дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 11.03.2015р. Визнати недійсною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 11.03.2015р., прийняту державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції.

01.04.2015р. господарським судом Полтавської області прийнято оскаржувану ухвалу.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, скарга на дії органу державної виконавчої служби обґрунтована тим, що державним виконавцем було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з тих підстав, що в поданій до виконання ухвалі господарського суду Полтавської області від 26.01.2015р. у справі №917/2436/14 було порушено вимоги п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, як зазначає скаржник, в постанові державний виконавець вказав на те, що ухвала суду не містить передбачених ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання зобов'язань, а саме, стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів. Однак, на думку скаржника, ухвала господарського суду Полтавської області від 26.01.2015р. у справі №917/2436/14 має всі необхідні реквізити, як того вимагає ст.18 Закону України «Про виконавче провадження». Так, в резолютивній частині ухвали зазначено повне найменування боржника і стягувача, їх місцезнаходження згідно статутних документів та відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, їх ідентифікаційні коди та банківський рахунок стягувача, а також зазначено умови, розміри та строки виконання зобов'язань сторін мирової угоди.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» виконанню державною виконавчою службою підлягають виконавчі документи, зокрема, ухвали судів у господарських справах.

Пунктом 7.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.20.2012р. №9 роз'яснено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Як свідчать матеріали справи, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження державний виконавець посилався на те, що в ухвалі господарського суду Полтавської області від 26.01.2015р. про затвердження мирової угоди порушено вимоги п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила, що у вступній та мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зазначено, що розглядається позовна заява приватного підприємства "Агро Добробут" про стягнення з відповідача - приватного підприємства "Агротранс - 2009" боргу по договору поставки насіння №П-180202-Д від 18.02.2014р. В резолютивній частині ухвали зазначено, що затверджена мирова угода від 14.01.2015р., укладена між приватним підприємством "Агро Добробут" (20500, Черкаська область, Катеринопільський район, смт.Катеринопіль, вул.Карла Маркса, буд. 41, ідентифікаційний код 36776501, п/р 26009342206, банк АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) та приватним підприємством "Агротранс-2009" (36037, Полтавська область, м.Полтава, пров. Рибальський, буд.16,кв. 6, ідентифікаційний код 36396777).

Крім того, в резолютивній частині оскаржуваної ухвали зазначено умови, розміри та строки виконання зобов'язань сторін мирової угоди, зокрема зазначено про те, що "Відповідач зобов'язується добровільно сплатити позивачу основну заборгованість за договором поставки насіння №П-180202-Д від 18 лютого 2014року у розмірі 1468844,69 грн. та сплатити (компенсувати) позивачу судовий збір у розмірі 38333,63 грн. до 20 лютого 2015 року включно. Всього до сплати відповідачем на користь позивача за даною угодою - 1507178 (Один мільйон п'ятсот сім тисяч сто сімдесят вісім) гривень 32 коп.", а також відомості про дату набрання законної сили рішенням та строк пред'явлення виконавчого документа до виконання:

"3. Дана ухвала набирає законної сили в день її винесення 26.01.2015р.

4. Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання в частині сум, зазначених в п. 2 мирової угоди -1468844 грн. 69 коп. боргу та 38333 грн. 63 коп. судового збору - з 20.02.2015р. до 19.02.2016р."

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що ухвала господарського суду Полтавської області від 26.01.2015р. про затвердження мирової угоди відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, резолютивна частина ухвали суду містить найменування позивача (стягувача) та відповідача (боржника), їх місцезнаходження, ідентифікаційні коди суб'єктів господарської діяльності - стягувача та боржника, номер банківського рахунку позивача (стягувача) та найменування банку.

Також, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у постанові посилався на те, що ухвала господарського суду Полтавської області від 26.01.2015р. не містить заходів примусового виконання, а саме: стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів або зобов'язання вчинити певні дії.

Однак, ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено вимоги до виконавчого документа, не містить вимог щодо зазначення у виконавчому документі заходів примусового виконання. Таким чином, відмова у відкритті виконавчого провадження з підстав відсутності в ухвалі суду від 26.01.2015р. заходів примусового виконання є необгунтованою.

Крім того, згідно з ч.3 ст.78 Господарського процесуального кодексу України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Інших вимог до мирової угоди чинне законодавство не містить.

Відповідно до ч.4 ст.78 Господарського процесуального кодексу України та п.7 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд затверджує укладену сторонами мирову угоду та припиняє провадження у справі.

Отже, чинне законодавство не передбачає зазначення в мировій угоді чи в ухвалі суду відомостей про стягнення грошових коштів.

Відповідно до пп. 9.13 п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.20.2012р. №9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволено скаргу позивача на дії Ленінського відділу ДВС Полтавського МУЮ та визнано незаконними дії державного виконавця Ленінського відділу ДВС Полтавського МУЮ щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 11.03.2015р., а також визнано недійсною постанову державного виконавця Ленінського відділу ДВС Полтавського МУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 11.03.2015р.

Крім того, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань по суті самої скарги на дії Ленінського відділу ДВС Полтавського МУЮ, а також правового обґрунтування того, що саме порушив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі, тому ухвалу господарського суду Полтавської області від 01.04.15р. у справі № 917/2436/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агротранс-2009" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 01.04.15р. у справі № 917/2436/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 26.05.2015р.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Фоміна В.О.