Постанова № 44374815, 14.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2015 р. Справа№ 910/17919/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Авдеєва П.В.

за участю представників:

від позивача: представник - Ткаченко Ю.В. - за довіреністю,

від відповідача: представник - Жигало І.Б. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2015 р.

у справі № 910/17919/13 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс", м. Дніпропетровськ

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

про стягнення 14 881,64 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2015 р. у справі №910/17919/13 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає рішення суду таким що підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечив, просив залишити їх без задоволення, рішення суду-без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 04.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Мед - сервіс" (покупець) та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) укладено договір № 01/103/11 про закупівлю природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 10 тис. куб.м., в тому числі по місяцях, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 282,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифі на транспортування, розподіл і постачання природного газу, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ-2%; податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 0 234,00 грн., крім того ПДВ -20%.До сплати за 1000 куб.м природного газу - 2 561,64 коп., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 073,97 грн.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що на виконання умов Договору здійснив попередню оплату вартості природного газу у розмірі 30 739,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 170 від 13.01.2011, тоді як за період з січня по грудень 2011 року, відповідач здійснив поставку природного газу лише на суму 16 575,19 грн. Лист від 25.11.2011 року з проханням повернути залишок грошових коштів в сумі 14 164,49 грн. залишений без відповіді.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що враховуючи, що між сторонами було укладено договір № 01/103/11 про закупівлю природного газу від 04.01.2011 року, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплата вартості природного газу відповідно до умов вказаного договору, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Заперечуючи проти рішення суду, позивач наполягає на тому, що дія договору закінчилась 31.12.2011, таким чином договірні зобов'язання між сторонами припинені з вказаної дати, тобто на момент набуття коштів правова підстава їх набуття існувала, але згодом відпала, тому відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України, відповідач повинен повернути кошті. Крім того, суд безпідставно не врахував подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, з посиланням на те, що така заява подана після оголошення вступної та резолютивної частин рішення, що не відповідає дійсності.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З матеріалів справи вбачається, що судове засідання, на якому оголошено вступну та резолютивну частину рішення, розпочато о 12:40 22.01.2015, тоді як заява про збільшення розміру позовних вимог, яка позивачем направлена на адресу суду поштовим зв'язком, в канцелярії суду зареєстрована 22.01.2015 о 14:28.

Слід зазначити, що ухвалу господарського суду м. Києва від 22.12.2014 про поновлення провадження у справі та призначення її до розгляду на 22.01.2015, позивачем отримана 13.01.2015, тобто заздалегідь. Представник позивача у призначений час в судове засідання не з'явився, з невідомих для суду причин, клопотань щодо відкладення розгляду по справі на адресу суду не надходило.

Враховуючи, що судове засідання від 22.01.2015 закінчилось о 12:50, суд першої інстанції не мав можливості здійснити розгляд заяви про збільшення розміру позовних вимог, оскільки її реєстрація в канцелярії суду відбулась після прийняття судом відповідного рішення по суті, та оголошення результатів такого розгляду за присутності представника відповідача.

У п. 3 листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. N 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" 736 наголошується: якщо збільшені за розміром позовні вимоги не заявлені в установленому порядку в суді першої інстанції, вони не підлягають розглядові в апеляційній і в касаційній інстанціях.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України. (постанова Верховного суду України № 3-11гс15 від 25.02.2015).

Так, між сторонами укладено договір поставки природного газу, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як розрахунок за природний газ, отже, такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано у порядку статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення..

Аналогічна позиція викладена у листі Верховного суду України від 01.07.2013 щодо Висновків Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за I півріччя 2013 р.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2015 р. у справі № 910/17919/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/17919/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

П.В. Авдеєв