Постанова № 4437442, 15.04.2009, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Ємність

Номенклатура

Ціна з січня  по березень 2007р. (з ПДВ)

Ціна з квітня  по грудень 2007р. (з ПДВ)

0,5

Дніпропетровська

0,84

0,90

0,5

Дніпропетровська, негазована

0,84

0,90

1,5

Дніпропетровська

1,38

1,47

1,5

Дніпропетровська, негазована

1,38

1,47

1,5

Дніпропетровська з лимоном

1,38

1,47

2

Дніпропетровська

1,62

1,72

0,5

Хіт парад

0,84

0,90

1,5

Хіт парад

1,38

1,47

2

Хіт парад

1,62

1,72

Таким чином, база оподаткування ПДВ АТЗТ «Новомосковський завод мінводи» за дохідним методом складе 545557 грн.30 коп.

Тобто, підприємством в порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р (зі змінами і доповненнями) занижено обсяг продажу на 2727785 грн. (додаток до акту перевірки №7) та враховуючи порушення п.п.6.1.1. п.6.1 ст.6 та п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ» підлягає донарахуванню ПДВ в сумі 545557грн.30коп.

У матеріалах справи наявні доповнення до адміністративного позову від 20.10.2008р.,   у яких позивач зазначає, що пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями) передбачено «...у разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів визначається за звичайними цінами».

Законодавець зобов'язує використовувати процедуру визначення звичайної ціни за непрямими методами при умові розбіжності між звичайною і договірною ціною більш ніж на 20 відсотків, але не забороняє використовувати вищезазначену процедуру при різниці нижчій ніж на 20 відсотків.

В даному випадку відповідач (АТЗТ «Новомосковський завод мінводи») використовувало схему роботи з приватними підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування (платники єдиного податку) і ведення бухгалтерського обліку у них законодавчо не передбачено.

З пояснень приватних підприємців, які укладали угоди комісії з АТЗТ «Новомосковський завод мінводи» відсутня інформація кому, в якій кількості було в подальшому поставлено товар, який вони взяли на комісію, що унеможливлює доказовість фактичної реалізації продукції (мінеральної води, напоїв).

Відповідно до п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайна ціна товару (робіт, послуг) - це ціна, визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне. Вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Іншими словами, звичайна ціна - це ціна товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг протягом звітного періоду з розрахунками, грошовими коштами, по ціні, що склалася в даний період часу в залежності від попиту на дані ТМЦ (роботи, послуги).

Підпунктом 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку, податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми п.п.1.20.1.

Новомосковською ОДПІ в ході проведення перевірки було направлено лист-запит №7680/10/23-604 від 07.05.2008р. на адресу відповідача з проханням надати економічне обґрунтування відпускних цін для приватних підприємців і юридичних осіб на однорідний товар (мінеральна вода, напої). Ні в ході перевірки, ні до теперішнього часу економічне обґрунтування не надано, що є порушенням п.п. 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України ?ро оподаткування прибутку підприємств".

В уточненнях та доповненнях до адміністративного позову Новомосковської ОДПІ від 11.02.2009р. зазначено, що відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із Законами України з питань оподаткування.

Згідно з п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.1.20.10. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін за процедурою нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Слід зауважити, що процедура (тобто порядок нарахування податкових зобов'язань) за непрямими методами та підстави застосування непрямих методів не є тотожними поняттями. Отже, підставою визначення звичайної ціни з метою оподаткування з ПДВ є підстави, які визначені п.4.1 ст4 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми якого підлягають застосуванню у спірних правовідносинах в силу п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно доповнень до адміністративного позову від 20.03.2009р.,   Новомосковською ОДПІ в період з 22.01.2009р. по 16.02.2009р. було здійснено планову виїзну документальну перевірку СПД-фізичної особи ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) (акт перевірки від 19.02.2009р. №42/173/255421442) за період з 02.03.2006р. по 31.12.2008р.

СПД-фізична особа ОСОБА_1. в зазначеному періоді здійснювала господарську діяльність шляхом укладання договорів комісії по реалізації мінеральної води та безалкогольних напоїв з АТЗТ «Новомосковський завод мінводи».

В ході перевірки було встановлено, що ПП ОСОБА_1. в порушення вимог п.8 Наказу ДПА України від 29.10.1999р.№599 «Про затвердження свідоцтва про сплату єдиного податку та порядку його видачі» в книзі обліку доходів та витрат ф.10 не повному обсязі заповнювала відповідні графи «Витрати на виробництво продукції» та «Сума виручки (доходу)» (стр.5 акту).

В ході перевірки СПД-фізична особа ОСОБА_1. надала пояснення про те, що облік суб'єктів господарювання, яким відвантажувався товар не вівся. Розрахунки проводились готівковими коштами одразу при відвантаженні товару (стр.6 акту).

Крім того, в ході перевірки було встановлено, що ПП ОСОБА_1. до звіту суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи платника єдиного податку включала виручку від реалізації продукції не в повному обсязі, чим було порушено абз.5 ст.1 Указу Президента України №727 «Про спрощену систему оподаткування» (стр.7 акту).

Також було встановлено, що ПП ОСОБА_1. не зазначала у книзі обліку доходів та витрат ф.10 та у звітності, наданій до Новомосковської ОДПІ в повному обсязі виручку отриману нею.

В порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями) ПП ОСОБА_1 не задекларовано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 4627074 грн. в період з серпня 2006р. по 2008 включно.

За результатами перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.03.2009р. №0000401710/0 та від 04.03.2009р.№0000411710/0, яке було направлено на адресу ПП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення 04.03.2009р., що підтверджується поштовою квитанцією відділення зв'язку від 03.04.2009р. №3888 і було отримано 06.03.2009р.

Крім того, матеріали перевірки приватного підприємця ОСОБА_1 були направлені до відділу податкової міліції Новомосковської ОДПІ, за результатами якої постановою слідчого від 16.03.2009р. порушено кримінальну справу №99093303 по якій на теперішній час триває слідство.

Крім того, Новомосковською ОДПІ 17.03.2009р. розпочата планова виїзна перевірка приватного підприємця ОСОБА_2 за період з 02.03.2006р. по 31.12.2008р. Термін перевірки з 17.03.2009р. по 30.03.2009р.

Представник позивача до судового засідання не з'явилася. 15.04.2009р., до початку судового засідання від неї надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача також до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи. 15.04.2009р. від нього надійшла заява, у якій він просить суд провести засідання, призначене на 15.04.2009р. без своєї участі.

У матеріалах справи наявні заперечення на адміністративний позов (вих.№612 від 09 вересня 2008р.), у яких   відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач просить стягнути з відповідача 545557,30 грн., які, на його думку, були не сплачені відповідачем в результаті поглинання ПДВ в ланцюгах суб'єктів господарювання-посередників та на яких здійснюється дооцінка товару до його звичайної ціни (сторінки 5,10 заяви).

Таким чином, позивач вважає, що відповідачем внаслідок продажу товару за ціною, що нижча за звичайну, не було сплачено ПДВ на суму 545557,30 грн.

Дійсно, Закон України «По податок на додану вартість» вказує на те, що: «4.1. База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами».

Таким чином, відповідно до Закону «Про ПДВ», тільки в тому разі, коли договірна ціна на товари перевищує звичайну ціну на такі товари більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів визначається за звичайними цінами.

Проте, позивач в ході проведення перевірки, не встановив факту перевищення відповідачем при продажу товару звичайної ціни понад 20% відсотків.

Як вказано на стор.4 позову: «В ході перевірки встановлено, що різниця між цінами реалізації за договорами комісії та цінами реалізації в мережі супермаркетів... складає 13-17%».

Нижче цього абзацу в таблиці №17 також вказано на розбіжність у відсотках між ціною продажу в супермаркетах та за договорами комісії в розмірі 7-17 %.

Таким чином, перевіркою встановлено різницю між ціною продажу товару в мережу супермаркетів та за договорами комісії в розмірі 7-17 %, тобто, оскільки відповідно до Закону «Про ПДВ», відповідач продавав товар за ціною, що не перевищує звичайну ціну, якою на думку податківців є ціна продажу в супермаркети, більш ніж на 20% (перевищення склало 7-17%), вимоги позивача щодо донарахування сум ПДВ є такими, що суперечать вимогам п.4.1. Закону «Про податок на додану вартість». Відповідач вважає, що податкові органи не довели факту продажу відповідачем свого товару нижче рівня звичайних цін.

Вивчення позову зовсім не дає уяви щодо мотивів та обґрунтування вимог позивача. Структура його доводів ґрунтується на суцільному цитуванні норм закону «Про оподаткування прибутку підприємств» та Національного стандарту бухгалтерського обліку. Жодного висновку та підсумування цитат з нормативно-правових актів, які б вказували на порушення з боку відповідача, позивачем наведено не було. Міститься лише один висновок: «Таким чином, база оподаткування ПДВ АТЗТ «Новомосковський завод мінводи» за дохідним методом складає 545557,30 грн.» (стор.10).

Всі доводи позивача, викладені в позовній заяві, фактично, можна звести до єдиного принципу: «Оскільки ціна продажу відповідачем товару в супермаркети є більшою, виходить, що цей продаж є більш вигідним для підприємства та є найбільш ефективним тобто, продаючи товар по більш низькій ціні підприємство ухиляється від сплати ПДВ, тобто, більша ціна є звичайною ціною, а менша ціна - ціною, яка не є звичайною». Цей висновок є поверхневим та неправильним, що підтверджується наступним.

Пункт 1.20.5-1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» дозволяє для визначення звичайної ціни використовувати національні стандарти з питань оцінки майна і майнових прав. Вказаний пункт зазначає, що з метою оподаткування термін «ринкова вартість» прирівнюється до терміну «звичайна ціна».

Згідно з п.3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою КМУ від 10.09.2003 р. №1440, ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Вартість, в свою чергу, можна визначити як еквівалент цінності об'єкта оцінки, виражений у найбільшій сумі грошей, яку може отримати продавець та може погодитися сплатити покупець.

Позивач вважає, що це - найбільша ціна продажу товару, при цьому, позивач бачить лише фразу «найбільша сума грошей, яку може отримати продавець» та не бачить всіх інших умов щодо визначення ринкової (звичайної) ціни.

Як вказано в п.53 цього Національного стандарту, оцінювач повинен зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкту оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкту оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання).

Для визначення ринкової вартості товару необхідна сукупність як мінімум 3 складових: пропонування товару за визначеною ціною та на визначених умовах; згода покупця на оплату товару за зазначеною ціною та на визначених умовах; укладення відповідної угоди із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Як випливає з норм Цивільного та Господарського кодексів, укласти угоду - це досягти згоди з усіх істотних умов договору, характерних для даного виду договору. Для будь-якого договору необхідно вказати предмет, ціну та строк дії договору (ст.180 ГК України). Серед істотних умов договору поставки можна виділити умови щодо предмету, асортименту, кількості товару, умов постачання, умов оплати, строку дії договору.

Таким чином, виходячи з того, що відносно товару можуть укладатися угоди з різними умовами щодо асортименту, кількості, умов постачання, умов оплати, строку дії тощо, можна говорити про те, що ринкова вартість не може виражатися в певній твердо визначеній сумі грошових коштів - ринкова вартість - це ціна товару, визначена в діапазоні від...до залежно від умов продажу.

Позивач при проведенні перевірки не намагався співставити умови договорів комісії та поставки з супермаркетами, не намагався з'ясувати специфіку роботи за кожними з договорів.

Так, умови роботи з супермаркетами передбачають: великі відстрочки в оплаті товару (від 45 до 90 днів); порівняно невеликі партії товару (кожний магазин потребує достатньо невелику кількість товару, що має своєю причиною обмеженість місць для продажу. Крім того, супермаркети мають за ціль мати максимально великий асортимент товару різних виробників, що спричиняє «тисняву» на полицях); складні умови доставки (доставляти товар треба власним транспортом у всі магазини, що спричиняє додаткові витрати на паливно-мастильні матеріали, заробітну платню водіям, витрати на ремонт автомобілів тощо); обов'язкові участі в акційних програмах, що проводять магазини, а саме, знижувати ціни на певні товари на певний час, публікуватися в листівках, газетах тощо. Всі ці заходи проводяться за рахунок постачальника; великі штрафні санкції за неналежне виконання умов договору; вимоги щодо повернення навіть якісного товару, якщо, на думку супермаркету, він погано продається; вимоги щодо оплати додаткових місць продажу товарів (так званий, мерчендайзінг).

Як видно, робота з супермаркетами не є достатньо вигідною для підприємства. Так, в 2007 році, доля супермаркетів серед покупців товару відповідача склала лише приблизно 8,6% від загальної кількості. Необхідно зазначити, що продаж товару в супермаркетах частково розглядається як маркетинговий захід (престижно знаходитися на полиці в супермаркеті - це показник визнання покупців).

Умови роботи з використанням комісіонерів є більш вигідними для постачальника (відповідача) ось чому: товар, що передається комісіонеру, є власністю відповідача (комітента), тому відповідач за необхідності може забрати товар та передати його іншим покупцям, якщо отримає більш вигідне замовлення. При поставці товару цього зробити неможна, адже право власності на товар переходить з його передачею; відповідач не несе транспортних витрат по доставці товару комісіонеру та кінцевому споживачу (комісіонери орендують приміщення на складах відповідача та, як нам відомо, продають товар на умовах самовивозу покупцями); відповідач отримує від комісіонера гроші, зазвичай, протягом тижня, тобто, за фактом продажу, та ці гроші є його власністю навіть тоді, коли вони є у комісіонера; комісіонер продає достатньо великі обсяги товару; комісіонер не потребує маркетингових витрат на рекламу, виставляння товару тощо.

Як видно, відповідач не несе таких витрат, як при роботі з супермаркетами, тому, відпускна ціна, за якою комісіонери продають товар, є нижчою за ту, за якою продається товар в супермаркетах. В цій ситуації відповідач діє більш ефективно, ніж при роботі з супермаркетами, тому що, як показує робота комісіонерів, набагато вигідніше продавати товар за меншою ціною та вкладати гроші в обіг, ніж продавати товар за більшою ціною, нести супутні витрати та чекати на повернення грошей по 2-3 місяці.

Таким чином, при роботі з комісіонерами, продаючи великі (як для відповідача) об'єми товари за нижчими цінами порівняно з цінами продажу в супермаркети, отримуючи гроші за проданий товар в набагато коротші строки. Відповідач діє більш ефективно щодо використання свого товару та отримує більший доход, порівняно з доходом від продажу товару в супермаркети, тобто, ефективний продаж товару, відповідно до Національного стандарту №1, свідчить про його продаж за ринковою (звичайною) ціною.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази - документи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи, а саме:

Вищезазначені факти підтверджуються також письмовими доказами: договорами комісії від 23.03.2006р. №23/03, від 23.03.2006р., від 20.02.2006р. №30, від 24.03.2006р. №24/03-к, договорами оренди від 15.09.2006р. №18/09, від 15.09.2006р., табелями робочого часу, відомостями нарахування заробітної плати, поясненнями приватних підприємців від 15.03.2008р., від 27.03.2008р., від 31.03.2008р., від 01.04.2008р., актом перевірки від 28.05.2008р. №129/231/00382728, звітами комісіонерів (приватних підприємців), листом-запитом Новомосковської ОДПІ від 07.05.2008р. №7680/10/23-604 щодо економічного обґрунтування ціни реалізації, листом Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області від 21.04.2008р. N4/5-5/1355, листом-запитом Новомосковської ОДПІ від 09.04.2008р. N6324/10/23-604, запитом Новомосковської ОДПІ від 07.05.2008р. №7681/10/23-604, декларацією з ПДВ за період 2007рік, відповіддю Новомосковської ОДПІ від 04.06.2008р. №9797/10/23-111 на заперечення до акту перевірки, квитанціями до прибуткових касових ордерів, квитанціями про перерахування грошових коштів за 2007р., свідоцтвом про державну реєстрацію ПП ОСОБА_3 від 13.02.2006р., свідоцтвом платника єдиного податку від 24.02.2006р., від 17.12.2007р. ПП ОСОБА_3, свідоцтвом про державну реєстрацію ПП ОСОБА_1. від 02.03.2006р., свідоцтвом платника єдиного податку від 01.01.2007р., від 03.03.2006р. ПП ОСОБА_1., довідкою про взяття на податковий облік ПП ОСОБА_1 від 02.03.2006р., свідоцтвом про державну реєстрацію ПП ОСОБА_2 від 02.03.2006р., свідоцтвом про сплату єдиного податку від 01.01.2007р., від 06.03.2006р. ПП ОСОБА_2

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення та доводи представників, які беруть участь у справі, суд встановив наступні обставини.

Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.9 ЗУ «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

У відповідності до п.11 ст.10 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181 (зі змінами та доповненнями), якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом «а» підпункту 4.2.2. ст.4 вищезазначеного Закону у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з не веденням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом (тобто за методом застосування звичайних цін). Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно п.2 ст.3 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р.№996-ХІV (зі змінами і доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підставі п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документі які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до норми, викладеної в ст.13 Указу Президента «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або звичайних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують і для нарахування та стягнення податків та зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі вид   товарів (робіт, послуг).

Приписами п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/9" ВР від 13.04.1997р. визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п.1.18 ст.1 Закону України «Про ПДВ», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. визначено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Під терміном «ідентичні товари (роботи, послуги)» слід розуміти - «...товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відомості в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження і виробник.

Згідно з п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (робіт, послуг) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарів партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей, закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації), збутом неліквідних або низько ліквідних товарів, маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринках, наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх властивості - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визнається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту здійснюється із врахуванням таких факторів.

Згідно п.п.1.20.3 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Підпунктом 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку, податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми п.п.1.20.1.

Абзацем 1 п.п.1.20.10 п.1.20 ст.1 вищезазначеного   Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що донарахування   податкових зобов'язань платника   податків податковим органом внаслідок   визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом   для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Процедура визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами (надалі - звичайна ціна) встановлена п.4.3 ст.4 Закону №2181.

Встановлено відповідний порядок і спосіб дій, а саме, підпункт 4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону №2181 визначає підстави застосування-непрямих методів щодо визначення сум податкових зобов'язань платника податку, які на підтвердження розрахунків наведених у деклараціях по податку на додану вартість АТЗТ «Новомосковський завод мінводи» за період 2007р., в частині визначення бази оподаткування з ПДВ за цінами нижче за звичайні при реалізації товарної продукції власного виробництва (вода мінеральна) за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р.

Підпунктом 4.3.3 п.4.3 ст.4 Закону України №2181 методика визначення сум податкових зобов'язань - пункт 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містить ряд методик визначення рівня звичайних цін.

Підпунктом 4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону №2181 встановлено, зокрема, що рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у п.п.4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Згідно із п.3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою КМУ від 10.09.2003р. №1440 (далі - Національний стандарт №1), вартість - еквівалент цінності об'єкта оцінки виражений у ймовірній сумі грошей, а ймовірна сума грошей - найбільша сума грошей, яку може отримати продавець та може погодитися сплатити покупець, ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Згідно до п.11 Національного стандарту №1, у разі коли у нормативно-правових актах з оцінки майна, договорі на проведення оцінки майна або ухвалі суду не зазначається вид вартості, який повинен бути визначений у результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

У відповідності п.13 Національного стандарту №1, для визначення ринкової вартості враховується найбільш ефективне використання об'єкта оцінки.

Як вбачається із п.14 Національного стандарту №1, визначення ринкової вартості об'єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації.

Згідно із п.15 Національного стандарту №1, методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Відповідно до п.30 Національного стандарту №1, ринкова вартість та неринкові види вартості, які визначено для цілей продажу об'єктів оцінки, за вирахуванням витрат, що супроводжують продаж, у тому числі пов'язаних із сплатою податку на додану вартість, визнаються чистою вартістю реалізації.

Як передбачено п.33 Національного стандарту №1, оцінка майна з метою відображення її результатів у бухгалтерському обліку в порядку, встановленому законодавством про бухгалтерський облік, проводиться з урахуванням того, що: справедлива вартість активу дорівнює його ринковій вартості у разі   можливості її визначення у порядку, встановленому цим та іншими національними стандартами; за відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна, ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

Згідно п.38 Національного стандарту №1, для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи як витратний, дохідний,   порівняльний.

Відповідно до п.42 Національного стандарту №1, дохідний   підхід базується на врахуванні принципів найбільш ефективного використання та очікування,   відповідно до яких вартість об'єкта оцінки визначається як поточна вартість   очікуваних доходів від найбільш ефективного використання об'єкта оцінки,   включаючи дохід від його можливого перепродажу.

Основними методами дохідного підходу є пряма капіталізація доходу та непряма капіталізація доходу (дисконтування грошового потоку). Вибір методів оцінки при цьому залежить від наявності інформації щодо очікування (прогнозованих) доходів від використання об'єкта оцінки, стабільності їх отримання, мети оцінки, а також виду вартості, що підлягає визначенню, таким чином до даних правовідносин слід застосовувати дохідний метод оцінки майна.

Згідно із п.43 Національного стандарту №1, інформаційними джерелами для застосування дохідного підходу є відомості про фактичні та (або) очікувані доходи та витрати об'єкта оцінки або подібного майна. Оцінювач прогнозує та обґрунтовує обсяги доходів та витрат від сучасного використання об'єкта оцінки, якщо воно є найбільш ефективним, або від можливого найбільш ефективного використання, якщо воно відрізняється від існуючого використання.

Справедлива вартість активу дорівнює його ринковій вартості у разі можливості її визначення у порядку, встановленому цим та іншими національними стандартами.

Як передбачено п.38 Національного стандарту №1, для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Згідно п.53 Національного стандарту №1, залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки, оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об'єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання.

Відповідно п.57 Національного стандарту №1, звіт про оцінку майна дозволяється складати у стислій формі у разі доопрацювання (актуалізації) оцінки об'єкта оцінки на нову дату оцінки, а також в інших випадках, визначених відповідними національними стандартами.

У звіті про оцінку майна, складеному у стислій формі, повинні зазначатися етапи проведення незалежної оцінки майна, здійснені оціночні процедури, міститися висновок про вартість, а також зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація.

Таким чином, виходячи з викладеного, за результатами невиконання відповідачем (платником податків) обов'язку надання економічного обґрунтування відпускних цін на однорідний товар, на лист позивача (податкового органу), за порядком встановленим діючим податковим законодавством України, позивачем було самостійно визначено базу оподаткування по податку на додану вартість у господарських операціях з продажу товару, з використанням непрямого методу нарахування податкових зобов'язань.

За таких підстав, суд вважає позовні вимоги цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції до акціонерного товариства закритого типу «Новомосковський завод мінводи» про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Зобов'язати акціонерне товариство закритого типу «Новомосковський завод мінводи» сплатити нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість, визначені Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області у сумі 545557 (п'ятсот сорок п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 30 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.П. Павловський

Використовуючи YouControl, ви зможете глибоко аналізувати ваших контрагентів:

• Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
• Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
• Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
• Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
• Перевірити наявність податкового боргу;

Безкоштовна бізнес реєстрація

Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!

10 повних досьє контрагентів
+ консультація

Зареєструватися

Корисне про YouControl

Тарифи Про компанію Наша команда Взаємодія з медіа Співпраця з ЗВО Навчальні вебінари Навчання для користувачів Наш блог КСВ

Рішення

Перевірка юросіб Перевірка фізосіб, НПД Фінансовий моніторинг Перевірка власності Фінансові показники Автоматизація перевірки Виявлення звʼязків Експрес-аналіз YouControl Фінансовий скоринг банків України

Каталоги

Каталог компаній Компанії за КВЕД Каталог судових рішень Каталог офшорних зон Каталог власників та директорів Каталог декларацій Каталог нотаріусів

База знань YouControl

Перевірка штрафів в Україні Як перевірити виконавче провадження? Перевірка арешту майна Як перевірити особу в реєстрі боржників

Продукти YouControl

YouScore

API для автоматизації перевірок контрагентів

YC.Market

Пошук клієнтів, партнерів та постачальників

YC World

Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків

YC Academy

Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів

Консультативний висновок

Письмовий висновок по компанії або ФОП

Розширення

Firefox, Google Chrome

Ми у соцмережах

Facebook LinkedIn Youtube Instagram X (ex-Twitter)

Юридична інформація

Terms of Service Terms of use Data Protection Policy Cookies Policy Технічні характеристики Антикорупційна програма

Сплачуйте онлайн

Ми у соцмережах

Facebook LinkedIn Youtube Instagram X (ex-Twitter)

Сплачуйте онлайн

Юридична інформація

Terms of Service Terms of use Data Protection Policy Cookies Policy Технічні характеристики Антикорупційна програма

Корисне про YouControl

Тарифи Про компанію Наша команда Взаємодія з медіа Співпраця з ЗВО Навчальні вебінари Навчання для користувачів Наш блог КСВ

Каталоги

Каталог компаній Компанії за КВЕД Каталог судових рішень Каталог офшорних зон Каталог власників та директорів Каталог декларацій Каталог нотаріусів

Рішення

Перевірка юросіб Перевірка фізосіб, НПД Фінансовий моніторинг Перевірка власності Фінансові показники Автоматизація перевірки Виявлення звʼязків Експрес-аналіз YouControl Фінансовий скоринг банків України

База знань YouControl

Перевірка штрафів в Україні Як перевірити виконавче провадження? Перевірка арешту майна Як перевірити особу в реєстрі боржників

Продукти YouControl

YouScore

API для автоматизації перевірок контрагентів

YC.Market

Пошук клієнтів, партнерів та постачальників

YC World

Пошук, побудова та візуалізація міжнародних звʼязків

YC Academy

Міжнародна спільнота комплаєнс-офіцерів

Консультативний висновок

Письмовий висновок по компанії або ФОП

Розширення

Firefox, Google Chrome

YouControl — повне досьє на кожну компанію України

© 2026 All rights reserved