Постанова № 4437441, 03.06.2009, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

категорія статобліку - 2.11.17

справа № 2а-5576/08/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2009 року м.Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д.П.

при секретарі Шенкунісі А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

18 червня 2008р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську, у якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.11.2007р. №0016352301/038768, від 07.11.2007р. №0016342301/038769, від 07.11.2007р. №0005551701/038577 (в частині нарахування штрафних санкцій), від 16.01.2008р. №0005551701/11379 (в частині нарахування штрафних санкцій), від 18.01.2008р. №0016352301/11389, від 18.01.2008р. №0016342301/11391, від 01.04.2008р. №0016342301/2/10049, від 01.04.2008р. №0016352301/2/10048, від 01.04.2008р. №0005551701/2/10101 (в частині нарахування штрафних санкцій), рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.11.2007р. №001637230138767, від 18.01.2008р. №00164723011390, від 01.04.2008р. №0017252301/10044.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі №Б15/49/04 від 07.04.2004р. порушене провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив». Зазначеною ухвалою та у відповідності до п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. А в акті перевірки значиться саме така кредиторська заборгованість, яка на думку перевіряючих є безнадійною. Однак, перевіряючими не був врахований той факт, що строк позовної давності зазначеної кредиторської заборгованості повинен був закінчитися під час провадження у справі про банкрутство ЗАТ «ДЗМД», а отже в той час, як господарським судом Дніпропетровської області вже був введений мораторій, яким даний строк позовної давності було зупинено. На сьогодні у відношенні ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» справа про банкрутство не припинена, а отже мораторій продовжує діяти. У листопаді 2004 року на ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» проводилася планова комплексна документальна перевірка співробітниками ДПІ у м.Дніпродзержинську, в акті якої були зазначені ті ж самі порушення законодавства України щодо несписання ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» кредиторської заборгованості, яка виникла до дня порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив», а також грошових вимог по переданим ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» векселях від ДП «Амофос». Однак, в процесі адміністративного оскарження рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 09.03.2005р. №5963/10/25-008 у відповідній частині рішення ДПІ у м.Дніпродзержинську та податкове повідомлення-рішення щодо нарахування ЗАТ «ДЗМД» податку на прибуток були скасовані.

Як свідчать матеріали перевірки в частині дати виникнення кредиторської заборгованості, та виходячи із доказів перевіряючих стосовно необхідності її списання та віднесення до складу валових доходів як безнадійної, таке віднесення мало би бути у 2004-2005р.р. Що стосується перевіряємого періоду (з 01.01.2006у по 30.06.2007р.), то до нього це питання ніякого відношення не має. Разом з тим саме за цей період перевіряючими безпідставно зроблено нарахування податку на прибуток по цій кредиторській заборгованості. Беручи до уваги вищенаведене, перевіряючими неправомірно зроблено висновок щодо необхідності списання кредиторської заборгованості, яка виникла до порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив», а також грошових вимог по переданим ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» векселях від ДП «Амофос».

Замість комплексного аналізу питання щодо реалізації продукції за цінами нижчими за звичайні, перевіряючі безпідставно стверджують, що витрати на виробництво продукції (собівартість) не можуть перевищувати дохід від реалізації цієї продукції та фактично прирівнюють звичайну ціну до виробничої собівартості продукції. Але це прямо суперечить правилам визначення звичайної ціни, встановленими у п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де в якості звичайної ціни вказується передусім ціна продажу, встановлена сторонами угоди. Вона повинна відповідати рівню справедливих ринкових цін, які склалися на ринку ідентичних (або однорідних) товарів. І в жодному із підпунктів п.1.20 ст.1 цього Закону немає згадки про те, що звичайна ціна повинна дорівнювати собівартості. Інших документів, які б дозволяли зробити такий висновок, також не існує. Таким чином, перевіряючими порушено порядок визначення звичайної ціни при встановленні в якості такої собівартості продукції, з урахуванням чого не доведено, що підприємство проводило реалізацію продукції за цінами, нижчими за звичайні.

Щодо здійснення торгових операцій ЗАТ «ДЗМД» без одержання торгового патенту, то жодного з перелічених у п.3 ст.3 ЗУ «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» пунктів продажу товарів на ЗАТ «ДЗМД» не має, отже діяльність ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» не підпадає під дію Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі №Б15/49/04 від 07.04.2004р. порушене провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив». Зазначеною ухвалою та у відповідності до п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Згідно п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Таким чином, нарахування ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» податкових зобов'язань зі сплати зазначених вище штрафних санкцій є прямим порушенням норм чинного законодавства України у сфері банкрутства.

Позивач у своїй заяві від 20.08.2008р. уточнив позовні вимоги та у зв'язку із надходженням до ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Дніпродзержинську від 13.06.2008р. №0016342301/318399, від 13.06.2008р. №0016352301/318401, від 13.06.2008р. №0005551701/318920 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.06.2008р. №001778230118400 вважав за необхідне доповнити свої позовні вимоги та викласти їх у наступній редакції: скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.11.2007р. №0016352301/038768, від 07.11.2007р. №0016342301/038769, від 07.11.2007р. №0005551701/038577 (в частині нарахування штрафних санкцій), від 16.01.2008р. №0005551701/11379 (в частині нарахування штрафних санкцій), від 18.01.2008р. №0016352301/11389, від 18.01.2008р. №0016342301/11391, від 01.04.2008р. №0016342301/2/10049, від 01.04.2008р. №0016352301/2/10048, від 01.04.2008р. №0005551701/2/10101 (в частині нарахування штрафних санкцій), від 13.06.2008р. №0005551701/318920 (в частині нарахування штрафних санкцій), від 13.06.2008р. №0016342301/318399, від 13.06.2008р. №0016352301/318401, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.11.2007р. №001637230138767, від 18.01.2008р. №00164723011390, від 01.04.2008р. №0017252301/10044, від 13.06.2008р. №001778230118400.

15 травня 2009р. позивач доповнив позовну заяву, зазначивши, що обставини щодо неправомірного нарахування ДПІ у м.Дніпродзержинську штрафних санкцій в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ЗАТ «ДЗМД» раніше вже були встановлені судовими рішеннями в адміністративних справах (постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2006р. (справа №А37/30), ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.07.2008р. (справа №К-36452/06, К-37242/06) та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009р. (справа №2-а-2010/08), які набрали законної сили щодо скасування податкових повідомлень-рішень, сторонами по яким були ДПІ у м.Дніпродзержинську та ЗАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив»). А у відповідності до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі, за викладених у ньому підстав та з урахуванням поданих доповнень.

Представники відповідача просили суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, посилаючись на заперечення на позовну заяву від 09.09.2008р., які обґрунтовані тим, що пунктом 7.8 ст.7 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181 визначено, що з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм цього Закону.

Товариство висловлює незгоду із віднесенням до валових доходів кредиторської заборгованості, яка виникла до порушення провадження у справі про банкрутство. Відповідно пункту 2 статті 14 Закону №2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для подання, або незаявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що зазначено в ухвалі, якою затверджено реєстр вимог кредиторів.

Дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається " у випадку коли "... є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені. (Стандарт бухгалтерського обліку №15 "Дохід"). Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для отримання якого вони здійснені. (Стандарт бухгалтерського обліку № 16 "Витрати"). Виходячи з вищезазначеного, витрати на виробництво продукції не можуть перевищувати дохід від реалізації цієї ж продукції в зв'язку з відсутністю у такому випадку економічних вигод, одержаних від здійснення вказаної операції.

Протягом звітного періоду підприємством здійснювалась реалізація продукції за готівкові кошти без придбання торгового патенту. При розгляді скарги підприємством не були надані документи, які підтверджують, що реалізація продукції без придбання торгового патенту здійснювалась фізичним особам, які перебувають з підприємством у трудових відносинах та не надано будь-яких доказів щодо неправомірності застосування за актом перевірки штрафної санкції за здійснення торгівельної діяльності без торгового патенту.

У період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачені статтею 16 та підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, не застосовуються. Інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом №2181, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши доводи осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ "ДЗМД" за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р. проведена згідно плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, за наслідками якої складено акт від 26 жовтня 2007 за №142/23/31980517. За результатами проведеної перевірки: донараховано 4136002,0 грн. податку на прибуток і з посиланням на підпункти 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) застосовано фінансову санкцію з податку на прибуток в сумі 4097721,8грн.; донараховано 152551,7 грн. податку на додану вартість і з посиланням на підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 застосовано фінансову санкцію з податку на додану вартість в сумі 76275,85 грн.; з посиланням на статтю 8 Закону України від 23.03.1996 №98/96 "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" застосовано фінансову санкцію в сумі 3840 грн. за здійснення торгівельної діяльності без одержання торгового патенту; донараховано 366,17 грн. податку з доходів фізичних осіб і на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 застосовано фінансову санкцію по податку з доходів фізичних осіб в сумі 732,34 грн. В ході перевірки встановлено наявність кредиторської заборгованості станом на 01.07.2006 р. (рах. 631) по підприємствах не внесених до реєстру кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2004 року на загальну суму 2537703,03 грн., а саме: ВАТ «Дніпрообленерго», дата виникнення заборгованості 25.07.2002р. в сумі 1987691,4 грн., ТОВ «Адлер» - 28.04.2001р., в сумі 372627,88 грн., ТОВ «Енергопром» -11.10.2002р., в сумі 26197,24 грн., ТОВ «Промонал» - 30.09.2001р., в сумі 42120,0 грн., ТОВ «Сімона» - 28.10.2001р., в сумі 36829,96 грн., ПП «Дніпрохіммонтаж - 97» - 31.10.2002р., в сумі 41007,83 гри., ПНВП «Інвест-Гарант» - 29.10.2001р. , в сумі 4847,04 грн., КП «Екоантилід» -30.07.2001р., в сумі 26385,68 грн. Крім того, в ході перевірки встановлено наявність кредиторської заборгованості по векселях виданих в сумі 19228823,08 грн., яка не була заявлена та не включена до реєстру кредиторів. Векселеутримувачами не були заявлені у встановлений термін до суду вимоги про наявність боргу. ДП Дніпрохім ТОВ "Імпекс - Трейд ЛТД" перед яким є заборгованість по переданих векселях на суму 10267572,62 грн. скасовано державну реєстрацію 09.11.2004 року.

На підставі встановленого, в акті перевірки (з урахуванням змін внесених від 05.11.2007 №38202/10/23) зроблено висновок, що підприємством в порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №283) занижено валовий дохід за рахунок не включення погашеної кредиторської заборгованості в сумі 21766526,0 грн., як вартість безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) у зв'язку з відсутністю компенсації їх вартості.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181 визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Пунктом 7.8 ст.7 Закону №2181 визначено, що з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм цього Закону.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97ВР (далі - Закон №283)   визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключено, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно пункту 2 статті 14 Закону №2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для подання, або незаявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що зазначено в ухвалі, якою затверджено реєстр вимог кредиторів.

Згідно пункту 4 статті 12 Закону України від 14.05.1992 №2343-ХІІ, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням у справі про банкрутство, про що зазначено в ухвалі господарського суду.

Інформаційним листом ВГС України від 19.03.2002 №01-8/307 пояснюється, що у вирішенні питання про те, на які вимоги кредиторів поширюється мораторій, слід виходити з такого:

•  - мораторій поширюється на вимоги кредиторів, які подали заяви згідно зі статтею 14 Закону, і на вимоги кредиторів, що не подавали таких заяв, включаючи кредиторів, котрим в установчому порядку пред'явлені до виконання виконавчі або інші документи, за якими стягнення заборгованості має здійснюватись у безспірному порядку;

•  - мораторій поширюється виключно на виконавчі документи, що одержані кредиторами за їх позовами або безспірними вимогами зобов'язально-правового характеру.

Статтею 70 Уніфікованого Закону про переказні та прості векселі, запровадженого Женевською вексельною конвенцією від 07.06.1930, що набув чинність для України 06.01.2000 року, визначено, що позовні вимоги до акцептанта, що витікають з переказного векселя погашаються по закінченню трьох років, розрахованих від строку платежу. Ця норма поширюється також на вимоги до векселедавця, оскільки у ст.78 вищевказаного закону передбачено, що векселедавець по простому векселю зобов'язаний так само, як акцептант по переказному векселю. Статтею 34 вищевказаного закону встановлено строк платежу для векселя зі строком сплати за пред'явленням - один рік від дати його складання.

В ході перевірки встановлено, що підприємство здійснювало реалізацію комплексних мінеральних добрив власного виробництва ЗАТ "Федкомінвест", який відповідно до установчих документів є засновником підприємства і пов'язаною особою, оскільки його частина в статутному фонді складає 60 відсотків.

На підставі встановленого, в акті перевірки зроблено висновок, що підприємством в порушення пункту 1.32, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №283 занижено валовий дохід в сумі 762758,5 грн. та в порушення пункту 4.2 статті 4 Закону України від 03.04.1997 №168/97 "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168) не віднесено до податкових зобов'язань ПДВ в сумі 152551,7 грн. по операціях з реалізації готової продукції (мінеральних добрив) власного виробництва пов'язаній особі ЗАТ "Федкомінвест" у IV кварталі 2006 за цінами, нижчими за звичайні.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №283 дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

За умовою пункту 4.2 статті 4 Закону №168, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) пов'язаній особі визначається виходячи з ціни операції, але не нижче за звичайні ціни.

Відповідно до пункту 1.26 Закону №283, пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Згідно підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст.1 Закону №283, звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до підпункту 1.20.5 пункту 1.20 ст.1 Закону №283, звичайна ціна може бути визначена за правилами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Згідно Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 "Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення. Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робі, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу. Доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу. ( Стандарт бухгалтерського обліку № 3 "Звіт про фінансові результати").

Дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається " у випадку коли "... є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені. (Стандарт бухгалтерського обліку №15 "Дохід").

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для отримання якого вони здійснені. (Стандарт бухгалтерського обліку № 16 "Витрати").

Виходячи з вищезазначеного, витрати на виробництво продукції не можуть перевищувати дохід від реалізації цієї ж продукції в зв'язку з відсутністю у такому випадку економічних вигод, одержаних від здійснення вказаної операції.

В ході проведення перевірки встановлено, що протягом звітного періоду підприємством в порушення пункту 1 статті 3 Закону України від 23.03.1996 №98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" здійснювалась реалізація продукції за готівкові кошти без придбання торгового патенту. Факт оприбуткування готівкових коштів підтверджено прибутковими ордерами, перелічених в акті перевірки. Документів, які підтверджують, що реалізація продукції без придбання торгового патенту здійснювалась фізичним особам, які перебувають з підприємством у трудових відносинах надано не було.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону №98/96, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

До пунктів продажу товарів відповідно до п.3 статті 3 цього Закону відносяться, зокрема, оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі.

Пунктом 1 статті 8 Закону №98/96 передбачено, що за здійснення операцій, передбачених Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, суб'єкти підприємницької діяльності сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Згідно з підпунктом 4.2.3 пункту 4.3 статті 4 Закону №2181 обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючими органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 статті 4 вказаного Закону.

Відповідач не погоджується із нарахуванням штрафних санкцій на податкове зобов'язання у період дії мораторію.

Згідно до податкового роз'яснення, наданого листом ДПА України від 02.06.2005 №10902/7/23-1117/374, статтею 17 Закону №2181 визначено підстави застосування штрафних санкцій у разі порушення платниками податків вимог законодавства, а саме: за неподання або несвоєчасне подання платниками податків податкових декларацій, заниження ними податкових зобов'язань, порушення граничних строків погашення податкових зобов'язань,непогодження у встановлених Законом випадках операцій з реалізації активів, що перебувають у податковій заставі, нездійснення попереднього утримання і перерахування податку у встановлених законодавством випадках.

Відповідно до преамбули Закону №2181, цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно із Законом України від 14.05.1992 №2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (абзац 24 статті 1).

При цьому відповідно до пункту 4 статті 12 вищенаведеного Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За невиконання, неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) передбачено нарахування пені відповідно до статті 16 та застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

Таким чином, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачені статтею 16 та підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, не застосовуються.

Інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом №2181, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України, яку висловлено у листі №21-14/2008 від 18.02.2008р. до ДПА України. У вказаному листі Суд посилається на постанови Верховного Суду України, прийнятих за результатами розгляду скарг у справах даної категорії.

У судовому засіданні також були досліджені письмові докази, а саме:  а кт ДПІ у м.Дніпродзержинську від 26.10.2007р. №142/23/31980517, податкове повідомлення-рішення від 07.11.2007р. №0016352301/038768, податкове повідомлення-рішення від 07.11.2007р. №0016342301/038769, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07.11.2007р. №001637230138767, податкове повідомлення-рішення від 07.112007р. №0005551701/038577, податкове повідомлення-рішення від 16.01.2008р. №0005551701/11379, податкове повідомлення-рішення від 18.01.2008р. №0016352301/11389, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.01.2008р. №00164723011390, податкове повідомлення-рішення від 18.01.2008р. №0016342301/11391, податкове повідомлення-рішення від 01.04.2008р. №0016342301/2/10049, податкове повідомлення-рішення від 01.04.2008р. №0016352301/2/10048, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.04.2008р. №0017252301/10044, податкове повідомлення-рішення від 01.04.2008р. №0005551701/2/10101, рішення про результати розгляду первинної скарги ДПІ у м.Дніпродзержинську від 16.01.2008р. №1156/10/25-008, рішення про результати розгляду скарги ДПА у Дніпропетровській області від 26.03.2008р.

41/10/25-008, скарга ЗАТ «ДЗМД» від 22.11.2007р. №10-01/1988, скарга ЗАТ «ДЗМД» від 28.01.2008р. № 10-01 /148, відповідь ДПІ у м.Дніпродзержинську від 05.11.2007р. №38202/10/23 на заперечення ЗАТ «ДЗМД» від 31.10.2007р. №10-01/1842, рішення ДПА у Дніпропетровській області від 09.03.2005р. №5963/10/25-008 про результати розгляду скарги, скарга ЗАТ «ДЗМД» від 02.04.2008р. №10-01/525, доповнення до скарги від 04.04.2008р. №10-01/641, доповнення до скарги від 09.04.2008р. №10-01/659, рішення про результати розгляду скарги ДПА України від 04.06.2008р. №5631/6/25-0115.

Таким чином, за вищевикладених підстав, оскільки відповідачем було доведено правомірність винесених ним рішень, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову закритого акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 08.06.2009р.

Суддя Д.П. Павловський