Постанова № 44371501, 15.05.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/439/15

15 травня 2015 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Старійчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 до Державна податкова інспекція у місті Рівному ГУ ДВС в Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги про сплату боргу ВСТАНОВИВ:

Суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 13.08.2014 року №000211742 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 10130 грн. 96 коп. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.07.2014 року № Ф-30 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 30150 грн. 48 копійок.

Судом допущено правонаступництво відповідача його правонаступником Державною податковою інспекцією у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, документально підтверджених витрат на суму 18 141,50 грн., проте списаних позивачем за лютий та квітень 2013 року не пропорційно до отриманого доходу в розрізі звітного періоду, а також встановлення розбіжностей у валових витратах за 2013 рік на суму 26809,5 грн., у зв'язку із відсутністю документального підтвердження витрат позивачем на оплату дорожнього збору - плата за автобани ( чеки, квитанції на оплату).

В основу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.07.2014 року № Ф-30 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладені порушення обґрунтовані висновком акта документальної перевірки № 105/17-117/НОМЕР_1 від 26.04.2013 року, у відповідності до якого попередньою перевіркою збільшено чистий оподаткований дохід підприємця за 2011 рік на загальну суму 11 600 грн. та за 2012 рік на суму 81 278 грн. та прийняте податкове повідомлення - рішення №0002021742 від 17.05.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними. Пояснив, що акт перевірки не відображає фактичні обставини справи, зазначені в ньому порушення вимог податкового законодавства є надуманими, та не підтверджені документально, а відтак прийняте податкове повідомлення-рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, подав суду письмові заперечення обґрунтовуючи тим, що під час проведення перевірки було встановлено факти здійснення збиткових господарських операцій по перевезенню вантажів, відтак, непропорційне віднесення до складу валових витрат, пов'язаних із одержанням доходів.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у письмових запереченнях, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Як встановлено судом, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), зареєстрований виконавчим комітетом Рівненської міської Ради 16.09.2005 року, номер запису про державну реєстрацію №2608000 0000 004682, на податковому обліку у Державні податковій інспекції у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області перебуває з 22.09.2005 року.

Основними видами господарської діяльності позивача є надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, внутрішні та міжнародні перевезення вантажів.

У липні 2014 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Рівному була проведена документальна планова виїзна перевірка ОСОБА_3, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт №119/2425703010/17-16-17-01-19 від 25.07.2014 року.

В подальшому, ДПІ у м. Рівному, на підставі вказаного акту перевірки №119/2425703010/17-16-17-01-19 від 25.07.2014 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 000211742 від 13.08.2014 року та вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 25.07.2014 року № Ф-30 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 30150 грн. 48 копійок.

Відповідно до висновків Акта перевірки встановлено порушення, а саме:

Вимог ст. 138, ст..177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) а саме: відображення перекручених даних в податковій декларації про доходи, що привело до заниження оподатковуваного доходу за 2013 рік на суму 44951,0 грн.

Відповідно до п. 164.1, п. 164.3 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п.177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року ( із змінами і доповненнями) по даним перевірки донарахована сума податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2013 рік становить 6742,64 грн.

Вимог п.2, ч.1, ст.7, ч.11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI, проведеною перевіркою донарахована сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ставкою 34,7 % всього становить 30150,48 грн., а саме: за 2011 р. - 3018.84 грн., за 2012 р. - 21152,66 грн., та за 2013 рік становить 5978,98 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

У відповідності до акту перевірки, в обґрунтування встановлених порушень, контролюючим органом, з посиланням на вимоги п. 138.4 ст. 138, , п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, наведено результати «проведеного аналізу», яким встановлено списання позивачем документально підтверджених витрат за лютий та квітень 2013 року не пропорційно до отриманого доходу в розрізі звітного періоду, а певної, окремо взятої господарської операції .

В результаті даного порушення, контролюючим органом встановлено непропорційне списання витрат по переїздам у міжнародних сполученнях та по території України за 2013 рік на суму 18 141,50 грн.

При вирішенні справи по суті судом враховуються наступні норми законодавства.

Відповідно до п.177.1. ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

За змістом п.177.4. ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи (п.177.5 ст.177 ПК України).

Нормами Податкового кодексу України встановлено, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пп.135.1., 135.2. ст..135 ПК України).

Законодавцем встановлено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п.137.1 ст.137 ПК України).

Згідно із п.5 П(С)БО 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N 290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Крім того, судом наголошується на нормах п.138.4 ст.138 ПК України, за якими витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно із п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.15.4 П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N318, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що контролюючий орган не вправі не визнавати факт понесення витрат та отримання доходів з підстав інших, аніж непредставлення до перевірки відповідних первинних документів.

В акті перевірки не вказується на ненадання відповідних первинних документів зі сторони позивача або їх невідповідність встановленим вимогам.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, законодавець передбачає, що не всі операції, які здійснюються підприємцем можуть бути дохідними (прибутковими), однак, основна мета здійснення підприємницької діяльності - одержання прибутку.

Надані позивачем первинні документи, на підставі яких ним формувались доходи та витрати, відповідають встановленими до них ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам.

Розумна економічна причина (ділова мета) - спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Економічний ефект - приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартість, а також само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Зазвичай, отримання платником податків доходу є результатом сукупності дій і здійснення ряду витрат, головною ж умовою для визнання витрат економічно виправданими на підставі такого критерію як «дохід (прибуток)» - є саме цільова направленість на отримання доходу (прибутку).

При цьому, витрати спрямовані в діяльності на отримання доходу і такі, які не принесли позитивного результату у вигляді доходу (прибутку), мають визнаватись обґрунтованими і враховуватись при оподаткуванні.

З приводу цього Вищим адміністративним судом України висвітлено свою позицію у Постановах від 28.12.2012 р. №К-9314/09 та від 22.12.2012 р. №К/991/68280/11, де зазначено, що у разі встановлення обставин про те, що підприємство мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від підприємства причин, підстави вважати діяльність підприємства негосподарською, тобто такою, що не передбачає мети отримання прибутку, відсутні. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції».

При цьому, як вбачається із декларації позивача за 2013 р. та акта перевірки (а.с. 7), його діяльність характеризується дохідністю, оскільки за результатами звітного періоду, позивач отримав валовий дохід у розмірі 3083125,3 грн., що відповідає даним перевірки, а витрат поніс лише в розмірі 2997565,00 гривень.

Отже, діяльність позивача характеризується прибутковістю, тобто перевищенням суми доходів за звітний період, яким є календарний рік, над сумою понесених витрат.

Надаючи оцінку встановленому порушенню передбаченому п. 138.2 ПКУ, щодо відсутності документального підтвердження витрат позивача на оплату дорожнього збору - плати за автобани (чеки, квитанції на оплату) за 2013 рік на суму 26809,5 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено у відповідності до матеріалів справи та не заперечується відповідачем, що зазначені первинні документи на 112 аркушах (документи на оплату дорожнього збору - плати за автобани, а саме чеки, квитанції на оплату) для підтвердження валових витратах на суму 26809,5 грн. надавались позивачем під час подання заперечень № б\н від 04.08.2014 року на акт перевірки №119/2425703010/17-16-17-01-19 від 25.07.2014 року як додаток.

Вказані документи, контролюючим органом не прийняті до уваги та не враховані при розгляді заперечень і складанні висновків.

Також завірені копії вказаних документів у зазначеній кількості, долучені позивачем до матеріалів справи і оглянуті судом. Вказані документи відповідають встановленій формі заповнення, ідентифікують час, місце та суть господарської операції (оплати послуг), відображають вартість послуг. Зауважень від відповідача з приводу долучених документів не поступало.

Представником позивача складено та долучено до матеріалів справи узагальнюючу аналітичну довідку з приводу вказаних долучених документів що характеризують господарські операції позивача та підтверджують валові витрати на суму 26809,5 грн.

Відтак висновки відповідача про відсутність документального підтвердження витрат позивачем за 2013 рік на суму 26809,5 грн. та збільшення у зв'язку із цим розміру податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2013 рік є безпідставними і протиправними.

В цих частинах позовних вимог, висновки контролюючого органу щодо правомірності формування валових витрат на суму 44951,0 грн., що у свою чергу привело до заниження оподатковуваного доходу за 2013 рік, не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 13.08.2014 року №000211742 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності код платежу 11010500 в сумі 10130 грн. 96 коп., з них за основним платежем 6742 грн.64 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 3371 грн. 32 копійок підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку Вимозі про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 25.07.2014 року № Ф-30 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 30150 грн. 48 копійок судом враховується наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI.

Виключно даним Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.2 ст.2 Закону №2464-VI).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За змістом п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Єдиний внесок нараховується на суми доходу (прибутку), отриманого від підприємницької діяльності не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум.

Згідно з пп.3 п.11 ст.25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Як встановлено судом, на визначення розміру єдиного соціального внеску за оскаржуваною вимогою та розміру застосованої до позивача штрафної санкції за оскаржуваним рішенням про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску мали вплив висновки контролюючого органу про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу за 2011 рік на загальну суму 11 600 грн. та за 2012 рік на суму 81 278 грн. (акт перевірки № 105/17-117/НОМЕР_1 від 26.04.2013 року), внаслідок чого прийнято податкове повідомлення - рішення №0002021742 від 17.05.2013 року.

Донарахування податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, відповідно до винесеного податкового повідомлення-рішення, було здійснено податковим органом на підставі виключення з валових витрат позивача витрат, понесених на подачу автомобілів до пункту завантаження за 2011 рік у сумі 11600,00 грн., за 2012 рік у сумі 81278,00 грн., шляхом неприйняття частини витрат на придбання дизельного палива, що було використане для переміщення транспортних засобів з одного пункту до іншого.

Рішення прийняті на підставі акта документальної перевірки № 105/17-117/НОМЕР_1 від 26.04.2013 року, оскаржені ФОП ОСОБА_3 в судовому порядку та у відповідності до постанови Рівненського окружного адміністративного суду, переглянутої в апеляційному порядку, у справі № 817/2658/14 визнані протиправним та скасовані повністю. Вищий адміністративний суд України, відмовив у розгляді касаційної скарги відповідача.

У зв'язку з не підтвердженням в ході судового розгляду справи висновків контролюючого органу про необхідність збільшення чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік в розмірі 11600,00 гривень та за 2012 рік в розмірі 81278,00 грн., нарахування єдиного внеску за 2011 рік в сумі 3018,84 грн. (11600,00 грн. х 34,7%) та за 2012 рік в сумі 21152,66 грн. (81278,00 грн. х 34,7%) є протиправним з огляду на відсутність відповідної бази для його нарахування.

Відповідно, безпідставним є застосування штрафної санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску за 2011-2012 роки.

Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 25.07.2014 року № Ф-30 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 30150 грн. 48 копійок є протиправною та підлягає до скасування.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із встановлених обставини справи, перевірених та підтверджених доказами, дослідженими судом, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а позивач належними та допустимими доказами довів обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 187,20 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 187,20 грн. підлягають присудженню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області від 25.07.2014 року № Ф-30.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області від 13.08.2014 року №000211742.

Присудити на користь позивача Суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гломб Ю.О.