Ухвала суду № 44367014, 26.05.2015, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 198/165/15-ц

2/0198/83/15

26.05.2015

У Х В А Л А

іменем України

21.05.2015 року Юр»ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О. , при секретарі Літвіченко В.О., розглядаючи у попередньому судовому засіданні в залі суду смт. Юр»ївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Златобанк» м. Київ, Фермерського господарства «Зоря» Юр’ївського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 про визнання недійсною угоди про розірвання кредитного договору, визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку, земельної ділянки, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок грошових сум, сплачених замість боржника,

В с т а н о в и в:

В провадженні Юр’ївського районного суду мається вищезазначена цивільна справа.

В ході проведення попереднього судового засідання по даній справі від позивача ОСОБА_1 в особі його представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надійшло клопотання про забезпечення вказаного позову (ас. 137-138).

В заяві про забезпечення позову позивач ОСОБА_1 зазначав, що в зв’язку з невиконанням ФГ »Зоря» Юр»ївського району Дніпропетровської області боргових зобов’язань по кредитному договору № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року , відповідач ПАТ «Златобанк» стягнув з нього, як поручителя за вказаним кредитним договором, грошові кошти в сумі 8 908 293, 06 грв., в рахунок погашення кредиторської заборгованості.

05.06.2014 року між ПАТ «Златобанк» та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, який забезпечував виконання зобов’язань в частині ліміту кредитної лінії, що становить 4 000 000, 00 грв. за вищезазначеним кредитним договором, при цьому предметом іпотеки є наступне нерухоме майно, а саме житловий будинок, розташований за адресою с. Вербуватівка вул. Весела, 11 Юр’ївського району, загальною площею 379, 7 кв. м., житловою площею 101, 2 кв. м., а також земельна ділянка, на якій останній розташований, площею 0, 1775 га для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку.

Вказуючи, що до поручителя, який виконав зобов’язання забезпечене порукою переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (зокрема право іпотекодержателя), позивач зазначав, що має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Так, на день подання до суду позовної заяви житловий будинок та земельна ділянка, що є предметом іпотеки, перебували у власності іпотекодавця ОСОБА_3. Разом з тим, 14.05.2015 року, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачеві стало відомо, що зазначене майно відповідачкою ОСОБА_3 відчужено 09.04.2015 року, згідно договорів купівлі-продажу вказаного майна, при цьому власником такого на даний час є брат останньої ОСОБА_3.

Маючи підстави вважати, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 і надалі намагатимуться відчужити майно, що було передано в іпотеку, позивач зазначав, що дане зробить неможливим виконання рішення суду, а відтак, посилаючись на ст. ст. 151, 152, 153 ЦПК України просив заборонити відчужувати житловий будинок № 11 по вул. Весела с. Вербуватівка Юр’ївського району, що належить на праві власності ОСОБА_3, а також земельну ділянку, яка знаходиться за вищевказаною адресою, площею 0, 1775 га та також на праві власності належить ОСОБА_3.

В попередньому судовому засіданні представники позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 заявлене клопотання повністю підтримали.

Представник ФГ «Зоря» Юр’ївського району Дніпропетровської області ОСОБА_6 в попередньому судовому засіданні проти задоволення даного клопотання заперечував.

Вивчивши матеріали справи, приходжу до наступного :

- так, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь – якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності з п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому при подачі заяви в судовому засіданні суддя (суд) вирішує це питання вислухавши думку інших присутніх осіб, які беруть участь у справі.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв»язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову ( ч. 2 ст. 151 ЦПК України).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року “ Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ” : єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь - якої з осіб, котрі беруть участь у справі (п.1.); розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків (п.4.).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.05.2015 року (а.с. 92), вбачається, що власником житлового будинку № 11 по вул. Весела в с. Вербуватівка Юр’ївського району та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, що були передані іпотекодавцем ОСОБА_3 в іпотеку на підставі договору іпотеки від 05.06.2014 року, за яким іпотекодержателем є ПАТ «Златобанк» м. Київ , в даний час являється відповідач по справі ОСОБА_3, набувши право власності на вказане майно відповідно до договорів купівлі-продажу останнього від 09.04.2015 року, зареєстрованих в Юр’ївській державній нотаріальній конторі Дніпропетровської області.

Відтак доводи позивача в заяві про забезпечення позову про реалізацію іпотекодавцем ОСОБА_3 переданого в іпотеку майна підтверджені в судовому засіданні вищенаведеними доказами, при цьому суд погоджується з доводами представника позивача ОСОБА_4 щодо ймовірності продажу вказаного майна в подальшому новим власником, що може значно утруднити як розгляд самої цивільної справи так і виконання можливого рішення суду.

Проаналізувавши зміст позовних вимог, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи з пов’язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, зважаючи на те, що невжиття заходів забезпечення позову можу утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача у разі задоволення позовних вимог, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 151, 152, 153, 293 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити.

До набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Златобанк» м. Київ, Фермерського господарства «Зоря» Юр’ївського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 про визнання недійсною угоди про розірвання кредитного договору, визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку, земельної ділянки, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок грошових сум, сплачених замість боржника - заборонити відчуження житлового будинку, розташованого за адресою с. Вербуватівка вул. Весела, 11 Юр’ївського району Дніпропетровської області та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий № 1225980700:02:001:0359), розташованої за адресою с. Вербуватівка вул. Весела, 11 Юр’ївського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_5 ухвали направити для виконання до відділу державної виконавчої служби Юр»ївського районного управління юстиції в Дніпропетровській області та сторонам по справі для ознайомлення, а також до Реєстраційної служби Юр»ївського районного управління юстиції в Дніпропетровській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: С.О.Маренич