Ухвала суду № 44348835, 22.05.2015, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 198/165/15-ц

2/0198/83/15

22.05.2015

У Х В А Л А

іменем України

18.05.2015 року суддя Юр»ївського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову,

В с т а н о в и в:

18 травня 2015 року , позивачем ОСОБА_2 до Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області подана уточнена позовна заява до відповідачів ОСОБА_3, ПАТ «Златобанк» м. Київ, ФГ »Зоря» Юр»ївського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 про визнання недійсною угоди про розірвання кредитного договору, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок грошових сум , сплачених замість боржника (ас. 99-103).

Разом з поданням уточненої позовної заяви, позивачем ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову.

В заяві про забезпечення позову позивач ОСОБА_2 зазначав, що в зв’язку з невиконанням ФГ »Зоря» Юр»ївського району Дніпропетровської області боргових зобов’язань по кредитному договору № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року , відповідач ПАТ «Златобанк» стягнув з нього, як поручителя за вказаним кредитним договором, грошові кошти в сумі 8 908 293, 06 грв., в рахунок погашення кредиторської заборгованості.

05.06.2014 року між ПАТ «Златобанк» та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, який забезпечував виконання зобов’язань в частині ліміту кредитної лінії, що становить 4 000 000, 00 грв. за вищезазначеним кредитним договором, при цьому предметом іпотеки є наступне нерухоме майно, а саме житловий будинок, розташований за адресою с. Вербуватівка вул. Весела, 11 Юр’ївського району, загальною площею 379, 7 кв. м., житловою площею 101, 2 кв. м., а також земельна ділянка, на якій останній розташований, площею 0, 1775 га для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку.

Вказуючи, що до поручителя, який виконав зобов’язання забезпечене порукою переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (зокрема право іпотекодержателя), позивач зазначав, що має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Так, на день подання до суду позовної заяви (05.03.2015 року ) житловий будинок та земельна ділянка, що є предметом іпотеки, перебували у власності іпотекодавця ОСОБА_3. Разом з тим, 14.05.2015 року, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачеві стало відомо, що зазначене майно відповідачкою ОСОБА_3 відчужено 09.04.2015 року, згідно договорів купівлі-продажу вказаного майна, при цьому власником такого на даний час є брат останньої ОСОБА_3.

Маючи підстави вважати, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 і надалі намагатимуться відчужити майно, що було передано в іпотеку, позивач зазначав, що дане зробить неможливим виконання рішення суду, а відтак, посилаючись на ст. ст. 151, 152, 153 ЦПК України просив накласти арешт на житловий будинок № 11 по вул. Весела с. Вербуватівка Юр’ївського району, що належить на праві власності ОСОБА_3, а також земельну ділянку, яка знаходиться за вищевказаною адресою, площею 0, 1775 га та також на праві власності належить ОСОБА_3.

Вивчивши матеріали справи, приходжу до наступного :

- так, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь – якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності з п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв»язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову ( ч. 2 ст. 151 ЦПК України).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року “ Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ” : єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь - якої з осіб, котрі беруть участь у справі (п.1.); розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків (п.4.).

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.05.2015 року (а.с. 92), вбачається, що власником житлового будинку № 11 по вул. Весела в с. Вербуватівка Юр’ївського району та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку дійсно є ОСОБА_3.

Разом з тим, відповідно до п. 5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, арешт майна полягає у проведенні його опису,

оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в

обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника

та передачі на зберігання іншим особам.

Відтак, накладення арешту на вищевказане домоволодіння та земельну ділянку, на якій останнє розташоване може порушити законні права та інтереси відповідача ОСОБА_3, передбачені Конституцією України, Цивільним та Житловим кодексами України, мати вкрай негативні наслідки для власника майна.

За таких обставин, вважаю, що обраний позивачем вид забезпечення позову, а зокрема накладення арешту на майно, не є співмірним із заявленими останнім вимогами до відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, при цьому позивачем не обгрунтовано, чому саме такий, а не інший, вид забезпечення позову належить застосувати.

Отже, вважаю за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 151, 152, 153, 293 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання в 5 - денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Суддя: С.О.Маренич