Ухвала суду № 44362446, 19.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3516/15

Головуючий у першій інстанції Бабаков В. П.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

Кононенко Н.А.,

за участю секретаря Феленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"про повернення депозиту,

встановила:

10 червня 2014 року позивач ОСОБА_4 звернула до суду із позовною заявою, в якій просила стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") на її користь грошові кошти в сумі 2320 доларів США та 2000 доларів США, які вона відповідно до депозитних договорів банківського вкладу №№ 516546/2013, 526722/2013 передала відповідачеві на депозитні рахунки №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 суму вкладу з нарахованими відсотками відповідно за кожен день прострочення, а також з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Також просила стягнути з відповідача на її користь 1000 доларів США матеріальних збитків, як втрачений завдаток за автомобіль, та відшкодувати моральну шкоду, яку вона оцінила в сумі 3500 грн.

Позивач та її представник позов підтримали, наполягали на його задоволенні, повідомили суд, що на час розгляду справи депозитні договори припинені у зв'язку з закінченням строку дії, гроші переведені на поточний рахунок ОСОБА_4, однак зняти ці гроші позивачка не може.

Справа була розглянута у відсутність представника відповідача при заочному розгляді справи.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено частково та було стягнуто з ПАТ "ВіЕйБі Банк" на користь ОСОБА_4 602 грн. 63 коп. в якості трьох відсотків річних за кожен день прострочення виконання зобов'язання. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2014 року у задоволенні заяви ПАТ "ВіЕйБі Банк" про перегляд заочного рішення було відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "ВіЕйБі Банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, ставить питання про скасування вищевказаного заочного рішення, в частині стягнення з ПАТ "ВіЕйБі Банка" 602, 63 грн. в якості трьох відсотків річних за кожен день прострочення виконання зобов'язання, та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду було ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В іншій частині вказане заочне рішення в апеляційному порядку не оскаржується.

У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Таким чином, враховуючи, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду, в частині стягнення з відповідача на користь позивачки 3-х відсотків річних, у сумі 602,63 грн., то колегія суддів розглядає саме законність ухвалення рішення в цій частині.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь справі, не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, у зв'язку з чим та на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису в суді апеляційної інстанції не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 січня 2013 року та 04 лютого 2013 року між позивачкою ОСОБА_4 та відповідачем ПАТ "ВіЕйБі Банк" укладено депозитні договори банківського вкладу №№ 516546/2013, 526722/2013. Згідно цих договорів позивачка передала відповідачеві на депозитні рахунки №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 2320 доларів США та 2000 доларів США відповідно. Процентна ставка за користування вкладом 10,5 % річних.

В подальшому, після пролонгації вкладів процентна ставка за користування вкладом становила 13% річних. Відповідно до п.1.7 Договорів обидва вклади було пролонговано за згодою позивачки на строк до 21.05.2014 року.

19.05.2014 року ОСОБА_4 листом повідомила банк про те, що вона не буде продовжувати строк дії вказаних вкладів та бажає їх забрати після 21.05.2014 року. Однак відповідач безпідставно і односторонньо продовжив дію договорів ще на чотири місяці.

Зі спливом вказаного чотиримісячного строку за вимогою позивачки договори припинені, гроші з нарахованими відсотками переведені на поточний рахунок позивачки ОСОБА_4

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку про можливість застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 ЦК України та про необхідність стягнення з ПАТ "ВіЕйБі Банк" на користь позивачки ОСОБА_4 вказаних 3% річних за 124 місяці невиконання грошового зобов'язання, що склало 602 грн. 63 коп., із розрахунку: 5019,50 доларів США, що по курсу НБУ на день ухвалення рішення становить 59129,71 грн. х 3%/365 днів за 124 дні прострочення.

Що стосується доводів апелянта про те, що у суду першої інстанції не було правових підстав для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 ЦПК України, з посиланням на те, що строк дії договору банківського депозитного вкладу був пролонгований за згодою сторін, то вони є безпідставними, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, за згодою сторін обидва вказані договори були пролонговані до 21.05.2014 року.

Однак, в подальшому ПАТ "ВіЕйБі Банк" продовжував користуватися грошовими коштами позивачки і лише через чотири місяці припинив дію цих договорів, та 22.09.2014 року грошові кошти перерахував на поточний рахунок позивачки.

При цьому ПАТ "ВіЕйБі Банк" одноособово, без згоди на це позивачки, пролонгував дію договорів на 4 місяці, а саме до 21.09.2014 року (а.с.с.38).

Таким чином, 124 дні, за які було стягнуто 3 відсотки річних, пройшли в період, коли ПАТ "ВіЕйБі Банк" незаконно користувався грошовими коштами позивачки, а саме: з 22.05.2014 року по 22.09.2014 року - тобто по день перерахування грошових коштів на рахунок позивачки.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов правильного в обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 ЦК України, та стягнення на користь позивачки з відповідача в якості 3-х відсотків річних 602,63 грн.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, відхилити.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

С.П. Гайворонський

Н.А. Кононенко