Ухвала суду № 44361273, 19.05.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/7152/14-ц 19.05.2015 19.05.2015 19.05.2015

Провадження №22-ц/784/1229/15

Головуючий першої інстанції: Губницький Д.Г.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.,

суддів Яворської Ж.М., Шолох З.Л.,

при секретарі Шпонарській О.Ю.,

за участю державного виконавця Акопової К.Р., стягувача ОСОБА_2, боржника ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2015 року, постановлену за поданням державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Ленінського ВДВС ММУЮ) про примусове проникнення до житлового приміщення,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року державний виконавець Ленінського ВДВС ММУЮ звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Вказував, що на виконанні в Ленінському ВДВС ММУЮ знаходиться зведене виконавче провадження № 45159582 за такими виконавчими документами:

- виконавчий лист № 2570 від 16 грудня 2003 року, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Борг станом на 01 березня 2015 р. становить 40741,14 грн.

- виконавчий лист №2-2570 від 21 червня 2006 року, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_2. Борг станом на 01 березня 2015 р. становить 15720 грн.

- виконавчий лист №2-844/2007 р. від 25 грудня 2014 року, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по аліментам на утримання сина в розмірі 3108,18 грн. та на утримання ОСОБА_2 в розмірі 2513,88 грн.

- виконавчий лист №2/489/2848/14 від 10 лютого 2015 року, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів в сумі 45000грн.

- виконавчий лист №2/489/689/15 від 06 лютого 2015 року, виданий Ленінським районним суд м. Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 15000 грн.

Як вказав заявник, ОСОБА_3 належить на праві власності 1/3 частина квартири АДРЕСА_2, яка на підставі акту від 01 жовтня 2014 року була описана та арештована державним виконавцем. З метою проведення виконавчих дій, а саме, фотографування арештованого майна, державним виконавцем неодноразово здійснювалися виходи за адресою цього майна, проте боржник та його мати - ОСОБА_4 - їй в цьому перешкоджають.

Посилаючись на те, що вищезазначені факти затягують та утруднюють виконання рішень суду, заявник просив дозволити примусове входження до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, для подальшого примусового виконання зведеного виконавчого провадження, щодо боржника ОСОБА_3

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2015 року подання державного виконавця Ленінського ВДВС про примусове проникнення до житлового приміщення - задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив її скасувати та постановити нову - про відмову у задоволення подання державного виконавця.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що приймали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Ленінському ВДВС ММУЮ знаходиться зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів №2-2570 від 21 червня 2006 р., №2-2570 від 21 червня 2006 р., №2-844/2007 р. від 25 грудня 2014 р., №2/489/2848/14 від 10 лютого 2015 р., №2/489/689/15 від 06 лютого 2015 р. про стягнення з ОСОБА_3, заборгованості по сплаті аліментів та пені за прострочення сплати аліментів, в зв'язку з чим державним виконавцем 02 лютого 2004 р., 11 липня 2006 р., 12 січня 2015 р., 26 лютого 2015 р. та 26 березня 2015 р. були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень щодо примусового виконання зазначених виконавчих листів (а.с. 115-123, 129-136).

Постановою державного виконавця від 20 жовтня 2014 року виконавчі провадження № 6781458 та № 5864254 об'єднано у зведене виконавче провадження. Постановами державного виконавця від 20 січня 2015 року та у квітні 2015 року виконавчі провадження №№ 45982466 і 47011281 приєднано до зведеного виконавчого провадження.

Вищевказані рішення суду ОСОБА_3 дотепер не виконано. Згідно складеним державним виконавцям розрахункам заборгованості ОСОБА_3 станом на 01 січня 2015 року по аліментам на утримання дитини становить 41145грн.05коп., а по аліментам на утримання ОСОБА_6 - 15760грн.00коп. (а.с. 151-152)

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що рахунків у банківських установах та транспортних засобів боржник не має, проте за ним зареєстровано право власності на 1/3 частину однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 139, 205). В зазначеній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 та його мати - ОСОБА_4, яка є власником 2/3 частин цього нерухомого майна.

21 жовтня 2014 року державним виконавцем був складений акт опису й арешту належної боржнику частки квартири (а.с. 141-142).

Постановою державного виконавця від 25 грудня 2014 року було призначено експерта - суб'єкта оціночної діяльності, якому було доручено надати письмовий висновок - звіт про оцінку належної боржнику частки квартири (а.с. 208-209).

24 лютого, 15 березня і 17 березня 2015 р. боржнику ОСОБА_3 були направлені вимоги державного виконавця про надання доступу до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 143-145). Перші дві вимоги були матір'ю боржника отримані (а.с. 146), проте доступу до вказаного житлового приміщення держвиконавцю не було надано - двері квартири були зачинені, про що свідчать акти державного виконавця від 05 і 17 березня 2015 року (а.с. 148, 149). 24 березня 2015 року державному виконавцю також були здійснені перешкоди у проведення виконавчий дій, що підтверджується актом від 24 березня 2015 року (а.с. 150).

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

Пунктом 15 ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право державного виконавця у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.

Порядок вирішення судом питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника, встановлений ст. 376 ЦПК України.

За таких обставин, оскільки боржник ухиляється від участі у виконавчих діях, чим перешкоджає державному виконавцю у їх здійсненні, а проникнення до володіння боржника необхідне для виконання рішень суду, які набрали законної сили, і їх виконання неможливе без вказаного заходу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення даного подання державного виконавця.

Відповідно до п. 15 ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку, а тому посилання апелянта на неправомірність дій державного виконавця, яка намагалась сфотографувати житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, є безпідставними.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено у Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

За такого, доводи апеляційної скарги, щодо порушення права у вигляді недоторканості та непорушності права власності, колегія суддів до уваги не приймає з тих підстав, що проникнення до житла допускається за вмотивованим судовим рішенням.

Інші доводи апеляційної скарги також на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України така ухвала не підлягає скасуванню. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді