Рішення № 44359946, 25.05.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4928/15 Справа № 204/6370/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Токар Н. В. Доповідач - Тамакулова В.О.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року м. Дніпропетровськ 25 травня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Тамакулової В.О.

суддів: Болтунової Л.М., Козлова С.П.

при секретарі: Левцунову І.В. ,

яка розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи - Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Орлов Олег Анатолійович про визнання договору іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року позивач звернулась до суду з позовною заявою в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, якою просила визнати недійсним договір іпотеки №DNUHGI000006750 від 02 квітня 2008 року, укладений між Публічним Акціонерним Товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4, за яким останній надав в іпотеку нерухоме майно - квартиру загальною площею 74,30 кв.м., житловою площею 50,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову посилалася на те, що 26 травня 2014 року від свого батька ОСОБА_4 дізналась про те, що 02 квітня 2008 року між Публічним Акціонерним Товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №DNUHGI000006750.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір іпотеки №DNUHGI000006750 від 02 квітня 2008 року, згідно якого, останній надав в іпотеку нерухоме майно - квартиру загальною площею 74,30 кв.м., житловою площею 50,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На момент укладення зазначеного договору в квартирі був зареєстрований та мешкав неповнолітній син - ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 уклав договір іпотеки №DNUHGI000006750 від 02 квітня 2008 року без дозволу органу опіки та піклування, зазначений договір повинен бути визнаний недійсним, тому позивач звернулась до суду з позовом.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2015 року в задоволенні вимог про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено.

В скарзі апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи , просить скасувати рішення й постановити нове, яким задовольнити вимоги позивача в повному обсязі.

Колегія суддів перевірила законність, обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та апеляційної скарги і дійшла до висновку, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.

Встановлено, що 02 квітня 2008 року між Публічним Акціонерним Товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №DNUHGI000006750.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, був укладений договір іпотеки №DNUHGI000006750 від 02 квітня 2008 року, згідно якого ОСОБА_4 надав в іпотеку нерухоме майно - квартиру, загальною площею 74,30 кв.м., житловою площею 50,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.68-71).

Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим Олегом Анатолійовичем.

Позивач просила визнати недійсним договір іпотеки, оскільки на час його укладання в квартирі АДРЕСА_1 проживав і проживає неповнолітній ОСОБА_3 (а.с.68-71), але згоди на укладання договору іпотеки органи опіки і піклування не надавали, незважаючи на те, що вказаним договором порушуються права неповнолітньої особи.

Однією із підстав відмови у задоволенні позовних вимог, суд зазначив пропуск позивачем строку позовної давності.

Зокрема, суд посилався на те, що позивач мала право на звернення до суду з позовною заявою про визнання договору іпотеки недійсним протягом трьох років, отже, з 02 квітня 2008 року, відповідно до частини 2 статті 261 ЦК України починається перебіг строку позовної давності, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Строк позовної давності, сплинув 03 квітня 2011 року. З огляду на те, що позивач звернулась до суду з заявою про визнання договору іпотеки недійсним тільки 04 вересня 2014 року згідно вхідного штампу канцелярії суду (а.с.2)., нею пропущено строк звернення до суду за захистом порушених прав.

Однак до такого висновку суд дійшов помилково.

За ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини 2 статті 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 2 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття (ч. 4 ст. 261 ЦК України).

Як встановлено матеріалами справи (а.с.14), ОСОБА_3, в інтересах якого заявлено позов, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час укладення договору іпотеки - 2 квітня 2008 року (а.с.68-71), і на теперішній час є неповнолітнім, що підтверджується свідоцтвом про його народження (а.с.72), позов в його інтересах завлено 4 вересня 2014 року (а.с.2), що в розумінні вимог ч.4 ст.261 ЦК України не є пропуском позивачем строку позовної давності в його інтересах.

Повноліття ОСОБА_3 наступить лише ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суд при ухваленні рішення по суті на вказану норму матеріального права належної уваги не звернув та помилково дійшов до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності для пред'явлення позову.

Крім того, відмовляючи в задоволенні вимог в інтересах неповнолітньої дитини, суд першої інстанції також посилався і на те, що відповідно до вимог ст.10 ЦПК України позивач повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів з урахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України те, що на момент укладення договору іпотеки №DNUHGI000006750 від 02 квітня 2008 року в квартирі був зареєстрований та мешкав неповнолітній син - ОСОБА_3, але таких доказів вона не надала.

Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим Олегом Анатолійовичем в судовому засіданні була надана довідка, згідно якої, на момент укладання договору іпотеки №DNUHGI000006750 від 02 квітня 2008 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01 квітня 2008 року був зареєстрований лише ОСОБА_4, будь-яких інших осіб зареєстровано не було (а.с.92). У рішенні суд першої інстанції посилався на те, що на час укладення договору іпотеки в квартирі неповнолітній ОСОБА_3 не був зареєстрований, тому згода органу опіки та піклування, не потрібна.

Погодитися з таким висновком суду неможливо, враховуючи наступне. Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене рішення суду не відповідає.

Позивач надала суду першої інстанції довідку №10765 від 11 червня 2014 року, видану ОСОБА_4, згідно якої, на час видачі довідки в квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_2 - донька, з 12 червня 2001 року; ОСОБА_6 - дружина, з 9 липня 2009 року; ОСОБА_3, онук, з 9 жовтня 2003 року(а.с.73).

Довідкою поліклініки підтверджується, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, з часу народження знаходиться на лікуванні у дитячій поліклініці ДЗ СМС №6 МОЗ України та на диспансерному обліку(а.с.74).

При ухваленні рішення по суті, суд першої інстанції на вказані докази належної уваги не звернув і належної оцінки їм не надав.

Всупереч вимогам ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» згоди органів опіки і піклування на оформлення договору іпотеки отримано не було.

Відповідно до п.3.2 та 3.3 договору іпотеки, іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником зобов'язань за договором позики задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом його реалізації(а.с.70), в результаті чого, порушуються права на житло неповнолітнього онука ОСОБА_4.

Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання ( ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства»).

За ч. 3 ст. 18 зазначеного Закону органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла, а діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно із ч. 2 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна та визнає неприпустимим зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна (чч. 3, 4 ст. 12 цього Закону).

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, попередня згода повинна бути надана щодо будь-яких правочинів, право власності на яке, або право користування яким мають діти.

Крім того відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рі-шення у цивільній справі" № 14 від 18 грудня 2009 року суд, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, в рішенні вказує про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною в спорі, зробленою до ухвалення рішення, крім випадків, коли вимоги не доведено, що є самостійною підставою для відмови в позові.

При відмові в задоволенні позову за пропуском строку позовної давності суд на зазначене роз'яснення уваги не звернув.

Враховуючи наведене, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду скасуванню з ухваленням нового - визнання договору іпотеки недійсним.

Судовий збір у розмірі 243 грн.60 коп.підлягає стягненню з Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2015 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи - Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Орлов Олег Анатолійович про визнання договору іпотеки недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки №DNUHGI000006750 від 02 квітня 2008 року, укладений між Публічним Акціонерним Товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_4.

Судовий збір у розмірі 243 грн.60 коп. стягнути з Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий: Тамакулова В.О.

С у д д і: Болтунова Л.М.

Козлов С.П.