Рішення № 44356804, 22.05.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/22347/14-ц Провадження № 22-ц/772/1196/2015Головуючий в суді першої інстанції Борисюк І. Е.Категорія 27 Доповідач Чорний В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого : Чорного В.І.

Суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.

при секретарі : Кирилюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося в суд із даним позовом, вказуючи, що 09 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0101/0608/71-139, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 63000 доларів США, а останній зобов'язався повернути наданий кредит та сплатити проценти за користування ним, неустойку та інші передбачені платежі в сумі, у строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та Додатком № 1 до нього. 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, 15 червня 2012 року між ПАТ Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 0101/0608/71-139 від 09 червня 2008 року і на даний час усі права кредитора за вищевказаним кредитним договором належать ПАТ «Альфа Банк». Посилаючись на те, що свої зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконує, станом на 11 серпня 2014 року за нею рахується заборгованість за кредитом в сумі 47 474,57 доларів США, що за курсом НБУ складає 608 907, 79 грн., за відсотками - 2559,29 доларів США, що еквівалентно 32 825,40 грн., пеня - 110,32 доларів США, що складає 1414,96 грн., що підтверджується відповідним розрахунком. У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа - Банк» відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 214 ЦПК України передбачає, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» не підлягають задоволенню, оскільки з матеріалів справи не вбачається укладення кредитного договору із ОСОБА_2 09.06.2008 року, натомість судом встановлено наявність укладеного кредитного договору між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 11.06.2008 року та прийнято до уваги здійснення розрахунку заборгованості відповідача саме з 09.06.2008 року. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів переходу до ПАТ «Дельта Банк» та надалі до ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги за кредитним договором № 0101/0608/71-139 від 09 червня 2008 року.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки цих висновків суд дійшов при неповному з'ясуванні судом обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розгядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 11 червня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0101/0608/71-139, відповідно до якого банк зобов'язався надати кредит позичальнику в сумі 63 000 доларів США на строк по 10.10.2013 року зі сплатою 11,9 % річних, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит та сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.

Додатком 1 до договору визначено графік погашення кредиту (а.с. 9-11).

Згідно п. 3.1. кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_2 щомісяця, через касу банку згідно Додатку № 1.

Відповідно до п. 3.3. кредитного договору проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником через рахунок нарахованих відсотків № НОМЕР_2 щомісяця в період з 01 по 20 число за попередній календарний місяць; проценти, нараховані за останній календарний місяць користування кредитом, сплачуються позичальником одночасно з погашенням кредиту.

Із виписки з договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» вбачається, що ПАТ «Сведбанк» продало (відступило) права вимоги та передало їх ПАТ «Дельта Банк», а останнє прийняло їх і сплатило загальну купівельну ціну.

15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» (продавець) та ПАТ «Альфа Банк» (покупець) укладено договір купівлі-продажу права вимоги, за умовами якого продавець продав (відступив) права вимоги за винагороду та на умовах, що визначені у цьому договорі. В договорі купівлі-продажу прав вимоги зазначається, що продавець придбав 25.05.2012 року у ПАТ «Сведбанк» права вимоги, які виступають предметом вказаного договору.

Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 року до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 0101/0608/71-139 від 09.06.2008 року.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що право вимоги кредитної заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 0101/0608/71-139 від 09 червня 2008 року не перейшло до позивача, а тому висновки суду першої інстанції є помилковими. Разом з тим, посилання відповідача на невідповідність дати укладення договору, колегією суддів не приймається до уваги з огляду на те, що відповідачем укладення кредитного договору визнається, кошти за цим договором нею отримувалися та здійснювалося його погашення.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, згідно розрахунку заборгованості, з урахуванням відповідальності за несвоєчасне погашення боргу, станом на 11 серпня 2014 року борг за кредитним договором, який просить стягнути позивач становить 47 474,57 доларів США, що за курсом НБУ складає 608 907, 79 грн., за відсотками - 2559,29 доларів США, що еквівалентно 32 825,40 грн., пеня - 110,32 доларів США, що складає 1414,96 грн.

Доказів на спростування наданого позивачем розміру боргу відповідачем не надано.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в порушення вимог статей 10, 11, 57, 60, 213, 214 ЦПК України не перевірив належним чином всі надані позивачем докази та не дав їм правової оцінки, зокрема не врахував того, що в результаті укладення договорів купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором до позивача перейшло право вимоги за вказаним договором, а тому висновок місцевого суду є помилковим.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог та стягнення у відповідності до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Альфа-Банк" понесених та документально підтверджених судових витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа- Банк» задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області 16 лютого 2015 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 МФО 300346, ЄДРПОУ 23494714, п/р № 37396000000004 заборгованість - 643148, 15 грн., а саме: за кредитом - 608907,79 грн.; по відсотках - 32825,40 грн.; пеня - 1414.96 грн. та судовий збір 5481 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) В.І.Чорний

Судді: (підпис) С.К.Медвецький

(підпис) В.В.Оніщук

З оригіналом вірно: