Ухвала суду № 44356740, 26.05.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/3317/15-ц Провадження № 22-ц/772/1675/2015Головуючий в суді першої інстанції Волошин С. В.Категорія 24Доповідач Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Голота Л.О.,

суддів Міхасішин І.В., Стадник І.М.,

при секретарі: Куленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.04.2015 року по справі за позовом Хмельницького національного університету до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті освітніх послуг ,-

ВСТАНОВИЛА:

25.02.2015 року Хмельницький національний університет звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 550 грн. заборгованості по оплаті освітніх послуг та 243 грн. 60 коп. судового збору.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.04.2015 року позовні вимоги позивача задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Хмельницького національного університету заборгованість по оплаті освітніх послуг в розмірі 550 грн., а також судовий збір в розмірі 243 грн.60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

В судове засідання сторони не з»явились, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Судова колегія , заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 14.08.2013 року між Хмельницьким національним університетом та ОСОБА_2 укладено Договір № 91736 про надання освітніх послуг. За умовами договору, виконавець ( університет) взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів студента ( ОСОБА_2) надавати освітні послуги (підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації) або додаткові освітні послуги студенту, а саме заочне навчання за спеціальністю Облік і аудит, освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціальність.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що за отримання освітніх послуг ОСОБА_2 зобов'язаний своєчасно вносити плату у розмірах та в строки, що встановлені Договором.

Згідно Наказу № 109 по Хмельницькому національному університету від 05.08.2013 року ОСОБА_2 був зарахований студентом 6 курсу факультету « Економіка і управління» за спеціальністю « Облік і аудит».

Наказом № 228-с від 30.10.2013 року по Хмельницькому національному університету ОСОБА_2 відрахований як такий, що не приступив до занять.

З довідки Хмельницького національного університету від 16.02.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 має заборгованість перед університетом по оплаті освітніх послуг в сумі 550 грн. за 11 семестр 2013-2014 навчального року.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд виходив з того, що неможливість виконати договір виникла з вини відповідача, який підписавши договір не приступив до навчання, не повідомивши належним чином, у встановленому порядку про його намір навчатись у іншому ВУЗі, а тому ОСОБА_2 зобов'язаний виплатити виконавцеві вартість освітньої послуги, оскільки інше не встановлено Договором.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони ( замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Посилання апелянта про те, що підстав для стягнення коштів немає оскільки позивачем йому не були надані освітні послуги, так як він до навчання так і не приступив, в інституті не навчався, і відповідно оплату за навчання не проводив, колегія суддів вважає безпідставними з наступних підстав.

За своєю природою договір про надання послуг є консенсуальним, оскільки він вважається укладеним не з моменту передачі певної речі, як це властиво реальним договорам, а з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Прийнявши пропозицію відповідача, Хмельницький національний університет уклав з ОСОБА_2 договір про надання освітніх послуг та видав наказ № 109 від 05.08.2013 року про його зарахування на 6 курс.

Твердження апелянта про неналежне виконання самим позивачем своїх зобов'язань, визначених у п.2.1., 2.2 Договору та не направлення на його адресу довідки - виклику на сесію, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на заперечення самого апелянта у яких він стверджував, що саме за його заявою університет повернув йому оригінали документів, оскільки він повідомив, що навчатися в даному ВУЗі не бажає .

Таким чином, повернувши відповідачу оригінали документів та видавши наказ № 228-с від 30.10.2013 року про відрахування, як не приступившого до занять університет не мав підстав сповіщати відповідача про початок навчального року та направляти йому довідку-виклик.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір № 91736 про надання освітніх послуг неможливо було виконати не з вини виконавця, а з вини замовника послуги ОСОБА_2

Згідно п. 2ст. 903 ЦК України у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату.

Відповідно довідки № 2 від 16.02.2015 року за підписом заступника головного бухгалтера за ОСОБА_2 перед позивачем рахується заборгованість по оплаті освітньої послуги( тобто плата за вересень 2013 року - уточнення містяться в апеляційній скарзі) в сумі 550 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.04.2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.О. Голота

Судді: І.В.Міхасішин

І.М. Стадник

/Підписи/

Згідно з оригіналом: