Ухвала суду № 44353599, 18.05.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1187/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1036/15Головуючий у 1-й інстанції Хоролець В. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді : Пікуля В.П.,

суддів : Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

при секретарі: Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 січня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Інтер Трейдінг плюс", третя особа: ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку.,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року позивачка ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Торговий дім Інтер Трейдінг плюс" про про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку

В позовній заяві посилалася на те, що 09.12.2013 року її, ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2), було прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» на посаду менеджера з питань регіонального розвитку (Центр) департаменту регіонального розвитку (Центр). Її безпосереднім керівником, який взяв її на роботу і якому вона підпорядковувалася, був ОСОБА_6 - керівник напрямку «Роздріб-Центр». Основним видом діяльності ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» була торгівля виробами із скла, кераміки і господарчими товарами. До основних її, ОСОБА_2 трудових обов'язків належало: забезпечення стабільної роботи та розвиток магазинів посуду «Дім посуду» в місті Києві та центральному регіоні (міста Бориспіль, Вінниця, Чернігів, Лубни); підбір персоналу та його навчання техніці продажів; забезпечення і контроль виконання технологічних процесів (приймання товару, викладка, обслуговування покупців); ведення поточної документації, своєчасна подача (електронною поштою або в оригіналі разом з передачею товару) інформації в центральний офіс ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» (складання табелів робочого часу працівників, аналіз щоденного товарообігу); розвиток і становлення роздрібної торгівлі в центральному регіоні (підбір приміщень, організація і забезпечення відкриття нових магазинів). Вказує, що розмір її заробітної плати до виплати на руки («чистими»), який був запропонований і погоджений її безпосереднім керівником ОСОБА_6, становив 16000 гривень на місяць (еквівалент 2000 доларів на той час). Частина заробітної плати у розмірі 1599 грн. мала їй перераховуватися на банківську картку, решта суми - видаватися готівкою представниками відповідача у справі. У день прийняття на роботу, 09.12.2013 року, їй було заведено адресу корпоративної електронної пошти: goncharenko.i@eds-group.dp.ua. Пізніше, 23.12.2013 року її безпосередній керівник ОСОБА_6 представив її співробітникам відповідача, розіславши відповідний електронний лист.

Позивач ОСОБА_2 зазначає, що оскільки у ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» відсутні відокремлені підрозділи та орендовані офісні приміщення у місті Києві, її робочим місцем було її фактичне місце проживання в орендованій її майбутнім чоловіком у м. Києві квартирі за адресою: АДРЕСА_1, - її ноутбук з доступом до мережі Інтернет і телефон. Завдання до виконання по роботі вона отримувала по телефону, або на її корпоративну електронну пошту, або особисту електронну пошту. Виконання завдань здійснювалося за місцезнаходженням торгових точок ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» у м. Києві, м. Лубни, м. Вінниця, м. Чернігів, м. Бориспіль. Зазначає, що заробітна плата, як у готівковій, так і у безготівковій формі, виплачувалася їй нерегулярно, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку відповідач (в особі її до 30 квітня 2014 року безпосереднього керівника ОСОБА_6.) обіцяв з часом погасити, однак цього зроблено не було. У позові ОСОБА_2 навела розрахунок належної їй до виплати заробітної плати, вказуючи, що заборгованість по зарплаті складає 110736 грн.40 коп.

ОСОБА_2 також у позові вказує, що 30.04.2014 року було звільнено її безпосереднього керівника ОСОБА_7 і на його місце призначено ОСОБА_8, про це їй стало відомо на початку травня 2014 року з телефонної розмови з останньою, яка повідомила ОСОБА_2 про небажання відповідача у справі, щоб вона продовжувала роботу і запропонувала їй написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. ОСОБА_2 звільнятися з роботи бажання не мала, про що повідомила ОСОБА_8, на що остання повідомила, що звільнить її «за статтею». 30.05.2014 року їй зателефонувала гр-ка ОСОБА_9, як їй пізніше стало відомо від колег, вона начебто була прийнята на її посаду менеджера з питань регіонального розвитку (Центр) департаменту регіонального розвитку (Центр), і яка повідомила, що ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» звільнило її з роботи за угодою сторін, і що коли вона буде в м. Києві, то при зустрічі передасть трудову книжку. Цього ж дня, 30.05.2014 року, позивачці, як вона вказує, було припинено (заблоковано) доступ до її скриньки електронної пошти goncharenko.i@eds-group.dp.ua та починаючи з 30.05.2014 року, відповідач припинив давати їй будь-яку роботу, будь-які завдання до виконання. Однак, як зазначає ОСОБА_2, з урахуванням того, що частина трудових обов'язків не потребує особливих вказівок від відповідача у справі, ОСОБА_2 приблизно до 20.06.2014 року продовжувала сумлінно, без отримання додаткових вказівок та розпоряджень від посадових осіб відповідача по справі, виконувати свої трудові обов'язки, зокрема: затверджувала браковані товари для повернення на склад в м. Дніпропетровськ в магазині «Дім посуду» за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17/21, ТЦ «Променада Центр»; займалась викладкою товару на магазині «Дім посуду», м. Київ, вул. Лаврухіна, 4, ТЦ «Район»; займалась викладкою товару на магазині «Дім посуду», м. Київ, вул. Борщагівська, 154, ТЦ «Мармелад»; займалась викладкою товару на магазині «Дім посуду», м. Київ, бульвар Перова, 36, ТЦ «Квадрат»; займалась викладкою товару на магазині «Дім посуду», м. Київ, вул. Майорова, 2, ТЦ «Полярний»; займалась викладкою товару на магазині «Дім посуду», м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4, ТЦ «Променада Парк».

ОСОБА_2 у позові вказує, що 11.06.2014 року вона зустрілась з ОСОБА_9 та їй продемонструвала заповнену трудову книжку із записом за 30.05.2014 року про її звільнення за угодою сторін і запропонувала перед її отриманням підписатися на бланку наказу ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» про звільнення про ознайомлення з ним, однак ОСОБА_2 відмовилася це зробити, оскільки наказ про її звільнення був без підпису директора і на її дошлюбне прізвище ОСОБА_5. Починаючи приблизно з 20.06.2014 року, як вказує позивач у справі, їй було заборонено доступ до усіх торгових точок ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» шляхом недопуску до приміщень магазинів їх співробітниками з посиланням на відповідне усне розпорядження дирекції товариства та унеможливлено у такий спосіб будь-яке виконання трудових обов'язків з її сторони. Фактично, як зазначає позивач, товариство не лише перестало давати їй роботу, а й позбавило її можливості виконувати свої трудові обов'язки. 21.06.2014 року вона отримала повідомлення №11 від 12.06.2014 року від товариства, в якому йшлося про її нез'явлення на робочому місці та запропоновано дати пояснення щодо цього. 26.06.2014 року нею на адресу відповідача було направлено пояснення та запит про надання довідки про доходи. В подальшому, вона неодноразово отримувала листи від ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» з аналогічним змістом, а вона надавала письмові відповіді. 09.07.2014 року вона отримала від відповідача у справі повідомлення від 07.07.2014 року з попередженням про звільнення з 16.09.2014 року у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, на що нею було направлено товариству відповідь і звернуто увагу по порушення трудового законодавства. В подальшому, 16.09.2014 року на її банківську картку від товариства як заробітна плата надійшли кошти в сумі 1489 грн.37 коп., при цьому, оскільки будь-яких пояснень чи повідомлень від товариства їй не надходило, 22.09.2014 року та 30.09.2014 року вона звернулась до товариства з вимогами допустити її до роботи. 06.10.2014 року вона отримала лист від товариства з копією наказу №ИТ14-69 к від 16.09.2014 року про її звільнення за скороченням чисельності або штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України) та розрахунковий лист за вересень 2014 року. 14.10.2014 року вона поїхала до ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» в м. Дніпропетровськ, де отримала трудову книжку і подала черговий запит про надання їй копій документів про роботу в товаристві, в т.ч. довідку про доходи (заробітну плату) за увесь період її роботи, однак довідку про заробітну плату їй видано не було. ОСОБА_2 вважає своє звільнення з 16.09.2014 року за п.1 ст.40 КЗпП України незаконним, оскільки звільнення її з роботи за скороченням чисельності працівників було здійснене товариством за відсутності підстави, передбаченої п.1 ст.40 КЗпП України - за відсутності будь-яких змін в організації виробництва і праці, штучно з метою її звільнення з роботи; відповідач не запропонував їй іншу роботу в товаристві та не повідомив про її відсутність, якщо інша робота дійсно була відсутня; відповідач у справі не врахував її переважне право на залишення на роботі, як працівника, який має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Також, як зазначає позивач, у день звільнення відповідач не погасив заборгованість по заробітній платі в сумі 110736 грн.40 коп. та не провів належного розрахунку при звільненні, зокрема, їй не була виплачена компенсація за невикористану відпустку.

Посилаючись на вищевикладені обставини, ОСОБА_2 у позові просила суд поновити її на посаді менеджера з питань регіонального розвитку (Центр) департаменту регіонального розвитку (Центр) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» з 16.09.2014 року; стягнути з ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» заборгованість по заробітній платі за період її роботи з 09.12.2013 року по 16.09.2014 року у розмірі 110736 грн.40 коп.; стягнути з ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» на її користь середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні (невиплата компенсації за невикористану відпустку) у розмірі 16000 грн. (т.1 а.с.а.с.1-8).

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 січня 2015 року позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Інтер Трейдінг плюс", третя особа: ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за період з 01.06.2014 року по 16.09.2014 року включно в сумі 5669 грн.18 коп. (без утримання податків, зборів і обов'язкових платежів) та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні з 17.10.2014 року по 16.01.2015 року включно в сумі 4758 грн. (без утримання податків, зборів і обов'язкових платежів).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер Трейдінг плюс» судові витрати по справі (судовий збір) у розмірі 243 грн. 60 коп.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його змінити та ухвалити нове про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу, представник відповідача просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вважає, що рішення суду ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст.43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення з підприємства, де не має первинної профспілкової організації.

Нормами ст.42 КЗпП України передбачено переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. При цьому, нормою частини першої цієї статті, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Частиною другої цієї статті визначені підстави, коли при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації перевага надається певним категоріям працівників.

Згідно ч.1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

У відповідності до роз'яснень п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами), розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 09.12.2013 року ОСОБА_5 подала заяву на ім'я директора ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» про прийняття її на роботу на посаду менеджера з питань регіонального розвитку з 09.12.2013 року з посадовим окладом згідно штатного розпису (т.1 а.с.120). Наказом директора ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» №ИТ13-104 к від 09.12.2013 року, ОСОБА_5 була прийнята на посаду менеджера з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) з випробувальним терміном два місяці (т.1 а.с.121). З даного наказу вбачається, що її посадовий оклад (тарифна ставка) встановлений в сумі 1549 грн. З оглянутого в судовому засіданні Журналу наказів ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» по особовому складу вбачається, що працівник ОСОБА_5 ознайомлена з даним наказом, не дивлячись на те, що її підпис про ознайомлення з цим наказом у Журналі наказів підшитий на окремому аркуші одразу за наказом №ИТ13-104 к від 09.12.2013 року. Про прийняття ОСОБА_5 на дану посаду в ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» зроблено запис за №26 у її трудову книжку 09.12.2013 року (т.1 а.с.а.с.9-11).

Згідно наказу №ИТ14-048-к від 10.07.2014 року по ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» у зв'язку з укладення шлюбу прізвище працівника ОСОБА_5 в облікових та кадрових документах товариства змінено на «Шахтьор» (т.1 а.с.а.с.35,144,145).

Відповідно до наказу №29-од від 07.07.2014 року ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» «Про внесення змін до штатного розкладу», з метою вдосконалення організаційної структури підприємства наказано скоротити з 16.09.2014 року штатну чисельність працівників: департаменту регіонального розвитку (Центр) і вивести із штатного розпису одну одиницю менеджера з питань регіонального розвитку із окладом 1599,00 грн.; відділу постачання і вивести з штатного розпису дві штатні одиниці менеджера з постачання з окладом 1599,00 грн.; відділу аналітики і вивести з штатного розпису одну одиницю аналітика консолідованої інформації з окладом 1572,00 грн.; відділу збуту і вивести з штатного розпису дві штатні одиниці менеджера із збуту з окладом 1599,00 грн. Цим же наказом затверджено з 16.09.2014 року штатний розпис у новій редакції з урахуванням виключених штатних одиниць. Пунктом 3 цього наказу керівників підрозділів зобов'язано надати адміністрації пропозиції про кандидатури на звільнення у відповідності до п.1 цього наказу, при цьому врахувати переваги в залишенні на роботі згідно ст.42 КЗпП України (т.1 а.с.135).

07.07.2014 року від заступника директора з комерційних питань департаменту регіонального розвитку (Центр) ОСОБА_9 на ім'я директора ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» ОСОБА_4 надійшла службова записка на виконання наказу товариства №29-од від 07.07.2014 року щодо виконання вказівки надати пропозиції про кандидатури на звільнення. Як вбачається зі змісту цієї службової записки ОСОБА_9, остання, проаналізувавши переважні права на залишенні на роботі, ефективність, якість, стаж роботи на підприємстві, відсутність дисциплінарних стягнень чи зауважень зі сторони адміністрації, а також враховуючи той факт, що у одного з двох менеджерів з питань регіонального розвитку департаменту розвитку (Центр) ОСОБА_10 є неповнолітня дитина 2012 року народження, остання вважала за можливе звільнити за скороченням чисельності штату працівників згідно наказу №29-од від 07.07.2014 року менеджера з питань регіонального розвитку (Центр) ОСОБА_5 (т.1 а.с.137).

07.07.2014 року на ім'я працівника ОСОБА_5 ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» було направлено повідомлення про видання наказу №29-од від 07.07.2014 року «Про внесення змін до штатного розпису» та скорочення чисельності штату працівників департаменту регіонального розвитку (Центр) та зазначено про те, що у зв'язку з даним наказом чисельність штату працівників, що обіймають посаду менеджера з питань регіонального розвитку скорочена, і трудовий договір з ОСОБА_5 буде розірваний 16.09.2014 року (т.1 а.с.136). Дане повідомлення про скорочення чисельності штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України було вручене ОСОБА_5 індивідуальним доставочним листом 09.07.2014 року (т.1 а.с.а.с.30-31). Аналогічне за змістом повідомлення було здубльовано телеграмою від 07.07.2014 року, яку направлено ОСОБА_5 за місцем її реєстрації в сел. В.Багачка, Полтавської області, вул. Механізаторів, 44, яку вона отримала 08.07.2014 року (т.1 а.с.а.с.141).

Отже, працівник ОСОБА_5 була попереджена про наступне вивільнення персонально не пізніше ніж за два місяці, що відповідає положенням ч.1 ст.49-2 КЗпП України.

16.09.2014 року згідно наказу №ИТ14-69 к від 16.09.2014 року ОСОБА_2 звільнена з посади менеджера з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) в зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України; запис про це внесений до її трудової книжки 16.09.2014 року (т.1 а.с.а.с.9-11,138). В даному наказі вказано, що ОСОБА_2 виплачується вихідна допомога в розмірі 1489 грн. 37 коп. 16.09.2014 року на адресу місця реєстрації ОСОБА_2 ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» було направлено копію наказу №ИТ14-69 к від 16.09.2014 року і розрахунковий лист, а також лист про необхідність явки до товариства для отримання трудової книжки у відділ персоналу підприємства, ці документи отримані ОСОБА_2 19.09.2014 року (т.1 а.с.а.с.38-42). З наказом №ИТ14-69 к від 16.09.2014 року по ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» ОСОБА_2 також ознайомлена (як вбачається з напису на наказі) і 14.10.2014 року (т.1 а.с.138); в цей же день нею отримана і трудова книжка, що сторонами у справі не заперечується.

Згідно штатного розкладу ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» (з установленим посадовим окладом на повну штатну одиницю) станом на 01.12.2013 року вбачається, що у штатному розкладі (штат у кількості 107,50 одиниць) на час прийняття ОСОБА_5 на роботу був департамент регіонального розвитку (Центр), в його складі перебувала посада менеджера з питань регіонального розвитку з посадовим окладом на той час 1549 грн.00 коп. (т.1 а.с.131). З 03.02.2014 року посадовий оклад менеджера з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» збільшено до 1599,00 грн. (т.1 а.с.129), посада менеджера з питань регіонального розвитку (2 одиниці) була в наявності штатного розкладу товариства у складі департаменту регіонального розвитку (Центр). Як вбачається з штатного розкладу №3 ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс», що діє з 17.09.2014 року (штат у кількості 98,00 одиниць) після видання наказу №29-од від 07.07.2014 року ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» «Про внесення змін до штатного розкладу» та скорочення з 16.09.2014 року штатної чисельності працівників (по департаменту регіонального розвитку (Центр) та ряду відділів товариства) (т.1 а.с.135), у товаристві наявний департамент регіонального розвитку (відсутні Центр та Восток), в його складі, зокрема, маються шість посад менеджера з питань регіонального розвитку.

З листа директора ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» від 24.12.2014 року, у департаменті регіонального розвитку (Центр) за час роботи ОСОБА_2 працювали: ОСОБА_6 - директор департаменту регіонального розвитку (Центр) ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс», прийнятий на дану посаду 15.05.2013 року, звільнений за власним бажанням 30.04.2014 року; ОСОБА_5 - менеджер з питань регіонального розвитку в департаменті регіонального розвитку (Центр) ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс», прийнята на дану посаду 09.12.2013 року та звільнена за скороченням чисельності штату працівників 16.09.2014 року; ОСОБА_10 - менеджер з питань регіонального розвитку в департаменті регіонального розвитку (Центр) ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс», був прийнятий на цю посаду 17.05.2013 року, звільнений за погодженням сторін 03.10.2014 року. Також з даного листа вбачається, що після звільнення зазначених осіб, посади за якими вони працювали були виведені зі штатного розкладу, на ці посади працівники не приймались, з 03.11.2014 року підрозділу департамент регіонального розвитку Центр в товаристві не існує, оскільки його розформували (т.2 а.с.61).

З аналізу копій податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку по ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» за четвертий квартал 2013 року та перший, другий та третій квартали 2014 року вбачається зменшення кількості працюючих фізичних осіб по даному товариству.

З аналізу сукупності досліджених матеріалів справи та доказів, що надані сторонами у справі не вбачається, що у відповідача по справі ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» були вакантні посади, які можливо було б запропонувати вивільненому працівнику ОСОБА_5 одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці згідно ч.2 ст.40 КЗпП України та ч.3 ст.49-2 КЗпП України.

Оцінивши в своїй сукупності надані сторонами докази, як на підтвердження заявлених позовних вимог, так і що стосуються заперечень проти заявленого позову, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що у відповідача по справі ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» мало місце скорочення штату і чисельності працівників, що є компетенцією власника або уповноваженого ним органу та підтверджується наказом №29-од від 07.07.2014 року «Про внесення змін до штатного розкладу», дослідженими штатними розкладами товариства як на 01.12.2013 року, 03.01.2014 року, 03.02.2014 року, так і станом на 17.09.2014 року, де вбачається зменшення кількості штату працівників та відсутність з 17.09.2014 року департаменту регіонального розвитку Центр та копіями податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку по ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» на відповідні квартали 2013 року та 2014 року, в яких прослідковується зменшення кількості працівників фізичних осіб товариства.

А тому посилання апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо незаконності проведеного звільнення її за п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату працівників, є необґрунтованими.

При цьому, суд вірно визначив, що при виданні наказу №29-од від 07.07.2014 року «Про внесення змін до штатного розкладу» ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс», який обґрунтований метою вдосконалення організаційної структури підприємства і прийнятий в період, коли ОСОБА_5 товариством не нараховувалась заробітна плата (що не заперечується представником відповідача та вбачається з розрахункових листів по працівнику ОСОБА_2.), директор ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» ОСОБА_4 не перевищила свої повноваження, та виходячи з вимог законодавства про працю в частині прав власника або уповноваженого ним органу, не було порушено норм п.1 ст.40 КЗпП України та ст.49-2 КЗпП України. Про це також свідчить те, що про наступне вивільнення з 16.09.2014 року ОСОБА_5 була повідомлена 08.07.2014 року, тобто не пізніше ніж за два місяці до скорочення чисельності і штату працівників, наказ від 07.07.2014 року №29-од «Про внесення змін до штатного розкладу» ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» містить обґрунтування підстав звільнення, зокрема, вдосконалення організаційної структури підприємства, згідно цього наказу з 16.09.2014 року скорочувалась чисельність посад не тільки департаменту регіонального розвитку (Центр), а й інших відділів товариства.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині недотримання законодавства в частині переважного залишення на роботі слід зазначити, що у п.3 наказу від 07.07.2014 року №29-од «Про внесення змін до штатного розкладу» вказано про необхідність при поданні кандидатур на звільнення врахувати переваги в залишенні на роботі згідно ст.42 КЗпП України, що було зроблено і оформлено службовою запискою від 07.07.2014 року заступником директора з комерційних питань департаменту регіонального розвитку (Центр) ОСОБА_9, при цьому, у даній записці враховано, що обоє менеджерів з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) ОСОБА_2 та ОСОБА_10 стягнень та зауважень по роботі не мають, при цьому, в даних пропозиціях враховано стаж роботи на підприємстві (ОСОБА_10 прийнятий на роботу раніше), а також те, що у ОСОБА_10 є малолітня дитина.

Отже, з досліджених матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» були виконані положення ст.42 КЗпП України. При цьому, фактичне вивільнення працівника ОСОБА_2 за п.1 ст.40 КЗпП України проведене 16.09.2014 року, тобто не раніше двомісячного строку з дня попередження про її вивільнення. Також, виходячи з сукупності досліджених матеріалів справи, в сукупності з поясненнями представників сторін вбачається, що первинна профспілкова організація в товаристві не створена, профспілковий представник відсутній, тому в даному випадку звільнення працівника проводилось з урахуванням ст.43-1 КЗпП України.

Не заслуговують також на увагу посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 щодо недотримання відповідачем законодавства в частині надання пропозицій іншої роботи. Так, аналізуючи зміст повідомлення працівнику ОСОБА_5 від 07.07.2014 року про наступне вивільнення за п.1 ст.40 КЗпП України з 16.09.2014 року в сукупності з дослідженими в судовому засіданні штатними розкладами ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» не вбачається, що на підприємстві були вакантні посади, які могли б бути запропоновані працівнику на цьому ж підприємстві.

Виходячи з вищевикладеного, в своїй сукупності, неповідомлення письмово з боку адміністрації товариства працівнику ОСОБА_2 про належні їй при звільненні нараховані суми, ненадання довідки про доходи та інших документів (т.1 а.с.50) та щодо інших письмових звернень ОСОБА_2 протягом перебування її в трудових відносинах з даним товариством, не спростовує обставин вивільнення даного працівника та підстав звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України. Також, з урахуванням досліджених матеріалів справи, виходячи з положень ст.ст.10,60 ЦПК України не вбачається, що зі сторони відповідача у справі скорочення було штучним і ним створені умови з метою звільнення невигідного працівника ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про штучне скорочення її як працівника та про відсутність самого факту проведення скорочення працівників у товаристві також спростовуються змістом переписки ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» з ОСОБА_2, починаючи з червня 2014 року (т.1 а.с.а.с.12,20,23), оскільки за наявності у працівника відповідних прогулів (на думку адміністрації підприємства) це не заважало звільненню працівника з інших підстав, зазначених у ст.40 КЗпП України (крім п.1 ст.40 КЗпП), однак, рішення про звільнення працівника за прогул не приймалось, а 07.07.2014 року вже було видано наказ по підприємству №29-од «Про внесення змін до штатного розкладу», яким було вирішено, поряд з іншими посадами, скоротити з 16.09.2014 року одну штатну одиницю менеджера з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) і вивести її із штатного розпису. Разом з цим, виходячи з викладеного, наявність запису у трудовій книжці ОСОБА_5 за №27 від 30.05.2014 року (про звільнення за згодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України) та подальшого запису за №28 від 30.05.2014 року (про те, що запис за №27 необхідно вважати недійсним) також не спростовує обставин вивільнення даного працівника та підстав звільнення ОСОБА_2 за п.1 ст.40 КЗпП України.

Також необґрунтованими та безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо інших спроб відповідача припинити трудові відносини з позивачкою за прогул та за угодою сторін, оскільки дані доводи не доведені належними та допустимими доказами. В матеріалах справи відсутні будь-які письмові відомості про те, що ОСОБА_2 звільнялася з товариства за прогул або за згодою сторін, окрім запису у трудовій книжці ОСОБА_5 про звільнення за згодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України та подальшого запису про те, що запис за №27 необхідно вважати недійсним, що не спростовує факту її звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату працівників, про що є відповідний наказ №ИТ14-69 к від 16.09.2014 року.

Згідно ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Положеннями ст.115 КЗпП України визначено порядок та строки виплати заробітної плати. Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку судам необхідно врахувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вини роботодавця у порушенні строків її виплати та інших конкретних обставин справи. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе в цьому відсутності своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З наказу про прийняття на роботу ОСОБА_5 №ИТ13-104 к від 09.12.2013 року ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс», з яким вона ознайомлена, вбачається, що вона прийнята на посаду менеджера з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) з випробувальним терміном два місяці, з окладом (тарифна ставка) встановленим у розмірі 1549 грн.00 коп. (т.1 а.с.121); у розділах цього наказу - надбавка та доплата будь-які відомості не зазначені. З штатного розкладу ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» на 01.12.2013 року вбачається, що посадовий оклад на повну штатну одиницю менеджера з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) встановлений у розмірі 1549,00 грн. (т.1 а.с.131). З 01.02.2014 року посадовий оклад по даній штатній одиниці збільшено і встановлено у розмірі 1599 грн. (т.1 а.с.129). Ці встановлені посадові оклади для менеджера з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) ОСОБА_5 вбачаються і з розрахункових листів про нарахування та виплату заробітної плати цьому працівнику (т.1 а.с.а.с.132-134).

У позовній заяві та у апеляційній скарзі, ОСОБА_2 посилалась на те, що розмір її заробітної плати до виплати її на руки (як вказує чистими), був їй запропонований і погоджений її безпосереднім керівником ОСОБА_6 і становив суму в 16000 грн. на місяць (еквівалент 2000 доларів США на той час); також вказує, що частина заробітної плати у розмірі 1599 грн. мала перераховуватись на її банківську картку, а решта суми видаватися готівкою представниками ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс».

Представник відповідача ОСОБА_11 під час розгляду справи у суді першої інстанції зазначав, що заробітна плата ОСОБА_2 до квітня 2014 року виплачувалася по відомостях, які в даний час на підприємстві відсутні про причині їх крадіжки у працівника товариства, про що надав відповідну довідку Жовтневого РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (т.2 а.с.60), при цьому посилався на те, що заробітна плата у розмірі посадового окладу, з урахуванням днів відпустки працівника, їй була виплачена, що підтверджується розрахунковими листками по нарахуванню, утриманні та виплати заробітної плати за грудень 2013 року, січень, лютий і березень 2014 року; з квітня 2014 року виплати по заробітній платі ОСОБА_2 проводились на банківську картку ПАТ КБ «ПриватБанк». Та обставина, що з квітня 2014 року ОСОБА_2 отримувала заробітну плату на картку ПАТ КБ «ПриватБанк» підтверджується належними письмовими доказами, зокрема, випискою про здійснені операції по банківській карті на ім'я ОСОБА_5 (т.1 а.с.а.с.51-52). На картку ОСОБА_5 як заробітна плата були перераховані такі кошти: 01.04.2014 року - 701 грн.57 коп., 14.04.2014 року - 700 грн., 29.04.2014 року - 916 грн.81 коп., 06.06.2014 року - 269 грн.75 коп., 03.07.2014 року - 320 грн.17 коп., 03.07.2014 року - 456 грн.76 коп., всього 3365 грн.06 коп. 16.09.2014 року також перераховано кошти в сумі 1489 грн.37 коп. як вихідна допомога при звільненні згідно наказу №ИТ14-69 к від 16.09.2014 року про звільнення ОСОБА_2 за п.1 ст.40 КЗпП України (т.1 а.с.138). Перерахування цих коштів вбачається та узгоджується з наявними в матеріалах справи розрахунковими листами за відповідні періоди (т.1 а.с.а.с.133-134). Також, з розрахункових листів за грудень 2013 року, січень, лютий та березень 2014 року вбачається, що працівнику ОСОБА_2 нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, з неї утримувалися відповідні податки та збори (т.1 а.с.а.с.132-133); виплата заробітної плати даному працівнику за грудень 2013 року, а також січень, лютий та березень 2014 року підтверджується розрахунковими листами за ці місяці (т.1 а.с.а.с.132-133). Вбачається, що нарахуванням заробітної плати ОСОБА_2 здійснювалось, виходячи з встановленого штатним розкладом посадового окладу даного працівника, тобто 1549 грн. (до 01.02.2014 року), починаючи з лютого 2014 року - 1599 грн. З наявних у справі розрахункових листів по заробітній платі вбачається, що в розрахунковий листок за грудень 2013 року включно дні перебування працівника ОСОБА_5 у черговій відпустці (28.12.2013 року - 31.12.2013 року - 4 дні, з 1 по 12.01.2014 року - 10 днів); в розрахунковий лист за квітень 2014 року включено чергову відпустку даного працівника в період з 5 по 8 травня 2014 року - 4 дні (т.1 а.с.а.с.132,133).

Свідок ОСОБА_6 пояснював, що першу заробітну плату після влаштування на роботу ОСОБА_2, він їй привозив особисто, коли в неї не було банківської картки і вона розписувалась у відповідній відомості про отримання заробітної плати. Зазначив, що йому не відомо, щоб заробітна плата працівникам, в т.ч. ОСОБА_2 виплачувалася у більшому розмірі, ніж передбачено штатним розкладом. Заперечив про те, що він обіцяв виплачувати заробітну плату позивачці у розмірі 16000 грн.

Проаналізувавши показання цього свідка, який на даний час не є працівником відповідача у справі, отже, він не є заінтересованою особою по справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в своїй сукупності ці його показання про розмір заробітної плати ОСОБА_2 повністю узгоджуються з письмовими доказами у справі щодо встановленого посадового окладу у розмірі 1549 грн. (до 03.02.2014 року), а в подальшому у розмірі 1599 грн., який підтверджується документально, про що при прийнятті на роботу ОСОБА_2 була ознайомлена; нарахування заробітної плати та її виплата позивачу проводилось з урахуванням саме цих посадових окладів, що підтверджується належними письмовими доказами у справі і також в своїй сукупності узгоджується з наявними копіями податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку по ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» на відповідний квартал (четвертий) 2013 року та відповідні квартали 2014 року, де зазначено про відповідні нарахуванням сум утриманого податку на зарплату та його перерахування (т.1 а.с.а.с.232-253).

При цьому, судом вірно не було взято до уваги інші докази, надані позивачкою ОСОБА_2 з приводу розміру заробітної плати, оскільки вони не є офіційними документами, затвердженими у встановленому порядку, тобто з причин їх неналежності (копію штатного розпису, табель обліку робочого часу, листування електронною поштою, відомості про нарахування заробітної плати (комп'ютерна форма).

Також правильно не взято до уваги покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, оскільки вони не узгоджуються із дослідженими судом належними письмовими доказами.

З огляду на вищевикладені обставини безпідставними є посилання апелянтки на те, що її місячний розмір заробітної плати складав 16000 грн., відповідно, оскільки будь-яких належних доказів цього ОСОБА_2 надано не було, як не надано доказів того, що частину заробітної плати (крім тої, що надходила на банківську картку) вона отримувала готівкою на руки (в конвертах). Окрім того, допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка безпосередній керівник ОСОБА_2 до 30.04.2014 року - ОСОБА_6 вказав, зокрема, що заробітна плата працівникам товариства, в т.ч. і очолюваного ним департаменту регіонального розвитку Центр виплачувалась згідно встановлених посадових окладів, будь-якої зарплати або доплати «в конвертах» не здійснювалось, зарплата працівникам перераховувалась на їх карткові рахунки та могла видаватися по відомостях, якщо були затримки з виготовленням банківських карток.

Отже, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що за період роботи ОСОБА_2 в ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» з 09.12.2013 року по 30.05.2014 року, з урахуванням кількості відпрацьованого нею робочого часу, у відповідача відсутня заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2

Заперечення у апеляційній скарзі ОСОБА_2 з приводу її перебування у щорічній відпустці спростовуються наступним.

Як вбачається з розрахункових листів по працівнику ОСОБА_2, вона перебувала у щорічній основній відпустці з 28.12.2013 року по 31.12.2013 року - 4 дні та з 1 по 12.01.2014 року - 10 днів, також, ОСОБА_2 перебувала у відпустці з 05.05.2014 року по 08.05.2014 року - 4 дні (т.1 а.с.а.с.132,133); загальна кількість днів відпустки по даних розрахункових листах складає 18 днів.

З копії наказу №ИТ14-0167 о від 17.04.2014 року вбачається, що ОСОБА_5 -менеджеру з питань регіонального розвитку департаменту регіонального розвитку (Центр) надана щорічна основна відпустка з 05.05.2014 року по 08.05.2014 року на 4 календарні дні (т.2 а.с.62). Інших наказів про надання відпусток ОСОБА_5 (ОСОБА_2.) представником відповідача не надано, посилаючись на крадіжку документів 03.04.2014 року у працівника товариства (т.2 а.с.60).

З особової картки працівника (Типова форма №П-2) ОСОБА_5 вбачається, що у розділ V (Відпустки) внесені відомості про чергову відпустку даного працівника з 28.12.2013 року по 31.12.2013 року (підстава - наказ №13-0114 від 20.12.2013 року); 01.01.2014 року по 12.01.2014 року (підстава - наказ №13-0114 від 20.12.2013 року); з 05.05.2014 року по 08.05.2014 року (підстава - наказ №14-0167 від 17.04.2014 року) (т.2 а.с.59). Дана особова картка працівника підписана особисто ОСОБА_2 14.10.2014 року. Отже, з урахуванням досліджених письмових доказів у справі, в т.ч. наявних розрахункових листів на працівника ОСОБА_5, де відображено перебування її в черговій щорічній відпустці та відповідні нарахування, а також відомостей, що зазначені в наказі №ИТ14-0167 о від 17.04.2014 року (який наявний), а також відомостей, що викладені в особовій картці працівника (Типова форма №П-2) ОСОБА_5, де у розділ V (Відпустки) внесені відповідні відомості про чергову відпустку даного працівника, що засвідчено підписом ОСОБА_2, не вбачається, що відповідач у справі ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» допустив невиплату компенсації за невикористану відпустку.

Сторонами у справі не заперечується, що в період з 01.06.2014 року по 16.09.2014 року заробітна плата працівнику ОСОБА_5 не нараховувалась і не виплачувалась. Разом з тим, з переписки між ОСОБА_2 та ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс», яка тривала з червня 2014 року по вересень 2014 року (т.1 а.с.а.с.12-19,20-32,33,34,29,146-176) вбачається, що ОСОБА_2 зверталась до дирекції товариства щодо дотримання її трудових прав та щодо здійснення нею своїх трудових обов'язків. ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» також направляло листи на ім'я ОСОБА_2 про надання пояснень відсутності на робочому місці з 02.06.2014 року. При цьому, трудові відносини ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» з ОСОБА_2 не припиняло. Звільнення з посади ОСОБА_2 за п.1 ст.40 КЗпП України проведено 16.09.2014 року та виплачено вихідну допомогу в розмірі 1489 грн.37 коп. Отже, з урахуванням вищевикладеного, районний суд вірно прийшов до висновку, що ТОВ «Торговий дім Інтер Трейдінг Плюс» допустило заборгованість по заробітній платі за період з 01.06.2014 року по 16.09.2014 року перед ОСОБА_2, яка повинна бути стягнута.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, якою пов'язана відповідна виплата. Згідно п.5 Порядку, нарахування виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п.8 Порядку).

Відповідно до абзацу 5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без урахування цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Оскільки в ході розгляду справи було встановлено допущення відповідачем наявної заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2, судом вірно вирахувано суму такої заборгованості у розмірі 5669, 18 грн. (за період з 01.06.2014 року по 16.09.2014 року), також на її користь правильно стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4758 грн., який розрахований у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо невірного розрахунку заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не можуть бути підставою для скасування рішення суду, виходячи з таких підстав.

Так, згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року (справа 6-54цс11).

Таким чином, із урахуванням спірної частини на яку позивач має право (5 669, 18 грн.), частки, яку вона становить у заявлених вимогах (просила стягнути 110736 грн. 40 коп.), та враховуючи інші обставини справи: виплата позичці належних їй безспірних сум, зокрема, вихідної допомоги, колегія судді погоджується із сумою стягнутою на котись ОСОБА_2 за час затримки розрахунку.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним у справі доказам та ухвалив рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: В.П. Пікуль

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна

З оригіналом згідно

суддя В.П. Пікуль