Рішення № 44353584, 25.05.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/14273/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1581/15Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Прядкіної О.В.

Суддів: Бутенко С.Б., Панченка О.О.

При секретарі: Лимар О.М.,

За участі: позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 березня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 березня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про надання права тимчасового виїду за кордон дитини без згоди батька задоволено.

Визнано відмову ОСОБА_4 у наданні згоди на тимчасовий виїзд за кордон дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 неправомірною.

Надано дозвіл на тимчасовий виїзд ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька, ОСОБА_4, за кордон, у будь-яку країну світу до досягнення ОСОБА_6 повноліття.

Надано дозвіл ОСОБА_2 оформити проїзні документи для тимчасового виїзду за кордон ОСОБА_6 без згоди батька ОСОБА_4.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині оформлення документів ОСОБА_6 на тимчасовий виїзд за межі України.

Рішення оскаржив ОСОБА_4, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 травня 2010 року по 11 червня 2014 року.

Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач безпідставно не дає згоди на виїзд дитини за кордон, хоча це необхідно для оздоровлення дитини в морській кліматичній зоні у її родичів.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що дії батька ОСОБА_4, щодо відмови у наданні дозволу на тимчасовий виїзд сина за кордон суперечать інтересам та правам дитини, адже поїздка за кордон до Російської Федерації на узбережжя Чорного моря необхідна для оздоровлення сина та покращення його фізичного та морального стану.

Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27.02.1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Оцінюючи підставність відмови відповідача в дачі згоди на виїзд сина за кордон, колегія суддів виходить з положень, визначених ст.ст.10,11,60 ЦПК України, згідно яких встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Так, з наданої суду медичної документації вбачається, що малолітній ОСОБА_7 протягом 2013-2014 років неодноразово хворів на гострі респіраторні вірусні захворювання, у зв'язку з чим йому рекомендовано оздоровлення на березі Чорного моря ( а.с.44-58, 80-81).

У позивача є можливість провести таке оздоровлення у родичів в м.Сочі, Російська Федерація, куди її запрошують разом з сином ( а.с.83-84).

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Таким чином, ОСОБА_2 надані належні та допустимі докази щодо безпідставної відмови ОСОБА_4 у наданні згоди на тимчасовий виїзд за кордон дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та суд вірно надав дозвіл оформити проїзні документи для тимчасового виїзду за кордон ОСОБА_6 без згоди батька.

Разом з тим, районний суд, надавши дозвіл на тимчасовий виїзд ОСОБА_6 без згоди батька за кордон, у будь-яку країну світу до досягнення дитиною повноліття, прийняв передчасне рішення, так як позивачем не обґрунтована на майбутнє необхідність такого виїзду, не зазначені конкретні відомості щодо країн, адрес курортних закладів та родичів.

Рішення суду в цій частині позбавляє відповідача від вирішення питань по організації відпочинку сина на багато років на перед, усуває його від спілкування з дитиною на певний період та унеможливлює здійснювати виховання сина в цей час.

Як пояснила колегії суддів позивач, вона має намір виїхати на відпочинок та оздоровлення з 15 червня по кінець серпня 2015р.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні із наданням дозволу на тимчасовий виїзд ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька, ОСОБА_4 до Російської Федерації у зазначений період.

Не відповідає вимогам ст.367 ЦПК України рішення місцевого суду в частині допуску до негайного виконання рішення суду в частині оформлення документів ОСОБА_6 на тимчасовий виїзд за межі України. Тому слід відмовити ОСОБА_2 в задоволенні вимог в цій частині.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом правил територіальної підсудності не заслуговують на увагу, так як позивач разом з малолітньою дитиною проживають на території Октябрського району, тобто в межах території діяльності суду, який розглянув справу.

Керуючись ст.ст.303, 307,309 ч.1 п.3,4,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 березня 2015 року змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини таким чином :«надати дозвіл на тимчасовий виїзд ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька, ОСОБА_4 до Російської Федерації з 15 червня 2015р. по 31 серпня 2015р.

Відмовити ОСОБА_2 в допуску до негайного виконання рішення суду в частині оформлення документів ОСОБА_6 на тимчасовий виїзд за межі України.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 березня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

СУДДІ: / Підписи /

З оригіналом згідно :