Ухвала суду № 44348050, 20.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 756/16283/14-ц № апеляційного провадження:22-796/7064/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Диба О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

20 травня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Ратнікової В.М. Шиманського В.Й.,

при секретарі - Круглику В.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Київпроект» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Київпроект» до ОСОБА_3 про визнання недійсним контракту,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року первісні позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київпроект» на користь ОСОБА_3 85 260 грн. вихідної допомоги при звільненні та 62 823 грн. 88 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи що судом порушено норм матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у листопаді 2014 року позивач за первісним позовом звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 9 вересня 2013 року між ПАТ «Київпроект» та ним було укладено контракт № 3 як з членом правління ПАТ «Київпроект» відповідно до умов якого, відповідач взяв на себе зобов'язання виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі 70 мінімальних заробітних плат встановлених в Україні на день виплати.

2 липня 2014 року з ОСОБА_3 було припинено трудові відносин.

З причин невиконання відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов'язань по виплаті вихідної допомоги, з урахування заяв про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 85 260 грн. вихідної допомоги, 62 823,88 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, що підлягає виплаті, 26 089, 56 грн. суму інфляційних збільшень та 1948,13 грн. - 3% річних.

У січні 2015 року ПАТ «Київпроект» звернувся до суду із зустрічним позовом до відповідача про визнання недійсним контракту, посилаючись на те, що оспорюваний контракт було укладено на підставі рішення Наглядової ради ПАТ «Київпроект» від 14 серпня 2013 року, яке в подальшому рішенням Господарського суду м. Києва від 27 серпня 2014 року було визнано недійсним. Крім цього вказував на те, що оспорюваний контракт було укладено з позивачем за первісним позовом не уповноваженою на те, особою, що свідчить про його недійсність. Також зазначив, що на момент укладення оспорюваного контракту позивач за первісним позовом перебував з ПАТ «Київпроект» в трудових відносинах та обіймав посаду заступника начальника юридичного відділу, що унеможливлювало належне виконання обов'язків члена правління за сумісництвом.

У зв'язку із викладеним, просив суд задовольнити зустрічний позов та визнати Контракт № 3 від 9 вересня 2013 року недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи, наказом ПАТ «Київпроект» №23к від 16 липня 2012 року ОСОБА_3 було прийнято на посаду заступника начальника юридичного відділу ПАТ «Київпроект» з 17 липня 2012 року.

Протоколом засідання Наглядової ради ПАТ «Київпроект» від 14 серпня 2013 року позивача за первісним позовом було обрано членом правління ПАТ «Київпроект», а 9 вересня 2013 року між ПАТ «Київпроект», в особі Голови Наглядової ради ОСОБА_5 - директора ТОВ «Сталькон М» та ОСОБА_3 було укладено контракт №3 з членом правління ПАТ «Київпроект» про що 9 вересня 2013 року внесено відповідний запис до трудової книжки.

Судом також встановлено, що позивач одночасно працював на посаді заступника начальника юридичного відділу ПАТ «Київпроект» та члена правління ПАТ «Київпроект», за що отримував відповідну заробітну плату.

Відповідно до протоколу Засідання Наглядової ради ПАТ «Київпроект» від 6 вересня 2013 року були затверджені типові форми договорів і контрактів як з членом правління так і з іншими посадовими особами, що за змістом відповідають оспрорюваному контракту.

Рішенням Наглядової ради ПАТ «Київпроект» від 2 липня 2014 року припинено повноваження ОСОБА_3, як з членом правління ПАТ «Київпроект», про що внесено відповідний запис до трудової книжки.

Наказом по ПАТ «Київпроект» №86к від 4 серпня 2014 року позивача звільнено з посади заступника начальника юридичного відділу ПАТ «Київпроект» за угодою сторін, про що внесено відповідний запис до трудової книжки.

Відповідно до п. 3.3. оспорюваного контракту, у разі припинення його дії працівнику товариства виплачується вихідна допомога у розмірі 70 місячних заробітних плат встановлених в Україні на день виплати.

Листом від 16 липня 2014 року №06-25/адм. позивача було повідомлено про те, що відповідач вправі припинити дію контракту у випадку припинення його повноважень, як посадової особи.

22 липня 2014 року позивач звернувся до ПАТ «Київпроект» з вимогою виплатити вихідну допомогу, розмір якої визначений положеннями спірного контракту. Жодних дій зі сторони ПАТ «Київпроект» на виконання взятих на себе зобов'язань, виконано не було.

Згідно із п. 8 ч.2 ст. 52 Закону України «Про акціонерні товариства» до компетенції наглядової ради належить вирішення питання про обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу.

У відповідності із ч.1 ст. 61 Закону України «Про акціонерні товариства» повноваження голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) припиняються за рішенням наглядової ради, якщо статутом акціонерного товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборів.

За п. 8.4.3 статуту ПАТ «Київпроект» права та обов'язки членів правління визначаються законодавством України, цим статутом, а також трудовим договором, що укладається з кожним членом правління.

Згідно із п. 9.4 статуту ПАТ «Київпроект» посадовим особам органів товариства виплачується винагорода тільки на умовах, які встановлюються цивільно-правовими договорами або трудовим договором, укладеним з ними.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Задовольняючи первісні позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги, суд першої інстанції вважав їх обґрунтованими.

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення розміру індексу інфляції та 3 % річних за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що подвійне стягнення санкцій законодавством не передбачено.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції вважав його необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки відповідно до ст. 3 КЗпП України, трудові відносини працівників регулює законодавство про працю, яке не передбачає можливості визнання трудового договору недійсним.

Статтею 22 КЗпП України також не встановлено такого наслідку порушення правил прийняття на роботу.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно не задоволено вимоги позову щодо стягнення 3 % річних та індексу інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки встановлена ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання не застосовується до трудових відносин, які виникли у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні працівника з роботи та несвоєчасною виплатою заробітної плати, оскільки такі відносини врегульовані нормами трудового права.

Така позиція висловлена і у правових висновках Верховного Суду України у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 р. у справі № 6-43цс14.

Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що трудовий контракт, укладений між сторонами, в розумінні ст. 509 ЦК України є зобов'язанням, яке підлягає виконанню, оскільки ці доводи не ґрунтуються на законі.

Основним юридичним фактом, на підставі якого виникають зобов'язальні правовідносини, є цивільно-правовий договір, проте, відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України, контракт є особливою формою трудового договору, це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою.

Дані правовідносини регулюються законодавством про працю, а не нормами Цивільного Кодексу України.

У розумінні ст. 202 ЦК України, трудовий контракт не є тим правочином, на який поширюються передбачені статтею 509 ЦК України положення щодо виконання зобов'язань.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді