Постанова № 44346973, 25.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2015 року (в порядку письмового провадження) № 826/5919/15

за позовом ОСОБА_1 до Комісії Київської облдержадміністрації по вирішенню спірних питань щодо призначення статусу осіб, які брали участь у проведені робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження в 1986 році про визнання протиправним та скасування рішення

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі -позивач) до Комісії по вирішенню спірних питань щодо призначення статусу осіб, які брали участь у проведені робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення оформлене витягом з протоколу №175 від 30.09.2014.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення відповідача, яким не підтверджено статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 прийнято всупереч чинному законодавству та органом, у якого відсутні компетенція щодо прийняття зазначеного рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2015 відкрито провадження в адміністративній справі. Вказаної ухвалою визначено відповідача Комісії по вирішенню спірних питань щодо призначення статусу осіб, які брали участь у проведені робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації. В той же час, згідно положення про зазначену комісії від 05.11.1998 №594, вірним найменування відповідача є Комісія Київської облдержадміністрації по вирішенню спірних питань щодо призначення статусу осіб, які брали участь у проведені робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження в 1986 році. За таких обставин, при вирішення адміністративної справи по суті зазначає вірне найменування відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.05.2015 судом в порядку ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Комісією Київської облдержадміністрації по вирішенню спірних питань щодо призначення статусу осіб, які брали участь у проведені робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження в 1986 році від 30.09.2014 згідно витягу з протоколу №175 було прийнято рішення (далі - оскаржуване рішення), яким розглянуто матеріали особової справи ОСОБА_1 та вирішено «на підставі представлених документів не підтверджено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».

Позивач не погоджується з вказаним рішення, просить суд його скасувати

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

У відповідності до положень ст. 9 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 10 Закону).

В той же час, стаття 10 Закону № 796-XII містить примітку, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 належать особи, до яких віднесено у тому числі солдатів (матросів), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах та були тимчасово направлені або відряджені для виконання робіт у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів, та зазначений факт підтверджено відповідними документами

Згідно з п.2 ст. 14 Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:

- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;

- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;

- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;

- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);

- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

Вказане свідчить про те, що особа є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за умови, якщо:

- вона працювала у зоні відчуження;

- період праці припадає з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідачем було відсутність «документально підтвердженого виконання робіт пов'язаних з евакуацією людей і майна із зони відчуження та підвищену оплату праці за роботу у зоні відчуження». В той же час, підставою для первинного надання позивачу статусу учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС категорії 2 була відповідна заява про надання статусу та довідка №160 від 15.02.1993 про підвищену оплату праці за роботу в зоні відчуження, виданої Управління освіти Київської обласної державної адміністрації за період з 05.08.1986-09.08.1986 рік.

Суд оцінюючи вказаний документ вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно листа від 22.03.2013 №12-01-10-794 Департаменту освіти, науки та молоді Київської обласної державної адміністрації щодо підтвердження довідки №160 від 15.02.1993 громадянки ОСОБА_1 зазначено наступне: «Документи Київського обласного відділу народної освіти на 1986 рік в архіві департаменту відсутні. Підтвердити факт видачі громадянці ОСОБА_1 зазначеної вище довідки немає можливості».

Разом з тим, судом досліджено копію трудової книжки позивача. Згідно записів останньої, позивач у період з 19.10.1982 по 22.09.1986 працювала на посаді секретаря в канцелярії Прип'ятського заводу «Юпітер», а з 24.08.1987 прийнята на посаду керівника канцелярії Київського обласного відділу народної освіти.

З аналізу вказаного, судом не приймається вказана довідка до уваги з огляду на наступне:

по - перше: довідка №160 від 15.02.1993 видана ОСОБА_1 по місцю роботи Київського обласного управління профтехосвіти згідно наказу №225 від 04.08.1986, проте, запис про вказаний наказ у трудовій книжці позивача відсутній;

по - друге: в довідці №160 зазначено період роботи у зоні відчуження з 05.08.1986 по 09.08.1986 по місцю роботи Київського обласного управління профтехосвіти, проте згідно запису в трудовій книжці позивача, остання лише з 24.08.1987 прийнята на посаду керівника канцелярії Київського обласного відділу народної освіти, тобто після спливу 15 днів після зазначеного в довідці періоду праці в даній установі;

по-третє: органом (його правонаступником) не підтверджено факту видачі довідки.

Поряд з цим, слід зауважити, що позивачем на розгляд відповідачу було подано додаткові документи, зокрема: довідку №926/42 від 27.11.1994, виданої Київський заводом «Маяком», про підвищену оплату праці за роботу в зоні відчуження в період з 26.06.1986 році по місцю робити завод «Юпітер», довідку від 02.11.1994 №170 та пояснювальну записку про характер виконуваних нею робіт в зоні відчуження.

В той же час, згідно наданих листів установ щодо підтвердження надання останніми вказаних довідок зазначено, що підтверджуючі документи на право видачі вказаних довідок не знайдено. Окрім того, зазначено, що позивач в списках ліквідаторів наслідків аварії не значиться.

При вирішенні спору судом оцінювалося в першу чергу довідка №160 від 15.02.1993, оскільки остання безпосереднього слугувала підставою для первинного надання статусу позивачу учасника ліквідації категорії 2.

Оскільки, довідка №160 від 15.02.1986 видана ОСОБА_1 містить суттєві розбіжності з записами в трудовій книжці останньої, та зважаючи на те, що всі інші довідки, які надавалися ОСОБА_1 не знайшли свого документального підтвердження, суд дійшов до висновку про правильне встановлення відповідачем відсутності документального підтвердження про підвищену оплату праці позивача за роботу в зоні відчуження.

Окрім цього, не заслуговують на увагу суду покликання позивача на відсутність компетенції у відповідача для прийняття оскаржуваного рішення та прийняття його поза межами своєї компетенції з огляду на наступне.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Таким чином, суд не оцінювалося наявність/відсутність компетенції відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення, оскільки позивачем по справі є фізична особа, а юрисдикція адміністративних судів в даному випадку не поширюється на вказаний спір.

Слід зауважити, що пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено, що спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мінюсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

На виконання вказаного пункту утворено Комісії Комісію Київської облдержадміністрації по вирішенню спірних питань щодо призначення статусу осіб, які брали участь у проведені робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження в 1986 році та затверджено відповідне положення.

В положенні про Комісію Київської облдержадміністрації по вирішенню спірних питань щодо призначення статусу осіб, які брали участь у проведені робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження в 1986 році від 05.11.1998 №594 (п. 4) зазначено, що Комісія в межах свої повноважень приймає рішення, зокрема про визнання факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії.

З вказаного слідує, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на відсутність документального підтвердження факту праці у зоні відчуження позивача в період з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів відсутні, суд дійшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів суду відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк