Постанова № 44346970, 25.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2015 року 09:25 № 826/4599/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києвітретя особа-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФТПРО-ТРЕЙДИНГ"третя особа-2 Приватне підприємство "ВІАПЛАСТ"про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2014 року № 0005601701,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2014 року № 0005601701, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 36 309 грн. за основним платежем та на 18 154,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що доводи ДПІ, покладені в основу висновків перевірки та оскаржуваного рішення, ґрунтуються на начебто безтоварності операцій, проведених між позивачем та його контрагентами.

Однак, як наполягає позивач, спірні операції фактично виконані, документально оформлені, а відтак позивач мав всі підстави для формування на підставі податкових накладних спірних сум податкових вигод. Продукти харчування, як зазначає позивач, постачалися надалі в Оздоровчий табір «Лідер» (м. Київ, вул. М. Юнкерова, 16).

Таким чином, позивач вважає спірне рішення протиправним та просить його скасувати.

Треті особи, отримавши копію ухвали про відкриття провадження у справі, в судове засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не надали, як і витребуваних документів на підтвердження взаємовідносин із позивачем, у т.ч. щодо транспортування продуктів харчування. З огляду на наведене та відсутність підстав для відкладення розгляду справи, розгляд справи не відкладався та судом ухвалено розглядати справу за відсутності представників третіх осіб на підставі наявних матеріалів справи.

У свою чергу, відповідач наполягав на законності та обґрунтованості висновків акту перевірки. Зазначив, що вважає спірне рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 06.05.2015 р. на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Софтпро-Трейдинг» (код з ЄДР 30330993) та ПП «Віапласт» (код з ЄДР 39161256) за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 29.10.2014 р. № 1185-26-54-17-01-17-2157425617 (далі - Акт перевірки).

Зазначається, що позивач зареєстрований у статусі підприємця 11.05.2006 р., платником ПДВ є відповідно до свідоцтва від 25.05.2006 р.

Перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «Софтпро-Трейдинг» у сумі 16532,84 грн. ПДВ та ПП «Віапласт» у сумі 19775,84 грн. ПДВ. Встановлено завищення на цю суму податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до наданих до перевірки договорів, видаткових накладних, податкових накладних, податкових накладних та платіжних доручень за період липня 2014 р. встановлено укладання договору від 17.07.2014 р. № 170714 між позивачем та ТОВ «Софтпро-Трейдинг» на поставку позивачу продуктів харчування.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що поставка здійснюється за попередньо оформленим замовленням. Постачання продукції виконується транспортом і за рахунок продавця. Відвантаження товару супроводжується необхідними документами згідно діючого законодавства.

Адреса постачальника: м. Кіровоград, вул. Медведєва, 1-а, офіс 711. Як вбачається з акту від 16.10.2014 р. № 67/11-23-22-04/30330993 відносно ТОВ «Софтпро-Трейдинг», під час виходу за місцем реєстрації контрагента встановлено, що вказане приміщення розбите та розвалене, непридатне для використання. Зазначено, що на запит про надання документів підприємство за підписом директора повідомило, що директор у відпустці, а тому не має можливості надати документи.

За договором оформлено видаткові накладні, податкові накладні, перелік яких з відповідними відомостями визначений на стор. 9 -10 Акту перевірки (а.с. 126, 127).

Позивачем до матеріалів справи надано видаткові та податкові накладні від 25.07.2014 (м'ясо яловичини 64,23 кг.), 28.07.2015 р. (м'ясо яловичини 35,12 кг.), 30.07.2014 (м'ясо яловичини 34,80кг.; яйце куряче 154 шт.), аналогічна продукція зазначена в інших первинних документах.

В Акті перевірки зазначається, про надходження акту Кіровоградської ОДПІ № 67/11-23-22-04/30330993 від 16.10.2014 р. про результати перевірки ТОВ «Софтпро-Трейдинг» за період липня 2014 р. Встановлено відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням. Зазначається про неможливість проведення перевірки у зв'язку з наведеним.

Між тим, 03.10.2014 р. за рапортом слідчого СУ ФР ГУ Міндоходів у Кіровоградській області зареєстровано в ЄДРДР кримінальне провадження № 32014120010000164 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, по факту вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва, які протягом 2012 - 2014 років з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у наданні реально діючим суб'єктам господарювання послуг по незаконному зменшенню податкових зобов'язань перед бюджетом, створили та придбали суб'єкти господарювання, в число яких входить і ТОВ «Софтпро Трейдинг».

Крім того, під час перевірки встановлено укладання аналогічного договору від 17.06.2014 р. № 170614 з ПП «Віапласт» на поставку продуктів харчування. Між вказаними особами складено видаткові накладні та податкові накладні, перелік яких та відомості з яких деталізовано на стор. 11, 12 Акту перевірки (а.с. 128, 129).

Адреса контрагента: АДРЕСА_1. Кількість працюючих за 7 місяць 2014 р. - 1 особа.

До матеріалів справи надано видаткові накладні: від 11.07.2014 р. (кабачки 42,32 кг., крупа горохова 10 кг., цибуля ріпчаста 2,72 кг., масло вершкове 4,27 кг., молоко 2,28 кг., м'ясо яловичини 39,27 кг., м'ясо куряче 3,95 кг., повидло 4,16 кг., помідор 7,62 кг., риба 7,22 кг., сметана 2,61 кг., сіль 20 кг., сир твердий 0,18 кг., сир кисломолочний 1,93 кг., хліб 81,10 кг., яблука 0,61 кг., яйце куряче 93 шт.; від 12.07.2014 р. - м'ясо яловичини 29,23 кг., хліб 69,85 кг. аналогічна продукція зазначена в інших видаткових накладних.

У взаємозв'язку з наведеним зазначається, що під час перевірки позивач не надав документів, що підтверджують транспортування продукції. За результатами перевірки сформовано висновок про безтоварність операцій, відсутність об'єкту оподаткування та, відповідно, відсутність підстав для формування спірних сум податкового кредиту за взаємовідносинами позивача із вказаними контрагентами.

ДПІ дійшла до висновку, що позивачем порушено п. 185.1., 187.1., 188.1., 198.1., 198.2., 198.3., 198.6., 201.4., 201.6., 201.10 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ до сплати на 36 909 грн. за липень 2014 р.

На підставі вказаних вище висновків акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд зазначає наступне.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача, про відсутність у зв'язку з цим у первинних документів юридичної значимості для цілей формування спірних сум податкових вигод, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Так, за умовами договорів здійснюється постачання продуктів харчування, у т.ч. таких, що швидко псуються. Постачальники знаходяться на значній відстані від Києва, де знаходиться позивач та табір відпочинку. За умовами договорів саме постачальники здійснюють доставку, транспортування продукції. До справи не надано договорів щодо зміни цих умов або ж покладання обов'язку транспортування на позивача із відповідним зменшенням вартості продукції на вартість транспортування. Постачання обумовлювалось у літній період, що з урахуванням наведеного у сукупності зумовлює необхідність наявності у постачальників пересувних холодильних установок, рефрижераторних установок для забезпечення належного рівня якості продукції, яка до того ж, враховуючи кінцевого споживача, має супроводжуватись документами про якість.

У той же час, враховуючи загальні обсяги постачання контрагентів у липні 2014 року, зокрема, ТОВ «Софтпро-Трейдинг» 11 142 029 грн. та ПП «ВІАПЛАСТ» - 4 428 301 грн., під час розгляду справи з боку третіх осіб не надано доказів наявності власних, орендованих або замовлених транспортних засобів, здатних підтримувати відповідний температурний режим зберігання харчових продуктів, як і не надано власне товарно-транспортних накладних.

Не надано і документів про якість продукції, доказів наявності складських ресурсів або ж доказів придбання харчових продуктів у інших осіб.

Слід зазначити, що відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі у контрагентів витребовувались, зокрема: пояснення по суті спору, докази наявності у спірному періоді на підприємствах транспортних засобів для здійснення спірних операцій (поставки позивачу продукції), товарно-транспортні накладні, докази наявності складських приміщень для зберігання продукції; докази придбання спірної продукції у заводу виробника або третіх осіб (договори, акти приймання-передачі, транспортні документи, накладні тощо).

Окрім цього запитами від 17.09.2014 р. ДПІ також витребовувала від позивача, крім іншого, докази транспортування продукції, які, однак, не були надані.

При цьому, вказані відомості щодо достатності ресурсів у контрагентів не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наведеного при укладанні угод обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Що стосується наданих позивачем ТТН, слід зазначити, що в них відсутні жодні згадки про контрагентів позивача, як осіб, що є вантажовідправниками. Щодо адреси відвантаження - Києво-Святошинський район, вул. Велика Кільцева, 11-а, слід зазначити, що відсутні будь-які документи та відомості, які б пов'язували контрагентів позивача із зазначеною адресою. Між тим, за умовами договорів з позивачем, саме цими особами здійснюється доставка продуктів харчування. Таким чином, вказані вище ТТН не є підтвердженням поставки продукції за відносинами між позивачем та його контрагентами.

Відтак, враховуючи специфіку та особливості зазначених операцій, під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями документи та податкові накладні, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод.

Оскільки під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

При цьому, судом враховується, що сама по собі наявність первинних документів за відносинами позивача з кінцевим покупцем (табір відпочинку) не є свідченням того, що до цього операції з поставки продуктів харчування були виконані на користь позивача третіми особами (контрагентами позивача).

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення, а отже і про відсутність підстав для його скасування.

Наведені позивачем доводи та надані нім матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже підстав для задоволення позову не має.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що позивачем при зверненні з позовом сплачено 182,70 грн. (10 % мінімального розміру ставки судового збору), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, позивачем заявлено вимогу про скасування рішення, відповідно до якого збільшено грошові позивача перед бюджетом загалом на 54 463,50 грн. Відтак, виходячи з положень зазначеного Закону, загальний розмір судового збору, що підлягає сплаті, має складати 1827,00 грн. (повний розмір ставки судового збору). Враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 1 644,30 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2; адреса: АДРЕСА_2) судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили - видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін