Ухвала суду № 44344296, 21.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 р.Справа № 816/4868/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Гг

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія "Бізнес-Клас" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2015р. по справі № 816/4868/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія "Бізнес-Клас"

до Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

08.12.2014 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія "Бізнес-Клас", звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 21.11.2014 року № 0006372201/2599, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія "Бізнес-Клас" збільшено суму грошового зобов6язання на суму 38085,00., в т. ч. з ПДВ на суму 30468/00 грн. та за штрафними санкціями на суму 7617,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 року по справі № 816/4868/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю техніко-транспортної компанії "Бізнес-Клас" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 21.11.2014 року № 0006372201/2599 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 23928 грн. за основним платежем та в сумі 5982 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 року по справі № 816/4868/14 в частині задоволення позову та винести нове рішення, в цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 року по справі № 816/4868/14 в частині відмови у задоволенні вимог та прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 21.11.2014 року № 0006372201/2599.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги сторони зазначили, що постанова є незаконною, необґрунтованою та винесеною з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія "Бізнес-Клас" (код ЄДРПОУ 36719307) зареєстроване в якості юридичної особи 10.02.2010 року, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

На підставі наказу від 24.10.2014 року № 3162, виданого Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області, направлення від 24.10.2014 року № 2882/16-03-22-01, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у період з 27.10.2014 року по 31.10.2014 року контролюючим органом проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія "Бізнес-Клас" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "ТД "Агробуд" за липень 2014 року.

За наслідками перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області складено акт від 07.11.2014 року № 2587/16-03-22-01-08/36719307, згідно із висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 30468 грн., в т.ч. за липень 2014 року на суму 30468 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 07.11.2014 року № 2587/16-03-22-01-08/36719307 Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області 21.11.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0006372201/2599, яким Товариству з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія "Бізнес-Клас" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38085 грн., в тому числі, 30468 грн. - за основним платежем та 7617 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит в сумі 23928 грн. позивачем сформовано на підставі виписаних ПП "ТД "Агробуд" податкових накладних від 10.07.2014 року № 391, від 22.07.2014 року № 392, від 31.07.2014 року № 393, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а тому спірне податкове повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 23928 грн. за основним платежем та пропорційно нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5982 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та у частковому задоволенні адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2014 року ТОВ ТТК "Бізнес-Клас" мало фінансово-господарські взаємовідносини з ПП "ТД "Агробуд" на підставі договору поставки від 10.07.2014 року № 10/07/14.

За умовами договору ПП "ТД "Агробуд" (Продавець) зобов'язується поставити Покупцеві (ТОВ ТТК "Бізнес-Клас") автомобільні запчастини, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх в асортименті і кількості, згідно з виставленими Продавцем рахунками-фактурами, в який вказується найменування і кількість Товару, дата постачання, ціна і загальна вартість Товару. Поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом і за домовленістю сторін може здійснюватись на умовах EXW (передано на складі Продавця) або на умовах СРТ (перевезення сплачено до місця, вказаного Покупцем).

На виконання умов договору ПП "ТД "Агробуд" виписано рахунки-фактури податкові накладні та видаткові накладні від 10.07.2014 року № 391, від 22.07.2014 року № 392, від 31.07.2014 року №№ 393, 394, копії яких містяться в матеріалах справи.

ТОВ ТТК "Бізнес-Клас" на підставі податкових накладних від 10.07.2014 року № 391, від 22.07.2014 року № 392, від 31.07.2014 року №№ 393, 394 включено до складу податкового кредиту за липень 2014 року суму ПДВ 30468 грн. 21 коп.

Згідно товарно-транспортних накладних від 10.07.2014 року № 10/07/1-2014, від 22.07.2014 року № 22/07/1-2014, від 31.07.2014 року № 31/07/2-2014 перевезення, придбаного у ПП "ТД "Агробуд", товару здійснювалось водієм ОСОБА_1 на вантажному автомобілі НОМЕР_1.

Також з матеріалів справи вбачається, що у липні 2014 року ОСОБА_1 працював у ТОВ ТТК "Бізнес-Клас" на посаді начальника відділу збуту, що підтверджується наказом по особовому складу від 01.10.2013 року № 32 "Про переведення працівника", та був звільнений із зазначеної посади з 24.10.2014 року згідно наказу від 05.11.2014 року № 52, копії яких містяться в матеріалах справи. Вантажний автомобіль НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобі серії САО № 811538, копія якого міститься у матеріалах справи.

Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що перевезення товару здійснювалось власним автомобілем працівника підприємства ОСОБА_1

Також матеріалами справи підтверджується, що придбані позивачем у ПП "ТД "Агробуд" згідно видаткових накладних від 10.07.2014 року № 391, від 22.07.2014 року № 392, від 31.07.2014 року № 393 автозапчастини в подальшому були реалізовані іншим підприємствам, що підтверджується первинними документами, копії яких містяться у матеріалах справи.

Стосовно доводів про наявність недоліків у товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами статті 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У акті перевірки зазначено, що за результатами аналізу товарно-транспортних накладних встановлено їх невідповідність вимогам чинного законодавства України, а саме: не заповнено рядки з відомостями про вантаж: "Пункт навантаження" та "Пункт розвантаження", не вказана довіреність, за якою отримано вантаж водієм ОСОБА_1, відсутні дані вантажно-розвантажувальних операцій.

Колегія суддів також не погоджується з доводами про відсутність доказів фактичного отримання товару у зв'язку з недоліками оформлення постачальником товарно-транспортних накладних з тих підстав, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, окремі недоліки такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару.

Дослідивши первині бухгалтерські документи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також використання, придбаних у ПП "ТД "Агробуд" згідно видаткових накладних від 10.07.2014 року № 391, від 22.07.2014 року № 392, від 31.07.2014 року № 393 автозапчастин у господарській діяльності позивача.

Також в акті перевірки зазначено, що до Кременчуцької ОДПІ надійшла податкова інформація ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 19.09.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Агробуд" (код ЄДРПОУ 31084295) з платником податків за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, де зазначено, що зустрічна звірка не проведена у зв'язку з тим, що згідно реєстраційної частини облікової справи ПП "ТД "Агробуд" стан платника 9- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження та не підтверджено проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями за квітень, травень, червень та липень 2014 року.

З цього приводу колегія суддів відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Колегія суддів зазначає, що ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані до суду першої інстанції, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Колегія суддів зазначає, що вищенаведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, постанова від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів зазначає, що згідно відомостей, що містяться у Витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб-підприємців станом на 01 липня 2014 року, який перебуває у матеріалах справи, зареєстрованим місцезнаходження ПП "ТД Агробуд" є 03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2, яка відповідає адресі місцезнаходження у податкових накладних.

З огляду на викладене, податковий кредит в сумі 23928 грн. позивачем сформовано на підставі виписаних ПП "ТД "Агробуд" податкових накладних від 10.07.2014 року № 391, від 22.07.2014 року № 392, від 31.07.2014 року № 393, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 23928 грн. за основним платежем та пропорційно нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5982 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Стововно податкового повідомлення-рішення від 21.11.2014 року № 0006372201/2599 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 8175 грн. (6540 грн. - основний платіж, 1635 грн. - штрафна санкція), колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно видаткової накладної від 31.07.2014 року № 394 позивачем на підставі договору поставки від 10.07.2014 року № 10/07/14 придбано у ПП "ТД "Агробуд" КПП ЗАЗ 1102 та двигун новий ЗАЗ 1102 на загальну суму 39240 грн., з них ПДВ - 6540 грн.

Згідно із статтею 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору передбачені частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Із копії договору оренди транспортного засобу від 03.01.2014 року, укладеного між ТОВ ТТК "Бізнес-Клас" та ОСОБА_1, вбачається, що сторонами договору вимоги закону про нотаріальне посвідчення зазначеного договору недодержано.

Крім того в матеріалах справи містяться дві копії акту списання від 31.07.2014 року № 284, що відрізняються за своєю формою.

Списання автозапчастин для ремонту автомобіля НОМЕР_2, згідно з наданими позивачем документами, здійснено 31.07.2014 року, проте 20.08.2014 року зазначений автомобіль повернуто ТОВ ТТК "Бізнес-Клас" із операційної оренди Орендодавцю, про що складено акт приймання-передачі транспортного засобу із операційної оренди від 20.08.2014 року.

Колегія суддів зазначає, що про доцільність здійснення ремонту орендованого автомобіля позивач не повідомив та аргументованих доводів придбання запчастин для ремонту з метою подальшого використання в господарській діяльності не навів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що встановлене контролюючим органом заниження позивачем суми ПДВ за липень 2014 року на 6540 грн., згідно податкової накладної від 31.07.2014 № 394, є обґрунтованим, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведена реальність здійснення господарської операції з придбання у ПП "ТД "Агробуд" автозапчастин на загальну суму 39240 грн., з них ПДВ - 6540 грн. з метою використання в господарській діяльності, а відтак неправомірність включення ТОВ ТТК "Бізнес-Клас" у липні 2014 року до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 6540 грн.

Також, за висновком суду, Кременчуцькою ОДПІ на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України правомірно застосовано до позивача податковим повідомленням-рішенням від 21.11.2014 № 0006372201/2599 штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1635 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 21.11.2014 року № 0006372201/2599 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 8175 грн. (6540 грн. - основний платіж, 1635 грн. - штрафна санкція) прийняте Кременчуцькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак позовні вимоги ТОВ ТТК "Бізнес-Клас" про визнання його протиправним та скасування в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 року по справі № 816/4868/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянтів - відповідача та позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін, вимоги апеляційної скарги стосовно стягнення судового збору колегія суддів залишає без задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю техніко-транспортна компанія "Бізнес-Клас" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2015р. по справі № 816/4868/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 25.05.2015 р.