Ухвала суду № 44344291, 21.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 р.Справа № 816/831/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Го

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2015р. по справі № 816/831/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування вимоги, рішення,

ВСТАНОВИЛА:

13.03.2015 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому, з урахуванням заяви про доповнення до адміністративного позову, просив:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 1050-25 від 03.03.2015 року з податку на додану вартість в сумі 976475,26 грн., у тому числі: 976473,10 грн. податковий борг та 2,16 грн. пеня;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 4671/10/16-01-25-01-18 від 20.03.2015 року про опис майна у податкову заставу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2015 року по справі № 816/831/15-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги, рішення, задоволено.

Визнано протиправними та скасовано Податкову вимогу від 03.03.2015 року № 1050-25 Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 4671/10/16-01-25-01-18 від 20.03.2015 року про опис майна у податкову заставу.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2015 року по справі № 816/831/15-а та прийняти нову постанову, якої відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 березня 2015 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві прийнято податкову вимогу № 1050-25, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" повідомлено по наявність, станом на 02.03.2015 року, податкового боргу в сумі 977315,90 грн., в тому числі основний платіж - 976473,10 грн., пеня - 2,16 грн.

20 березня 2015 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві прийнято рішення №4671/10/1601-25-01-18 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності платника податків.

Не погодившись із вищезазначеними рішеннями відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 02 березня 2015 року у позивача не було податкової заборгованості, яка вказана в оскаржуваній податковій вимозі №1050-25 про стягнення з позивача коштів у сумі 976475,26 грн., у зв'язку з чим така вимога не може вважатися законною і обґрунтованою, а також те, що рішення відповідача про опис майна у податкову заставу №4671/10/1601-25-01-18 від 20.03.2015 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки останнім не було надано доказів наявності у позивача податкового боргу станом на дату прийняття зазначеного рішення.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За визначенням п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної вимоги відповідачем є узгоджена сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість та нарахована пеня, що залишаються не сплаченими позивачем.

Так, 19.02.2015 року ТОВ "Спецмехсервіс" до ДПІ в м.Полтаві було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року № 9018736720, згідно з якою сума, яка підлягала до сплати в бюджет, складала 952558,00 грн.

У зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ "Спецмехсервіс" у лютому 2015 року проведено коригування у податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року суми податкових зобов'язань на суму 978042 грн. та нараховано суму штрафу в розмірі 765 грн.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.11 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням п. 22.4 ст. 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III).

Відповідно до п. 1.23 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Згідно із ст.ст. 22.3, 22.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п.п. 16.5.2 п. 16.2 ст. 16 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Таким чином виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, зокрема з моментом прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті передбачено, що Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Якщо дата складання розрахункового документа (реєстру) збігається з датою його виконання (списання банком коштів за цим документом), то реквізит "Дата надходження" може не заповнюватися.

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Згідно матеріалів справи між позивачем (Клієнт) та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (Банк) 27 грудня 2010 року укладений договір № 1034 на розрахунково-касове обслуговування, згідно предмету якого бак відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 260026425401 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

Відповідно до довідки Банк "Фінанси та кредит" (вих. № 187/15 від 16.02.2015 року) ТОВ "Спецмехсервіс" у філії "Полтавське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" відкриті поточні рахунки: 260026425401 - в національній валюті - від 27.12.2010 року, 2610508157202 - в національній валюті - від 30.12.2013 року (депозитний рахунко). Станом на 16 лютого 2015 року залишок коштів на рахунку 260026425401 складає 31391235,28 грн., 2610508157202 - 5 000 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено судом апеляційної інстанції, 09.02.2015 року позивачем до обслуговуючого банку Філії "ПРУ" АТ "Банк" Фінанси та кредит" м. Полтава для сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2015 року було направлено платіжне доручення від 09.02.2015 року № 8198 на суму 4 000 000,00 грн.

24.02.2015 року позивачем було направлено на адресу податкового органу лист, в якому повідомлялось, що платіж щодо узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2015 року та авансом на лютий 2015 року сплачено в сумі 4 000 000,00 грн. 10.02.2015 року.

В подальшому 12.03.2015 року підприємством було направлено до податкового органу заяву, в якій зазначалось, що несвоєчасне та не в повному обсязі перерахування податку на додану вартість за січень 2015 року було здійснено не з вини ТОВ "Спецмехсервіс", а з вини банківської установи, що підтверджується положеннями чинного законодавства та відповідним платіжним дорученням.

Колегія суддів, дослідивши платіжне доручення № 8198 від 09.02.2015 року на суму 4 000 000 грн. (оплата суми грошового зобов'язання згідно декларації за січень 2015 року), яке наявне у матеріалах справи, встановила, що на них наявна відмітка банку "одержано банком" 10 лютого 2015 року та наявні ознаки того, що банком було прийнято дане платіжне доручення до виконання.

Враховуючи те, що платіжне доручення було одержано банком та прийнято до виконання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було допущено порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або цільового фонду.

Якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого п.п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

Таким чином направлення позивачем до свого банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та єдино достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

Згідно залучених до матеріалів справи Довідок Банку "Фінанси та кредит" № 7-14/948 від 13.03.2015 року в копії та № 30.20/35 від 27.03.2015 року в оригіналі, останнім повідомлено, що Національним Банком України не здійснювалось регулювання економічних нормативів ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", які б призвели до нестачі вільного залишку коштів на кореспондентському рахунку банку; банк станом на 27.03.2015 року не перебуває в процесі ліквідації, процедура тимчасової адміністрації не застосовувалась.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що станом на 02 березня 2015 року у позивача не було податкової заборгованості, яка вказана в оскаржуваній податковій вимозі №1050-25 про стягнення з позивача коштів у сумі 976475,26 грн., в зв'язку з чим така вимога не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги ТОВ "Спецмехсервіс" про визнання протиправною та скасування рішення про опис майна у податкову заставу №4671/10/1601-25-01-18 від 20.03.2015 року, колегія суддів зазнає наступне.

20.03.2015 року ДПІ у м. Полтаві відповідно до ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України було винесено рішення №4671/10/1601-25-01-18 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - ТОВ "Спецмехсервіс", а у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу - також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення відповідачем вказаного рішення слугувала наявність, на момент винесення податковим органом оскаржуваної вимоги, у облікових картках платника податку на додану вартість боргу у загальному розмірі 976475,26 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем на обґрунтування своєї позиції не надано належних та допустимих доказів наявності у платника податків - позивача станом на дату прийняття оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу № 4671/10/1601-25-01-18 від 20.03.2015 року податкового боргу, який виник внаслідок несплати ним узгодженої суми грошового зобов'язання, або у разі несплати у строки, встановлені ПКУ, суми грошового зобов'язання, визначеної ДПІ, а тому рішення про опис майна у податкову заставу №4671/10/1601-25-01-18 від 20.03.2015 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2015 року по справі № 816/831/15-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2015р. по справі № 816/831/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Чалий І.С. П’янова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 25.05.2015 р.