Постанова № 44344235, 20.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6550/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 та представника відповідачів Середи В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області та Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (далі ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області) про визнання протиправними та скасування постанов відповідача від 05 листопада 2014 року ВП № 45367200 та від 06 листопада 2014 року ВП № 45367513 про відмову у відкритті виконавчих проваджень. Одночасно позивач просив зобов'язати головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області відкрити виконавче провадження за виконавчими листами від 18 серпня 2009 року № 2а-7/2008.

В обґрунтування заявлених вимог зазначалось, що 04 листопада 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявами про відкриття виконавчих проваджень за виконавчими листами від 18 серпня 2009 року № 2а-7/2008 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Проте, постановами головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області від 05 листопада 2014 року ВП № 45367200 та від 06 листопада 2014 року ВП № 45367513 відмовлено у відкритті виконавчих проваджень. На думку позивача, вказані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області від 05 листопада 2014 року ВП № 45367200 та від 06 листопада 2014 року ВП № 45367513 про відмову у відкритті виконавчого провадження. Зобов'язано відповідача відкрити виконавче провадження за виконавчими листами від 18 серпня 2009 року № 2а-7/2008 щодо зобов'язання Кучурганської митниці поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора митного поста «Кучурган» Кучурганської митниці та щодо стягнення з Кучурганської митниці на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ч. 3 ст. 181 КАС України, ст. ст. 47, 49 та 50 Закону України «Про виконавче провадження». Так, на думку апелянта, після закінчення виконавчого провадження, стягувач позбавлений права повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання. Крім того, виконавче провадження може бути відкрито на підставі пред'явлення виконавчого документа, який містить конкретну суму, що підлягає стягненню, оскільки відсутність останньої виключає можливість здійснення державним виконавцем дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого листа. В апеляційній скарзі також зазначається, що ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області не є належним відповідачем у справі. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (далі УДВС ГУЮ в Одеській області).

Заслухавши суддю - доповідача, виступи представника відповідачів в підтримку апеляційної скарги, а також позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.

Судом встановлено, що 04 листопада 2014 року позивач звернувся до УДВС ГУЮ в Одеській області із заявами про відкриття виконавчих проваджень за виконавчими листами від 18 серпня 2009 року № 2а-7/2008 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановами головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області від 05 листопада 2014 року ВП № 45367200 та від 06 листопада 2014 року ВП № 45367513 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчих документів та у відкритті виконавчих проваджень за виконавчими листами від 18 серпня 2009 року № 2а-7/2008.

Обставини справи сторонами не оспорюються.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 06 листопада 2014 року ВП № 45367513, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що не зазначення у виконавчому документі суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 названого Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 1 частини 2 названої статті Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами.

Частиною 2 статті 25 Закону встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

На підставі ч. 1 ст. 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

- пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

- неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

- якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

- пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

- якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

- невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

- офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

- якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

- наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як встановлено матеріалами справи, 04 листопада 2014 року позивач звернувся із заявою до УДВС ГУЮ в Одеській області про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 18 серпня 2009 року № 2а-7/2008 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Матеріалами справи також встановлено, що 06 листопада 2014 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області винесено постанову ВП № 45367513 про відмову у відкритті виконавчого провадження, в якій зазначено, що в пред'явленому до виконання виконавчому документі не зазначено суми, що підлягає стягненню, що в свою чергу унеможливлює примусове виконання рішення суду (а. с. 24).

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа.

Згідно ч. 1 ст. 36 названого Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що при незрозумілості змісту виконавчого документа або способу і порядку його виконання, державний виконавець вправі звернутись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення такого питання, що, в свою чергу, виключає можливість винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки відкриття виконавчого провадження повинно передувати зверненню до суду із заявою про роз'яснення вказаного питання.

За таких даних, висновок суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області від 06 листопада 2014 року ВП № 45367513 про відмову у відкритті виконавчого провадження є правильним.

Разом з цим, скасовуючи постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області від 05 листопада 2014 року ВП № 45367200 про відмову у відкритті виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був відкрити виконавче провадження та звернутись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме на орган, який на момент виконання рішення здійснює ті ж самі функції держави, які здійснював ліквідований державний орган.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, як зазначено вище, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як встановлено матеріалами справи, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та позивача поновлено на роботі в Кучурганській митниці.

З матеріалів справи також вбачається, що 18 серпня 2009 року Роздільнянським районним судом Одеської області виданий виконавчий лист № 2а-7/2008 про зобов'язання Кучурганської митниці поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора митного поста «Кучурган» Кучурганської митниці (а. с. 31).

Вказаний виконавчий лист був пред'явлений для примусового виконання до ВДВС Роздільнянського РУЮ Одеської області. При цьому 17 вересня 2009 року заступником начальника відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням листа Кучурганської митниці від 09 вересня 2009 року про те, що державну реєстрацію припинення юридичної особи Кучурганська митниця проведено 09 вересня 2009 року та правонаступник відсутній (а. с. 26).

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

На підставі ч. 1 ст. 51 Закону у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Матеріалами справи встановлено та підтверджено позивачем в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що постанова заступника начальника ВДВС Роздільнянського РУЮ Одеської області від 17 вересня 2009 року про закінчення виконавчого провадження в судовому порядку не оскаржувалась та на день винесення постанови головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області від 05 листопада 2014 року ВП № 45367200 скасована не була.

За таких обставин, із врахуванням наведених вище положень Закону України «Про виконавче провадження», суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при винесенні оскарженої постанови від 05 листопада 2014 року ВП № 45367200 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», що виключає можливість задоволення вимог позивача в частині визнання протиправною та скасування названої постанови.

Крім того, як правильно зазначено в апеляційній скарзі, при розгляді справи судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки відповідачами у справах цієї категорії відповідно до ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України є відповідні органи державної виконавчої служби.

Так, згідно ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» органами державної виконавчої служби є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Оскільки наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, суду першої інстанції при розгляді справи необхідно було за правилами ст. 52 КАС України здійснити заміну первинного відповідача - відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області на належного - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, або залучити назване Управління як другого відповідача.

Крім того, судом першої інстанції також порушено норми процесуального права щодо зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження за виконавчими листами, оскільки суд не вправі підміняти державний орган, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, здійснюючи замість неправомірних дій чи бездіяльності, які визнаються протиправними, інші дії, які б відповідали закону та належали до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд може визнати такі дії чи бездіяльність протиправними, скасувати рішення органу, яке є протиправним і порушує права позивача, та зобов'язати відповідача вчинити певні дії, направлені на поновлення прав позивача, а не зобов'язувати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині заявлених позовних вимог, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 06 листопада 2014 року ВП № 45367513 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

В іншій частині відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови складено 25 травня 2015 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко