Ухвала суду № 44344200, 20.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/7059/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2014 року № 0022531701.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 15 по 23 жовтня 2014 року посадовою особою ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань правових відносин з ТОВ «Елітстройбуд-2014» та ТОВ «Аркона Лідер» за липень 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 30 жовтня 2014 року за № 3589/1701/НОМЕР_2, в якому зазначено про порушення позивачем частин 1, 5 ст. 203, частин 1 та 2 ст. 215, ст. 216, ст. ст. 228, 655, 656 та 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а також п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємцем завищено податковий кредит на 39786 грн. за липень 2014 року, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2014 року за № 0022531701, яким ФОП ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 39786 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19893 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у задоволені позовних вимог ФОП ОСОБА_2 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник позивача в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, а також Порядку ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2011 року № 1637. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 15 по 23 жовтня 2014 року посадовою особою ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань правових відносин з ТОВ «Елітстройбуд-2014» та ТОВ «Аркона Лідер» за липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 30 жовтня 2014 року за № 3589/1701/НОМЕР_2, в якому зазначено про порушення позивачем частин 1, 5 ст. 203, частин 1 та 2 ст. 215, ст. 216, ст. ст. 228, 655, 656 та 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а також п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємцем завищено податковий кредит на 39786 грн. за липень 2014 року, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2014 року за № 0022531701, яким ФОП ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 39786 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19893 грн..

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано належних доказів реального здійснення господарських операцій за договорами купівлі-продажу, укладеними з ТОВ «Елітстройбуд-2014» та ТОВ «Аркона Лідер», що виключає можливість віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого за вказаними операціями, до складу податкового кредиту за липень 2014 року.

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за липень 2014 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ «Елітстройбуд-2014» та ТОВ «Аркона Лідер».

При цьому ФОП ОСОБА_2 протягом перевіреного податковим органом періоду було укладено договори купівлі-продажу:

- з ТОВ «Елітстройбуд-2014» від 20 червня 2014 року, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «Елітстройбуд-2014») зобов'язується передати, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (фрукти та овочі), за ціною та в кількості згідно накладних. Доставка товару здійснюється автомобільним транспортом за рахунок Покупця, який є замовником перевезення. Оплата здійснюється прямим банківським переказом на рахунок Постачальника (а. с. 29-30);

- з ТОВ «Аркона Лідер» від 25 липня 2014 року, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «Аркона Лідер») зобов'язується передати, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (фрукти та овочі), за ціною та в кількості згідно накладних. Доставка товару здійснюється автомобільним транспортом за рахунок Покупця, який є замовником перевезення. Оплата здійснюється прямим банківським переказом на рахунок Постачальника (а. с. 31-32).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за названими господарськими операціями позивачем надано видаткові та податкові накладні, а також розрахункові документи по оплаті товару.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 не надано доказів передачі товару (актів здачі-прийняття робіт (товару)) від контрагентів до позивача, документів, що підтверджують якість товарів, обов'язковість надання яких постачальниками покупцю передбачено п. 3.2 договорів, а також документів щодо транспортування товару від підприємств-контрагентів до позивача, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій.

Відповідно до глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 10.1 глави 10 Правил встановлено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Згідно главі 11 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

На підтвердження транспортування зазначеного товару позивачем до суду першої інстанції надано трудові договори з працівниками та копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

Проте, зазначені документи не підтверджують факт транспортування придбаного товару безпосередньо по спірним угодам з ТОВ «Елітстройбуд-2014» та ТОВ «Аркона Лідер».

Ведення позивачем книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, не звільняє його від обов'язку оформлення перевезень вантажів під час здійснення підприємницької діяльності у відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Крім того, всупереч доводам апеляційної скарги, надані стороною позивача копії платіжних доручень та виписок з банківського рахунку позивача не підтверджують оплату останнім транспортування придбаного товару. Так, згідно копій платіжних доручень від 04 липня 2014 року № 81, від 10 липня 2014 року № 82, від 14 липня 2014 року № 83, від 17 липня 2014 року № 84, від 24 липня 2014 року № 91 та від 30 липня 2014 року № 92 позивачем здійснено оплату товарів ТОВ «Елітстройбуд-2014» на загальну суму 196166 грн. 52 коп. (а. с. 58, 61, 63, 67, 70, 72), що відповідає загальній сумі поставленого позивачу товару, зазначеній у виданих підприємством-контрагентом видаткових накладних від 01 липня 2014 року № 107/020, від 07 липня 2014 року № 707/033, від 14 липня 2014 року № 1407/044, від 21 липня 2014 року № 2107/035 (а. с. 35-36, 40-41, 45-46, 50-51). При цьому у платіжних дорученнях в якості призначення платежу зазначено виключно: «за товари згідно договору від 20.06.2014р». Посилання на оплату позивачем доставки товару, що передбачено пунктами 1.3 названих вище договорів, у платіжних дорученнях відсутнє.

Аналогічним чином, повністю відповідає загальній сумі товару видаткової накладної від 28 липня 2014 року № 2807/059, виписаної ТОВ «Аркона Лідер» (а. с. 56), і сума в копії платіжного доручення від 06 серпня 2014 року № 93 на оплату товарів згідно договору від 25.07.2014 р. (а. с. 74). Посилання у платіжному дорученні на оплату позивачем доставки товару також відсутнє.

За таких обставин, не зважаючи на наявність у позивача таких документів, як договори купівлі-продажу, видаткові та податкові накладні, а також розрахункові документи по оплаті товару, окружний адміністративний суд надійшов до правильного висновку про те, що наявність наданих позивачем документів дійсно є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту. При цьому якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки позивачем не доведено отримання та використання у власній господарській діяльності придбаного товару за договорами, укладеними з ТОВ «Елітстройбуд-2014» та ТОВ «Аркона Лідер», а саме не надано докази, що підтверджують реальність отримання та перевезення товару, що спростовує дані про можливість виконання підприємствами-контрагентами зобов'язань за укладеними з ФОП ОСОБА_2 договорами, відсутні і підстави для віднесення сум ПДВ, сплачених за вказаними договорами, до складу податкового кредиту.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції щодо правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідача, а, отже, і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2, є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 25 травня 2015 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко