Ухвала суду № 44344010, 13.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 р. Справа № 876/10542/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

представника апелянта ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Львівської митниці Міндоходів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив скасувати наказ Державної митної служби України «Про припинення перебування на державній службі» від 28.07.10 року №1459-к; зобов'язати Державну митну службу України поновити його на посаді провідного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості Львівської митниці і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.10 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.11 року, позов задоволений, стягнуто з Львівської митниці на користь ОСОБА_2 9664 грн за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.14 року № К/9991/12376/11 постанова Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.10 року скасована в частині задоволення позовних вимог про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, і в цій частині справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанова Львівського окружного адміністративного суду залишена без змін.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року позов задоволено, стягнуто з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_2 9664 грн за вимушений прогул.

Відповідач - Львівська митниця Міндоходів оскаржила постанову суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що в порушення вимог ст.159 КАС України суд не дослідив чи працював ОСОБА_2 за угодами цивільно-правового характеру під час вимушеного прогулу, що могло б вплинути на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні представник Льтвівіської митниці підтримала апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_2 постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.10 року у справі № 2а-7652/10/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.11 року поновлений на посаді провідного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості Львівської Митниці.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач поновлений на роботі, то до стягнення в його користь підлягає і оплата за час вимушеного прогулу у вигляді середнього заробітку за період, у який позивач не працював.

Апеляційний суд повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року N 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати". Даною постановою визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому, згідно з п.5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної та розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді ( абз. 2 п.8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства ( абз.3 п.8 Порядку).

Згідно з п.32 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.

Як вбачається з матеріалів справи, період вимушеного прогулу ОСОБА_2 становить з 29.07.10 року по 07.10.10 року, тобто 50 днів і середньоденний заробіток позивача за вказаний період становив 193 грн. 28 коп. Дані обставини визнані сторонами, тому відповідно до статті 72 КАС України не потребують доказування.

Враховуючи вищенаведе, а також положення пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з Львівської митниці Міндоходів на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 9664,00 грн (50 днів х 193,28 грн). При цьому, з вказаної суми слід відрахувати податки, збори та інші обов'язкові платежі, які утримуються із сум доходу, нарахованого на користь фізичної особи.

Доводи апелянта про те, що в порушення вимог ст.159 КАС України суд не дослідив чи працював ОСОБА_2 за угодами цивільно-правового характеру під час вимушеного прогулу, що могло б вплинути на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не взяті апеляційним судом до уваги, оскільки згідно з довідкою Яворівського районного центру зайнятості від 12.09.2014 року №2070 ОСОБА_2, в тому числі, за період з 29.07.2010 року по 07.10.2010 року на обліку, як безробітній не перебував та допомоги по безробіттю не отримував. Крім того, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки судом першої інстанції встановлено, що позивач протягом вказаного періоду у трудових відносинах з іншими роботодавцями не перебував. Відповідач не довів і не надав суду доказів, що позивач виконував роботи чи надавав послуги у цей період за цивільно-правовими угодами, які могли б вплинути на розмір стягнення за період вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі № 813/5938/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич