Ухвала суду № 44343991, 18.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року Справа № 10245/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Матковська З.М.

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Коцур В.К.

за участю представників:

від позивача Гіра О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Будинкоуправління № 4 Львівської КЕВ району на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року у справі № 2а-7846/11/1370 за позовом управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова до Будинкоуправління № 4 Львівської КЕВ району про стягнення заборгованості по зарплаті та прирівняних виплат, -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова звернулось з позовом до Будинкоуправління № 4 Львівської КЕВ району про стягнення з заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 143027,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідач є платником єдиного внеску. Пунктом 1 частини 2 статті 6 вищенаведеного Закону передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Вказує на те, що відповідач допустив заборгованість по сплаті єдиного внеску до Пенсійного фонду України за січень-лютий 2011 року в розмірі 143027,49 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року у справі № 2а-7846/11/1370 адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з Будинкоуправління №4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на користь управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова заборгованість по сплаті страхових внесків сумі 143027,49 грн.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить постанову суду першої інстанції

Скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є платником єдиного внеску, та всупереч вимогам ст. 6, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не у повному обсязі проводив сплату єдиного внеску до Пенсійного Фонду України, у зв'язку з чим станом на дату подання позову за ним рахується заборгованість по єдиному внеску в сумі 143027,49 грн., за січень-лютий 2011 року.

Вказана заборгованість підтверджується розрахунком суми позовних вимог. З долученого до матеріалів справи рекомендованого повідомлення про вручення вбачається, що відповідач 09.04.2011 року отримав вимогу позивача від 05.04.2011 року № Ю-153про сплату боргу в сумі 143027,49 грн.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхувальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у розмірах, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для відповідних платників збору.

Відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 7 коментованого Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 ст. 4, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок , нарахований за відповідний базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до п.12 ст.9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно вимог п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою.

Абзац 7 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачає право територіальних органів Пенсійного фонду звертатися до суду про стягнення недоїмки з платників єдиного внеску.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що відповідач у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При поданні апеляційної скарги на постанову суду скаржником не було сплачено судовий збір з посиланням на важке фінансове становище.

Положеннями ч. 2 ст. 87 КАС України (із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. N 3674-VI) визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Частиною 1 ст. 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2013 року - 1147 грн. Розмір ставки судового збору за подання апеляційної на ухвалу суду становить 0,05 розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду становить 715,14 грн.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Будинкоуправління № 4 Львівської КЕВ району залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року у справі № 2а-7846/11/1370 - без змін.

Стягнути з Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду в розмірі 715,14 грн. за реквізитами: одержувач - Державний бюджет Галицького району м. Львова, код ЄДРПОУ - 38007573, рахунок - 31219206781004, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку - 825014, призначення платежу - судовий збір, код - 34668371.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Матковська З.М.

Запотічний І.І.