Ухвала суду № 44343937, 18.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року Справа № 4658/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Матковська З.М.

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Коцур В.К.

за участю представників:

від відповідача Хвалибога М.І.

від третьої особи Авдєєнко В.В., Василюк М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Ягільницький кінний завод» на постанову господарського суду Тернопільської області від 29.01.2013 року у справі № 10/56-1283 (14/377-5139) за позовом Державного підприємства «Ягільницький кінний завод» до Мухавської сільської ради, третя особа - ПАП «Фортуна» про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Державне підприємство «Ягільницький кінний завод», с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Мухавської сільської ради, с. Мухавка Чортківського району Тернопільської області, третя особа - ПАП «Фортуна» про скасування рішення сільської ради №1 від 24.10.2001 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини. Підприємство знаходиться у загальнодержавній власності та належить до сфери управління Мінагрополітики України, якому надано функції щодо розпорядження майном підприємства. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України № 8-92 від 15.12.1992 року «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» (п.2) Міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади, відповідно до покладених на них повноважень, готують разом з відповідними радами висновки та пропозиції Кабінету Міністрів України щодо розмежування державного майна між загальнодержавною та комунальною власністю; рішення щодо відчуження такого майна виносить Кабінет Міністрів України. Позивач вважає, що колишній директор Ягільницького кінзаводу ОСОБА_4, перевищивши надані йому повноваження в 2001 році передав Мухавській сільській раді земельну ділянку загальною площею 488,3 га. ріллі та 27,5 га. пасовищ, а сільська рада, всупереч нормам чинного законодавства без оформлення належних документів, винесла рішення від 24.10.2001 року № 1, яким дану земельну ділянку прийняла у комунальну власність та передала її до земель запасу.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 29.01.2013 року у справі № 10/56-1283 (14/377-5139) в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити його адміністративний позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована, фактично, доводами позовної заяви.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечує, просить таку відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представники третьої особи просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, застосував до спірних правовідносин відповідні правові норми, не допустивши при цьому порушення норм процесуального та матеріального права.

Згідно зі статтею 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Основного Закону України (254к/96-ВР) держава забезпечує захист прав сіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Конституція України (254к/96-ВР ) гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14). За Конституцією України (254к/96-ВР) кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним (частини перша, друга, четверта статті 41).

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР), цього Кодексу (2768-14), а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина друга статті 78 Кодексу). До прийняття чинної Конституції України (254к/96-ВР) право приватної власності громадян на землю передбачалося Земельним кодексом України в редакції від 13 березня 1992 року (2196-12), Законом України «Про власність» (697-12), Декретом Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року N 15-92 (15-92) (далі - Декрет), окремими указами Президента України щодо паювання земель.

Відповідно до статті 152 Земельного Кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту права власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п. п. «г» п. 3 ст. 152 ЗК України).

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку розмежування земель права державної та колективної власності» вступила в дію 01 серпня 2002 року (через десять місяців після прийняття сільською радою оспорюваного рішення) та втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1332 від 08.10.2004 року.

Як доведено матеріалами справи Державне підприємство «Ягільницький кінний завод» місцезнаходження органів управління якого с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області, є юридичною особою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку і включена до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 00855925, діє на підставі Статуту підприємства, зареєстрованого Наказом Міністерства від 19.11.1997 року № 1941-Д , що підтверджується Довідками управління статистики у Чортківському районі Тернопільської області № 7 від 17.01.2007 року та № 22-158 Тернопільського обласного управління статистики, а тому наділене правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав.

18 грудня 1990 року Верховною Радою України прийнято Постанову «Про земельну реформу», пунктом 1 якої з 15 березня 1991 року всі землі Української РСР оголошено об'єктом земельної реформи.

Пунктом 6 Постанови визначено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного Кодексу Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею (дію п. 6 продовжено до 01.01.2008 року згідно з Постановою ВР від 17.02.2004 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 30 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року (редакції чинній на момент винесення спірного рішення) право власності або право користування земельною ділянкою посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року, яка, в свою чергу, передбачила видачу та державну реєстрацію державних актів сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно п. 2 Перехідних Положень Земельного Кодексу України від 25.10.2001 року клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в дію цього Кодексу, реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимог цього Кодексу.

Як визначено статтею 9 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року до відання сільських рад народних депутатів у галузі земельних відносин на їх території належало, зокрема, вилучення земель відповідно до ст. 31 цього Кодексу, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди у порядку, встановленому ст. 17 та ст. 19 кодексу.

Згідно довідки Чортківського районного відділу земельних ресурсів Тернопільської області № 1293 від 01.11.2006 року на території Чортківського району Тернопільської області не проведено розмежування земель державної та комунальної власності.

Предметом судового розгляду ДП «Ягільницький кінний завод» визначив визнання незаконним та скасування рішення Мухавської сільської ради № 1 від 24 жовтня 2001 року «Про вилучення земельної ділянки у ДП «Ягільницький кінний завод», та передачі їх до земель запасу сільської ради з наступною передачею в оренду закритому акціонерному товариству «Науково-виробниче підприємство «Райз-Агро» з підстав, визначених у позовній заяві.

В силу приписів статті 152 Земельного Кодексу України Державне підприємство «Ягільницький кінний завод», як юридична особа, вправі звертатись до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Мухавської сільської ради, с. Мухавка Чортківського району Тернопільської області, яким, як він вважає, порушено його права як землекористувача.

Відповідно до п. 3.1. статті 3 Статуту Державного підприємства «Ягільницький кінний завод» визначено, що кінзавод є юридичною особою; права і обов'язки юридичної особи кінзавод набуває з дня його державної реєстрації. Кінзавод засноване на державній власності і підпорядковане виробничому об'єднанню по конярству.

Позивач набув права юридичної особи з часу його державної реєстрації, а саме - з 18.08.1993 року. Аналіз положень дослідженого судом статуту дає підстави зробити висновок, що підприємство на час його створення не ставало правонаступником жодного господарюючого суб'єкта, оскільки про це в статуті не зазначено. Посиланням позивача на факт користування спірною земельною ділянкою з 1940 року не підтверджено належними та допустимими доказами.

Інших доказів в обгрунтування зазначеного в судовому засіданні не встановлено.

Щодо посилання позивача на той факт, що він користується земельною ділянкою з 1940 року, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування зазначеного позивачем не надано суду жодного документа, який би свідчив про закріплення земельної ділянки з 1940 року за позивачем ( рішення сільської, районної чи обласної ради).

Чортківський державний районний архів листом № 10 від 17.01.2007 року повідомив, що Акт на вічне користування землею Ягільницькому кінному заводу Чортківського району на зберігання до Чортківського державного архіву не надходив.

Листом № 89 від 23.01.2007 року Чортківський районний відділ земельних ресурсів повідомив, що в книгах реєстрації державних актів не зареєстровано акту на користування землями Ягільницького кінного заводу.

Державний архів Тернопільської області листом № 21 від 11.01.2007 року повідомив, що в документах Чортківської районної ради за 1949-1955 роки відомостей про видачу державного акта на право постійного користування землею Ягільницькому кінзаводу № 9 не виявлено, а протоколи № 21-27 засідань Чортківського райвиконкому за 1952 рік на збереження в Державний архів не надходили.

Відтак, твердження ДП «Ягільницький кінний завод» про те, що воно користується спірною земельною ділянкою на законних підставах не знайшло свого підтвердження у наданих позивачем документальних доказах.

Посилання позивача на постанову слідчого, як на підставу встановлення факту аідробки витягів з протоколу загальних зборів трудового колективу ДП «Ягільницький кінний завод» від 15.07.2001 року, судовою колегією до уваги не береться, оскільки кримінальна справам, порушена стосовно директора ДП «Ягільницький кінний завод» ОСОБА_4 за фактом перевищення ним службових повноважень, та вчинення службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст. 365 та ч.2 ст. 366 27.02.2009 року закрита за відсутністю складу злочину.

З врахуванням викладеного, на думку колегії суддів, даний факт не може бути належним та допустимим доказом у даному спорі.

Спірна земельна ділянка надана у власність та користування іншим особам, що підтверджується долученими до справи відповідачем доказами - Державним актом на право власності на земельну ділянку та договором оренди.

Процедура надання земельної ділянки у користування закріплена, зокрема, у статті 123 Земельного Кодексу України, відповідно до якої надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради ( п. 3 ст. 123 ЗК України). Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Оскільки, з наданих позивачем документів випливає, що Державне підприємство «Ягільницький кінний завод» набув прав юридичної особи з часу його державної реєстрації, тобто з 18 серпня 1993 року, а тому підприємство вправі було звертатися до органів місцевої влади та місцевого самоврядування про надання йому у постійне користування земельної ділянки.

Під час розгляду позову по суті позивач не надав суду доказів, що він за період з серпня 1993 року по 2007 рік звертався з відповідною заявою до відповідача - Мухавської сільської ради про надання у користування спірної земельної ділянки. Про даний факт свідчить довідка відповідача №30 від 19.02.2007р., в якій вказано що позивач не звертався до сільської ради для оформлення права користування земельною ділянкою на території даної радив розмірі 488,3 га( аркуш 46 том 1 матеріалів справи).

Таким чином, позовні вимоги про скасування рішення сільської ради №1 від 24.10.2001 року є такими, що не ґрунтуються на нормі права.

Окрім наведеного колегія суддів зазначає, що на час розгляду позову в суді Державне підприємство «Ягільницький кінний завод» (позивач у справі) визнаний господарським судом Тернопільської області 18 серпня 2011 року банкрутом, його господарська діяльність припинена.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ягільницький кінний завод» залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 29.01.2013 року у справі № 10/56-1283 (14/377-5139) без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Матковська З.М.

Запотічний І.І.