Ухвала суду № 44343922, 18.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року Справа № 876/6718/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Економбуд ЛВ» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Економбуд ЛВ» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 20.02.2014 року № 0000412201/2559 на суму 76169 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях. Вважає, що підставою для правильності формування сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість є реальні взаєморозрахунки позивача з ТОВ «ТПК Груп», ТзОВ «БК Адена», ТзОВ «Укрміксі» ТзОВ «Діаманлізингкорпорейшн». Господарські операції із вказаними контрагентами були оформлені відповідними первинними документами, а тому рішення податкового органу є протиправним і підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року позов задоволено.

Зазначену постанову суду оскаржив відповідач, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову в повному об'ємі.

При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги та зазначає, що в процесі проведення перевірки встановлено, що контрагентів позивача власних виробничих потужностей та трудових ресурсів немає, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно договорів укладених з позивачем.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, клопотання про закриття провадження у справі та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову необхідно визнати нечинною, а провадження у справі - закрити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Економбуд ЛВ» зареєстровано 29.07.2010 року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 37205736. Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200049214 позивач взятий на облік платника податків державною податковою інспекцією у Залізничному районі міста Львова 30.05.2012 року.

Основними видами діяльності позивача, відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №560854 є будівництво житлових і нежитлових будівель.

ДПІ у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області Височанською Г.Р. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Економбуд ЛВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТПК Груп», ТзОВ «БК Адена», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Діамантлізингкорпорейшн».

На підставі проведеної перевірки податковим органом складенено акт від 14.02.2014 року №230/22-10/37205736, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 60935 грн.

Податковим органом 20.03.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №000041220/2559, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 76169 грн.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТПК Груп», ТзОВ «БК Адена», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Діамантлізингкорпорейшн», а також реальність усіх даних, наведених у документах. Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення підприємством, на думку відповідача, п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-У, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 60935 грн.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 4 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Податковий кредит звітного періоду, згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У листі від 02.06.2011 року №742/11/13 -11 Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З врахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 статті 3 вказаного Закону зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Зазначене відображення в обліку може бути здійснене на підставі відповідних видаткових накладних постачальника, товарними накладними, актів приймання-передачі податковими накладними, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що доводи відповідача на обґрунтування висновків про заниження податку на додану вартість в контексті правовідносин позивача з ТзОВ «Економбуд ЛВ», ТОВ «ТПК Груп», ТзОВ «БК Адена», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Діамантлізингкорпорейшн» зводяться до суб'єктивного твердження про економічну недоцільність укладення договорів про надання послуг. Будь-яких доказів, які б свідчили про необґрунтованість формування податкового кредиту за охоплений перевіркою період по відносинах позивача з контрагентами відповідач не надав і не назвав.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Так на підтвердження дотримання вимог ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинах з контрагентом ТзОВ «ТПК Груп» позивачем надано копії первинних документів: договір купівлі-продажу №03/09 від 03.09.2012 року укладеного між ТзОВ «ТПК Груп» (продавець) та ТзОВ «Економбуд ЛВ» (покупець); видаткові накладні №3/09-39 від 03.09.2012 року на суму 15672,68 грн, №4/09-27 від 04.09.2012 року на суму 12442,88 грн, №12/09-14 від 12.09.2012 року на суму 40206,86 грн, №3/10-12 від 03.10.2012 року на суму 4639,18 грн; податкові накладні №244 від 12.09.2012 року на суму 40206,86 грн, №67 від 03.09.2012 року на суму 13060,57 грн, №225 від 04.09.2012 року на суму 12442,88 грн, №75 від 03.10.2012 року на суму 4639,18 грн.

Суму ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТзОВ «Економбуд ЛВ» до податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2012 року в сумі 773 грн, за листопад 2012 року в сумі 11387 грн.

Як зазначено в акті перевірки розрахунки між контрагентами проведено повністю.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ « БК Адена» позивачем до матеріалів справи долучено: договір підряду №03/12-01 від 03.12.2012 року укладеного між ТОВ «БК Адена» (підрядник) та ТОВ «Економбуд ЛВ» (замовник) предметом договору є реконструкція (заміна вікон) у СЗШ №53 на просп. В.Чорновола, 6 у м. Львові; договір підряду №03/12-02 від 03.12.2012 року укладеного між ТОВ «БК Адена»(підрядник) та ТОВ «Економбуд ЛВ» (замовник) предметом договору є капітальний ремонт санвузлів Львівської лінгвістичної гімназії на вул. Дзиндри, 7 у м. Львові; договір підряду №03/12-03 від 03.12.2012 року укладеного між ТОВ «БК Адена» (підрядник) та ТОВ «Економбуд ЛВ» (замовник) предметом договору є капітальний ремонт по заміні вікон та дверей ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 в м. Чоп; податкові накладні №414 від 28.12.2012 року на суму 46700 грн, №415 від 28.12.2012 року на суму 45000 грн, №416 від 28.12.2012 року на суму 32110,80 грн, довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2012 року №1 на суму 46 700 грн., за грудень 2012 року №1 на суму 45000 грн., за грудень 2012 року на суму 32110,80 грн; акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року.

Суму ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТОВ «Економбуд ЛВ» до податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2012 року в сумі 773 грн, за лютий 2013 року в сумі 20635 грн. Розрахунки по зазначених документах проведено повністю.

Щодо взаємовідносинах позивача з ТОВ «Укрміксі» суду надано наступні документи: договір про надання юридичних послуг №ю/238 від 15.02.2013 року укладеного між ТОВ «Укрміксі» (виконавець) та ТОВ «Економбуд ЛВ» (замовник); договір про надання комп'ютерних послуг №КП-501 від 16.01.2013 року укладеного між ТОВ «Укрміксі» (виконавець) та ТОВ «Економбуд ЛВ» (замовник); договір про надання комп'ютерних послуг № КП-442 від 05.12.2012 року укладеного між ТОВ «Укрміксі» (виконавець) та ТОВ «Економбуд ЛВ» (замовник); акти виконаних робіт №30/04-04 від 30.03.2013 року, №29/03-13 від 29.03.2013 року, №1 від 31.12.2012 року; податкові накладні №714 від 30.03.2013 року на суму 14000 грн., №713 від 29.03.2013 року на суму 16740 грн., №739 від 31.12.2012 року на суму 12690 грн.

Суму ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТОВ «Економбуд ЛВ» до податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2013 року в сумі 2115 грн, за травень 2013 року 2790 грн, за липень 2013 року в сумі 2333 грн. Заборгованість між контрагентами по розрахунках за виконання послуг відсутня. Стосовно підтвердження здійснення реальності господарських взаєморозрахунків позивача з ТОВ «Діамантлізингкорпорейшн» в матеріалах справи наявні наступні документи: договір купівлі-продажу №1/11-01 від 01.11.2012 року укладеного між ТОВ «Діамантлізингкорпорейшн» (продавець) та ТОВ «Економбуд ЛВ» (покупець); договір купівлі-продажу №1/02-01 від 01.02.2013 року укладеного між ТОВ «Діамантлізингкорпорейшн» (продавець) та ТОВ «Економбуд ЛВ» (покупець); податкові накладні №7 від 21.12.2012 року на суму 25140,17 грн., №2 від 05.11.2012 року на суму 17046,93 грн., №4 від 08.11.2012 року на суму 14 910,66 грн., №6 від 19.11.2012 року на суму 10000 грн.; видаткові накладні №21/11-01 від 21.11.2012 року на суму 25140,17 грн., №5/11-01 від 05.11.2012 року на суму 20456,32 грн., №8/11-01 від08.11.2012 року на суму 14 910,66 грн., №19/11-01 від 19.11.2012 року на суму 10000 грн., №17/06-01 від 17.06.2013 року на суму 54906,44 грн.

Суму ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТОВ «Економбуд ЛВ» до податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2013 року в сумі 9151 грн.

В підтвердження доцільності укладення між ТзОВ «Економбуд ЛВ» та його контрагентами вищезазначених договорів на виконня робіт та надання послуг до матеріалів справи через канцелярію суду клопотанням від 16.06.2014 року за вх..№20993 долучено ряд документів, які носять доказову базу здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання, а саме: копії довіреностей на отримання позивачем від його контрагентів матеріальних цінностей, копії дефектних актів, копія договірної ціни на капітальний ремонт, копія пояснювальної записки на ремонтно-будівельні роботи.

Також, до матеріалів справи долучено витяги, згідно яких прослідковується рух коштів по рахунках між ТОВ «Економбуд ЛВ» та ТОВ «Діамантлізингкорпорейшн», ТОВ «ТПК Груп», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «ТК Адена».

На спростування доводів апелянта необхідно зазначити, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Зокрема, використання податковим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та підставно його скасував.

Разом з тим, у процесі судового розгляду справи ТОВ «Економбуд ЛВ» подано у ДПІ у Залізничному районі м.Львова заяву про намір досягнення податкового компромісу на підставі п.7 п.п.92 р.XX ПК України (вх..№23/03/1 від 23.03.2015 р.).

Відповідно до ст.194 КАС України позивач може відмовитись від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 року № 63-VIII, визначено особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу.

Відповідно до Підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Як вбачається з рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 02 квітня 2015 року № 4759/13-03-22-01-10 про погодження застосування податкового компромісу, ТОВ «Економбуд ЛВ» на виконання п.8 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України сплачено в бюджет 3046,75 грн податку на додану вартість та податку на прибуток.

Враховуючи виконання ТОВ «Економбуд ЛВ» вимог п.8 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо сплати 5% від загальної суми заниження податкового зобов'язання, ДПІ у Залізничному районі м.Львова прийнято рішення про досягнення податкового компромісу.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

У разі досягнення податкового компромісу перевірки щодо податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за уточненими операціями у наступних періодах за зазначеними податками контролюючими органами не проводяться.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 року № 63-VIII розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 11-2такого змісту: Підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України";

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

Згідно з ч.2 ст.203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження в справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження в справі.

Враховуючи те, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року у справі № 813/1916/14 є законною та обґрунтованою, колегія суддів, вирішуючи питання про правові наслідки досягнення сторонами у справі примирення, дійшла висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваної постанови нечинною та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст.157, 160, 197,п.5 ч.1 ст.198, ст.ст. 203, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року у справі № 813/1916/14 - визнати нечинною, а провадження в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Економбуд ЛВ» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення - закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П. Сапіга

Судді : І.М. Обрізко

Н.Г. Левицька