Ухвала суду № 44343821, 14.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2015 рокусправа № 804/2174/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року у справі № 804/2174/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Варта" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач), про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012 року №0001252301.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта" задоволено повністю.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом проігноровано той факт, що операції позивача з придбання товару та його подальша реалізація на експорт за ціною, нижчою від придбання з урахуванням податку на додану вартість, не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності, оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій. Намір одержати дохід шляхом відшкодування податку на додану вартість з бюджету не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги. Вказав, що рішення суду є законним і обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27.08.2012 року по 10.09.2012 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ВАРТА" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні експортних операцій у липні 2011 року.

В акті перевірки від 17.09.2012 року за № 2733/226/30982670 посадовими особами податкового органу зроблено висновки про порушення позивачем вимог пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств на 115 398, 66 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 року за № 0001252301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму за основним платежем - 115 398, 66 грн..

Позивач оскаржував рішення в адміністративному порядку, проте, його скарги було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 року за № 0001252301 протимправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції позов задовольнив, і з його висновками погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.

Висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток у перевіряємому періоді ґрунтуються на тому, що товар за договором, укладеним позивачем з контрагентом, було реалізовано за ціною - 2 812 182, 03 грн., в той час, коли ціна його придбання, сплата комісіонеру комісійної винагороди та інше складає - 3 313 915, 31 грн..

Тобто, зі змісту угоди платника податків відповідач вбачає, що позивачем була проведена господарська операція з продажу товарів за ціною, нижчою від ціни придбання з урахуванням податку на додану вартість, за рахунок чого відбулось навмисне збільшення податкового кредиту і як наслідок заниження сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток на 115 398, 66 грн..

З матеріалів справи встановлено, що у лютому 2008 року, у липні 2011 року позивачем було укладено з ЗАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" договори купівлі-продажу, комісії, відповідального зберігання.

За договором купівлі-продажу від 29.02.2008 року за № 11-01/100 ТОВ "ВАРТА" придбало у ЗАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" хімічну продукцію у кількості, за номенклатурою, по ціні, строкам та за умовами поставки, відповідно до вказаного договору та додатків до нього. Загальна сума, сплачена позивачем за товар, склала - 3 204 549, 00 грн., в тому числі 2 670 457, 50 грн. та податок на додану вартість у розмірі 534 091, 50 грн..

На виконання умов договору комісії від 13.07.2011 року №К-1307-2011, ПАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" за дорученням і за рахунок ТОВ "ВАРТА" за винагороду уклало угоду з продажу на експорт товару ТОВ "ВАРТА". А саме: 14.07.2011 року ПАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" уклало зовнішньоекономічний контракт № 0607-ФОС з фірмою "Interchemprod and Invest Ltd", Лондон, Великобританія. Відповідно до умов договору, продано товар - мінеральні добрива "Аммофос" МАР 12:52; ТУ У-24.1-31980517-001-2010, за кількістю - 252, 00 метричних тон, за ціною в доларах США за 1 тону нетто на умовах DAF - кордон України-Молдови, станція п/*п Кучерган та складає 700, 00 доларів США за 1 тону, загальна кількість по контракту - 352 800, 00 доларів США.

29.07.2011 року позивач отримав від ПАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" документи, що підтверджують виконані роботи та надані послуги на суму 2 812 182, 03 грн. (в тому числі витрати без урахування податку на додану вартість у сумі - 2 760 646, 09 грн. та прибуток у розмірі - 51 535, 94 грн.). Крім того, позивачем були понесені витрати, пов'язані зі сплатою винагороди ПАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив", відшкодування витрат, пов'язаних із організацією послуг по організації міжнародних перевезень, оформлення вантажно-митних декларацій та інше на суму - 109 366, 31 грн. (91 138, 59 грн. та податок на додану вартість у розмірі 18 227, 72 грн.), а саме: послуги з фасовки - 2 974, 74 грн., в тому числі податок на додану вартість - 495, 79 грн., послуги комісіонера - 105 251, 57 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі - 17 541, 93 грн., оформлення вантажно-митної декларації - 1 140, 00 грн. та податок на додану вартість - 190, 00 грн..

Розрахунки між контрагентами за вказаним договором комісії від 13.07.2011 року за № К-1307-2011 у січні 2012 року проводились грошовими коштами у сумі - 2 812 182, 03 грн. згідно платіжних доручень: від 19.09.2011 року на суму 73 400, 00 грн., від 19.09.2011 року на суму 512 000, 00 грн., від 20.09.2011 року на суму 1 000, 00 грн., від 22.09.2011 року на суму 100 000, 00 грн., від 26.09.2011 року на суму 150 000, 00 грн., від 27.09.2011 року на суму 280 000, 00 грн., від 28.09.2011 року на суму 160 000, 00 грн., від 29.09.2011 року на суму 1 361 482, 03 грн., від 29.09.2011 року на суму 174 300, 00 грн., на загальну суму - 2 812 182, 03 грн..

Факти вчинення вказаних господарських операцій та настання відповідних реальних результатів за такими операціями, підтверджено первинними документами, зауважень до оформлення яких у податкового органу не виникло.

Спір в даному випадку точиться навколо ціни товару, за якою його було реалізовано за договором комісії № К-1307-2011 від 13.07.2011 року на суму 2 812 182, 03 грн.

В акті перевірки відповідач зазначає те, що ціна придбання реалізованого позивачем товару, сплата комісіонеру комісійної винагороди та інше загалом складає - 3 313 915, 31 грн., в тому числі 2 761 596, 09 грн. та податок на додану вартість у сумі 552 319, 22 грн.. Вказує, що оскільки податок на додану вартість не враховується при визначенні бази оподаткування податком на прибуток, необхідність виключення податку на додану вартість зі складу собівартості та доходів зумовлена правилами оподаткування податком на прибуток, а саме: пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України. За твердженнями відповідача дії позивача не відповідають принципам господарської діяльності, адже ним умисно занижено зобов'язання з податку на прибуток за проведеною господарською операцією.

Стаття 14 Податкового кодексу України дає визначення поняття господарська діяльність. Так, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частинами 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Тобто, господарська діяльність суб'єктів підприємництва - платників податків спрямована безпосередньо на отримання доходу та прибутку.

Поняття доход та прибуток визначаються положеннями Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73 "Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

Так, доходами визнається збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників), а прибутком - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати (витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно з пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

А у відповідності до п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України, у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Наявність відхилень договірної ціни у податковому обліку позивача у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків відповідачем не доведено.

Згідно п. 200.1, п. 200.16 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У разі якщо платник податку експортує товари за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування за ставкою, визначеною підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, та не включається до митної вартості товарів, які експортуються.

Згідно ст. 149 Податкового кодексу України, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу.

Пунктом 151.3. ст. 151 Податкового кодексу України, визначено, що податок на прибуток визначається за ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 160 цього Кодексу.

А п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України вказує на те, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Отже, позивач мав право включити суму податку на додану вартість у вартість придбаного товару для включення до складу податкового кредиту, у зв'язку із тим, що в подальшому такий товар було використано в оподатковуваних операціях у рамках господарської діяльності платника податків. Позивач придбав товар за договором купівлі-продажу на експорт. Операції з постачання товару на експорт згідно Податкового кодексу України оподатковуються за ставкою 0 % та передбачають використання даного товару в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позивачем не були порушені вимоги податкового законодавства під час проведення експортних операцій, здійснених у липні 2011 року, та вірно визначено базу оподаткування податком на прибуток.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються, підстави для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року у справі № 804/2174/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 21.05.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак