Постанова № 44343456, 19.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа № 920/27/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Горбачова Л.П. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився.

відповідача: Литвиненко В.О. дов. № 2 від 12.12.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юнона" (вх. №1683 С/3-10) на рішення господарського суду Сумської області від 03 лютого 2015 року у справі №920/27/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юнона", м. Суми

про стягнення 381103,15 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.02.2015 по справі №920/27/15 (суддя Ю.О.Зражевський) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юнона" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" 303353,29 грн. боргу, 5310,76 грн. - 3% річних, 29728,62 грн. інфляційних збитків, 38131,09 грн. пені, 7622,06 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юнона" з рішенням місцевого господарського суду не погодилося та подало до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 03.02.2015 по справі №920/27/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою для його скасування.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" у відзиві (вх.6013 від 14.04.2015) на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відсутні підстави для його скасування. Просить рішення господарського суду Сумської області від 03.02.2015 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач в судове засідання 19.05.2015 року не з'явився, просить розглядати справу без участі його представника.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 04.01.2010 між ПрАт «Альба Україна» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юнона" (покупець - відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу №631ХФ/10, відповідно до пункту 1.1 якого, продавець зобов'язується передати (поставити) лікарські вироби та вироби медичного призначення (надалі-товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору. Товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних (пункту 1.2 договору).

Постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначаються сторонами шляхом узгодження заказу покупця (пункту 2.1 договору).

У відповідності до пункту 2.3 договору кожна товарна партія формується шляхом узгодження заказу. Узгодження заказу відбувається шляхом погодження наступних даних щодо поставки: асортимент, кількість, ціну, місце поставки, термін поставки. Підтвердження виконання заказу продавцем є підписання видаткової накладної покупцем при прийомці-передачі партії товару.

Сума даного договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складання сум товарних партій визначених у видаткових накладних (пункт 2.5 договору).

Згідно до пункту 4.2 договору покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 даного договору.

З умов договору (пункт 5.1) вбачається, що покупець проводить оплату за товар у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах , що вказуються в видатковій накладній на поставку кожної партії товару (пункт 5.2 договору).

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товар. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних (пункт 6.1 та 6.2 договору).

Сторонами погоджено у пункті 7.1 договору, що у випадку порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує заподіяну з її вини шкоду та сплачує штрафні санкції.

12.02.2010 до договору купівлі-продажу №631ХФ/10 від 04.01.2010, зобов'язаними сторонами було укладено додаткову угоду, згідно якої були внесені зміни до договору, зокрема, визначено матеріально відповідальних осіб, що приймають товар та встановлено зразки печаток (штампів), яким матеріально відповідальні особи завіряють свій підпис на супровідних документах на товар (накладні, тощо).

В рамках укладеного між сторонами договору ПрАт «Альба Україна» передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 303353,29 грн. Однак, відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару належним чином не виконав, вартість поставленого товару позивачу не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 303353,29 грн.

05.06.2014 року між ПрАт «Альба Україна» (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (новий кредитор - позивач у справі) укладено договір №70556-20/14-7 про відступлення права вимоги, відповідно якого первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) за 317030,37 грн. у порядку та на умовах, визначених цим договором право вимоги за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юнона" (надалі - боржник - відповідач у справі) у сумі 317030,37, що випливає з договору купівлі-продажу №631ХФ/10 від 04.01.2010, укладеного між боржником та первісним кредитором (а.с. 18-21, том 1).

Факт здійснення відступлення підтверджується актом приймання - передач прав до договору про відступлення права вимоги від 05.06.2014 у відповідності до якого від первісного кредитора було передано Публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" права вимоги за договором купівлі-продажу №631ХФ/10 від 04.01.2010.

Отже, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" є новим кредитором відповідача за договором купівлі-продажу.

У зв'язку з тим, що відповідачем не вчинено дії по погашенню суми заборгованості за поставлений товар, позивач (новий кредитор) був змушений звернутися до господарського суду для відновлення своїх порушених прав і інтересів.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що факт передання позивачем та прийняття відповідачем товару повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, в порушення вимог статей 526, 610 Цивільного Кодексу України, статті 193 Господарського Кодексу України, за отриманий товар не розрахувався, доказів оплати отриманого товару - не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З огляду на вимоги статті 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Положення статті 626 Цивільного кодексу України передбачають, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Разом із тим частини 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Правові позиції втілені у статті 638 Цивільного кодексу України визначають, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Дослідивши умови договору від 04.01.2010 за №631ХФ/10, на підставі якого виникло грошове зобов'язання, колегія суддів вважає, що даний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З умов договору (пункт 5.1) вбачається, що покупець проводить оплату за товар у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах , що вказуються в видатковій накладній на поставку кожної партії товару (пункт 5.2 договору).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань з оплати вартості товару підтверджується лише первинними документами.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України вбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу частини 1 статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, з розміром позовних вимог в сумі основного боргу погодився, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 303353,29 грн.

У відповідності до умов договору від 05.06.2014 за №70556-20/14-7 про відступлення права вимоги, новим кредитором за договором купівлі-продажу за №631ХФ/10 від 04.01.2010 є Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь».

Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені приписами статті 512 Цивільного кодексу України, зокрема, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги (цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора - цедента, новому кредиторові - цесіонарію, і відбувається шляхом укладення договору між цими суб'єктами, на підставі якого до цесіонарія переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії. Об'єктом цесії є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов'язання.

Заміна кредитора може здійснюватись на різних стадіях існування зобов'язання, коли сторони ще не виконали зобов'язання або коли хоча б одна з них частково виконала зобов'язання.

Порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормований статтею 516 Цивільного кодексу України, а саме, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Цивільним законодавством не встановлено обов'язку первісного кредитора повідомляти боржника про те, що відбулось відступлення права вимоги, натомість положення частини 2 статті 516 спонукають нового кредитора зробити це, оскільки у разі якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, саме новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Новий кредитор, пред'являючи вимогу про виконання зобов'язання на його користь, повинен надати боржникові докази того, що право вимоги за даним зобов'язанням перейшло до нього, адже, у разі ненадання новим кредитором доказів переходу до нього прав боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові і виконати зобов'язання первісному кредиторові.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (стаття 518 Цивільного кодексу України).

Це положення є засобом охорони майнових інтересів боржника у разі зміни кредитора у зобов'язанні, яка може відбуватися і без згоди боржника. У випадку коли боржник не був письмово повідомлений, він має право висувати заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, тобто на момент, коли боржник фактично дізнався про заміну кредитора у його зобов'язанні.

Матеріали справи свідчать про наявність належного повідомлення боржника про здійснення заміни кредитора у зобов'язанні за договором купівлі-продажу №631ХФ/10 від 04.01.2010 (а.с.24-25, том 1), яке відбулося лише 07 жовтня 2014 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на той факт, що в матеріалах справи міститься додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги №70556-20/14 -7 від 05.06.2014 (а.с.22, том 1), відповідно до якого первісний кредитор та новий кредитор (позивач у справі) повідомляють боржника про здійснення відступлення права вимоги та пропонують в строк не пізніше 01.07.2014 року перерахувати борг на рахунок нового кредитора (позивач у справі). Докази направлення зазначеного повідомлення боржнику в матеріалах справи відсутні.

За статтею 514 Цивільного кодексу України уступка права вимоги у зобов'язанні (як предметі правочину) за загальним правилом зумовлює перехід до нового кредитора прав первісного кредитора щодо предмету правочину в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановивши предмет договору уступки права вимоги, що відступався (пункт 1.1 договору уступки права вимоги) місцевий господарський суд помилково ототожнив предмет уступки права вимоги у зобов'язанні з обсягом прав кредитора за відповідним предметом уступки права вимоги, в тому числі й передбаченою статтею 625 Цивільного кодексу України вимогою кредитора (особи, перед якою наразі є зобов'язаним боржник) щодо сплати боржником боргу з урахуванням пені, індексу інфляції та відсотків річних.

Право кредитора вимагати в разі прострочення боржником грошового зобов'язання виконання ним обов'язку сплатити суму боргу з урахуванням пені, індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми є складовою частиною переданого новому кредитору права вимоги за зобов'язанням, згідно з договором уступки права вимоги, що відповідає приписам статті 514 Цивільного кодексу України.

Положень закону чи договору, що встановлювали б інше Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» не наведено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат судом першої інстанції задоволені невірно і підлягають скасуванню.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає про наявність належних доказів щодо обставин, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

У відповідності з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського Процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 03.02.2015 по справі №920/27/15 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, проте з порушенням норм матеріального права через що наявні підстави для його часткового скасування, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юнона" підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, 104 та статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юнона" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 03 лютого 2015 року у справі № 920/27/15 в частині стягнення 5310,76 грн. 3% річних, 29728,62 грн. інфляційних збитків, 38131,09 грн. пені, 1463,40 грн. витрат зі сплати судового збору скасувати та в цій частині в позові відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 03 лютого 2015 року у справі № 920/27/15 залишити без змін.

Стягнути Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, код 24214088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юнона" (40030, м. Суми, вул. Засумська, буд. 5/6, код 23291715) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 731,70 грн.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25 травня 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Горбачова Л.П.

Суддя Плужник О.В.