Рішення № 44342531, 19.05.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015 р. Справа№ 914/739/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ)

до відповідача: Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» (м. Стебник, Львівська обл.)

про: стягнення 258981,74 грн. - пені, 568450,56 - інфляційних втрат, 121012,92 грн. - 3 % річних

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: Станішевський І.С. - довіреність № 14-125 від 13.05.2014 року.

від відповідача: Панас Ю.А. - довіреність б/н від 13.03.2015 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ) до Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» (м. Стебник, Львівська обл.) про стягнення 258981,74 грн. - пені, 568450,56 - інфляційних втрат, 121012,92 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.03.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 16.03.2015 року. Ухвалою суду від 16.03.2015 року розгляд справи відкладено до 23.03.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 23.03.2015 року розгляд справи відкладено до 09.04.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника позивача. Ухвалою суду від 09.04.2015 року розгляд справи відкладено до 21.04.2015 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 21.04.2015 року розгляд справи відкладено до 05.05.2015 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 05.05.2015 року розгляд справи відкладено до 12.05.2015 року, згідно клопотання сторін та для надання доказів. Ухвалою суду від 12.05.2015 року розгляд справи відкладено до 19.05.2015 року, згідно клопотання сторін та для надання доказів.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.03.2015 року, про відкладення від 16.03.2015 року, від 23.03.2015 року, від 09.04.2015 року, від 21.04.2015 року, від 05.05.2015 року, від 12.05.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

09.04.2015 року за вх. № 1501/15 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

21.04.2015 року за вх. № 16327/15 позивач подав пояснення по справі.

05.05.2015 року за вх. № 1858/15 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.03.2015 року, про відкладення від 16.03.2015 року, від 23.03.2015 року, від 09.04.2015 року, від 21.04.2015 року, від 05.05.2015 року, від 12.05.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

23.03.2015 року за вх. № 11927/15 відповідач подав відзив на позовну заяву.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 19.05.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 31 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - позивач, Продавець) та Державним комунальним підприємством «Стебниктеплокомуненерго» (надалі - відповідач, Покупець, Споживач) був укладений договір № 13/3582-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір).

Позивач зазначає, що, відповідно до розділу 1 Договору, Продавець зобов'язався поставити Покупцеві імпортований природний газ у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а Покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Позивач наголошує, що на виконання умов Договору позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 3 091,519 тис. куб. м. на загальну суму 4 047 416,68 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу:

- від 22.01.2014 р. за січень 2013 на суму 879 651,48 грн.;

- від 22.01.2014 р. за лютий 2013 на суму 771 080,83 грн.;

- від 22.01.2014 р. за березень 2013 на суму 812 908,46 грн.;

- від 22.01.2014 р. за квітень 2013 на суму 296 617,59 грн.;

- від 24.01.2014 р. за жовтень 2013 на суму 71 107,89 грн.;

- від 24.01.2014 р. за листопад 2013 на суму 447 454,46 грн.;

- від 24.01.2014 р. за грудень 2013 на суму 768 595,97 грн.;

Позивач зазначає, що ним передано відповідачу природний газ на загальну суму 4047416,68 грн., таким чином НАК «Нафтогаз України» виконала умови Договору № 13/3582-ТЕ-21 від 31.01.2013 р.

Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання за договором поставки природного газу не виконав належним чином, за поставлений природний газ вчасно не розрахувався, чим порушив умови п. 6.1 Договору, яким встановлено, що оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зазначає, що пунктом 7.2 Договору передбачено, що, у разі порушення Покупцем умов п 6.1. Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

На думку позивача, розмір пені складає 258 981,74 грн.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За твердженням позивача, оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо вчасної оплати отриманого природного газу, тому він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, розмір яких складає 568 450,56 грн. (інфляційні) та 121 012,92 грн. (3% річних).

Позивач зазначає, що підприємство відповідача зобов'язано сплатити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» суму, на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 568 450,56 грн., три відсотки річних у розмірі 121 012,92 грн., пеню у розмірі 258 981,74 грн. Загалом - 948 445,22грн.

Позивач зазначає, що для повного та об'єктивного розгляду справи слід розрізняти правовідносини між позивачем та відповідачем на часові рамки, а саме: до моменту виконання умов договору про організацію взаєморозрахунків, та після виконання умов зазначеного договору, оскільки у цьому Договорі зазначається про те, що Сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Предметом Договору про організацію взаєморозрахунків є сума основного боргу, тоді як предметом позову є пеня, три відсотки річних та інфляційні за порушення відповідачем договірних зобов'язань (по Договору купівлі-продажу природного газу № 13/3582-ТЕ-21) щодо строків оплати спожитого природного газу, спожитого у 2013 році.

Позивач наголошує, що, відповідно до Договору про організацію взаєморозрахунків, Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.

На думку позивача, відповідач виконав свої зобов'язання за договором про організацію взаєморозрахунків, сплативши суму основного боргу. Відтак, у позивача відсутні підстави для нарахування 3% річних та збитків внаслідок інфляції після виконання сторонами Договору про організацію взаєморозрахунків.

Договір купівлі-продажу природного газу № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року укладений між позивачем та відповідачем на основі Типового договору на купівлю-продаж природного газу, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 5 липня 2012 № 849.

Зазначеним Типовим договором визначений як порядок розрахунків покупця за поставлений природний газ, так і відповідальність за невиконання/неналежне виконання умов Договору щодо своєчасності розрахунків за природний газ.

Отже, на думку позивача, сторони не вправі відступати від змісту Типового договору та змінювати порядок розрахунків за природний газ.

Позивач зазначає, що пунктом 10.3. Договору купівлі-продажу природного газу № 13/3582-ТЕ-21 встановлено, що усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадку, зазначеного у пункті 10.4. цього договору.

Позивач наголошує, що умови Договору купівлі-продажу природного газу № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року є чинними та підлягають виконанню відповідачем у повному обсязі. Як зазначається у ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На переконання позивача, Договором про організацію взаєморозрахунків його сторони (тобто не лише позивач та відповідач, а й інші сторони) лише погодили джерело надходження коштів для погашення заборгованості, в тому числі і заборгованості відповідача перед позивачем за Договором купівлі-продажу природного газу № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року.

Факт погодження сторонами у Договорі про взаєморозрахунки обов'язку не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору не свідчить про припинення або зміну первісного зобов'язання щодо оплати за газ, отриманий відповідачем за договором купівлі-продажу природного газу.

Позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 9 вересня 2014 року по справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, свідчить про те, що, згідно з ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Тобто, характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами. Договір про організацію взаєморозрахунків таких ознак не містить.

Крім того, на думку позивача, є очевидно, що під словами "відповідно до договору" у Договорі про взаєморозрахунки мається на увазі саме Договір про організацію взаєморозрахунків, а не Договір купівлі-продажу природного газу № 13/3582-ТЕ-21. Також, згідно з Договором про організацію взаєморозрахунків, договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування.

Отже, на думку позивача, договір про організацію взаєморозрахунків став дійсним лише в момент надання від Державної казначейської служби України (яка взагалі не є стороною зазначеного договору) відповідного фінансування, коли і відбулися взаєморозрахунки.

Таким чином, за твердженням позивача, до надання відповідного фінансування договір про організацію взаєморозрахунків не був дійсним та не міг створювати будь-яких юридичних наслідків, в тому числі будь-яким чином впливати на порядок розрахунків за спожитий відповідачем згідно Договору № 13/3747-ТЕ-21 природний газ.

Розрахунок суми позовних вимог здійснений станом на дату остаточного розрахунку, тобто до виконання відповідачем умов договору про організацію взаєморозрахунків, отже позивач вважає, що заявлені у суді позовні вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних є цілком законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач звертає увагу, що, згідно з ч. 3 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Отже, на думку позивача, положення Договору про організацію взаєморозрахунків про те, що після виконання договору сторони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору, по суті, є відмовою від права звернення до господарського суду, а отже, така умова є недійсною, не може і не повинна братися до уваги при вирішенні спору.

Позивач зазначає, що згідно з п. 7.2. Договору, у разі невиконання відповідачем пункту 6.1. цього Договору, відповідач у безспірному порядку зобов'язується сплатити Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

При прийнятті рішення про стягнення з відповідача штрафних санкцій у повному розмірі, а також при вирішенні інших питань в ході прийняття рішення, позивач просить врахувати те, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», 100% акцій якої належить державі, є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, який забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, має стратегічне значення для енергетичної безпеки та економіки держави.

Позивач для безперервного постачання газу споживачам, повинен постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу в іноземній валюті, що нерозривно пов'язано зі своєчасною оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на користь позивача. Несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України, що сталося 1 січня 2006 року, відбулось 1 січня 2009 року та 16 червня 2014 року.

Також позивач зазначає, що, у відповідності до звіту про фінансові результати за 9 місяців 2014 року, за невиконання зобов'язань контрагентами, в даному випадку таких, як підприємство відповідача, чистий збиток Компанії складає понад 62 мільярди гривень.

Позивач звертає увагу на необхідність дотримання імперативної вимоги, встановленої ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а саме обов'язку суду дослідити не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Тобто, суд повинен прийняти до уваги негативні наслідки спричинені Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» від прострочення виконання зобов'язання відповідачем.

Спеціальним законом, що регулює відносини між позивачем та відповідачем, є Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 8 липня 2010 року.

Пунктом 3 ст. 4 Закону встановлено повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, зокрема забезпечення проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу, формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Пунктом 4 ст. 10 Закону встановлено, що потреби населення у природному газі задовольняються з ресурсів природного газу, видобутого газодобувними підприємствами, що зазначені у частині першій статті 10 цього Закону, а в разі їх недостатності - з інших ресурсів газу суб'єкта, уповноваженого на формування ресурсу природного газу для населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 ст. 10 Закону встановлено, що реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до п. 1 ст. 1 даного Закону, гарантований постачальник - визначене у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» від 25.07.2012 р. № 705, гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є НАК "Нафтогаз України".

Як закупівля, так і постачання природного газу споживачам ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відбувається за цінами, що встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Позивач жодним чином не має можливості змінити встановлені тарифи.

Позивач наголошує, що ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не здійснює видобуток природного газу самостійно, про що свідчить Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2013 р. № 327-р «Про затвердження прогнозного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні на 2013 рік», а саме - відсутність позивача у списку газодобувних підприємств.

Відтак, здійснюючи покладене Державою завдання з забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, позивач діє у жорстких рамках затверджених тарифів на закупівлю та постачання природного газу споживачам.

Позивач є гарантованим постачальником та не може відмовитись від постачання природного газу споживачам, а отже законодавчо зобов'язаний надавати споживачам природний газ, незалежно від свого фінансового становища, наявності чи відсутності заборгованості контрагентів. Водночас, у свою чергу несе обов'язок щодо своєчасного розрахунку з газодобувними підприємствами за договорами. Несвоєчасність розрахунків за поставлений природний газ споживачів, як наслідок - нестача коштів, тягне за собою заборгованість перед газодобувними підприємствами відповідно до договорів, які передбачають жорсткі санкції за прострочення оплат.

Позивач наголошує, що виходячи за наведеного вище, при винесенні рішення по справі необхідно врахувати особливі обставини щодо діяльності позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що, як вбачається з тексту позовної заяви та визнається позивачем, основний борг згідно Договору купівлі - продажу № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року є відсутнім.

Відповідач звертає увагу на те, що 13.02.2014 року між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Дрогобицької міської ради, відповідачем та позивачем підписано п'ятисторонній договір № 129/30 про організацію взаєморозрахунків, відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік».

Згідно п. 4 Договору про організацію взаєморозрахунків, сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 530 500 гривень для погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.

Пунктом 5 Договору про організацію взаєморозрахунків визначено, що сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 530 500 гривень для погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.

Сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 530 500 гривень для погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню (пункт 6).

Згідно п. 7 Договору, сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 530 500 гривень, у тому числі податок на додану вартість 88 416,67 гривень, для погашення заборгованості за спожитий природний газ: за 2012 рік згідно з договором від 03 вересня 2012 року № 12/338-ТЕ-21 у сумі 142 401,36 гривень, у тому числі ПДВ 23 773,56 гривень; за 2013 рік, згідно з Договором № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року у сумі 338 098,64 гривень, у тому числі ПДВ 64 683,11 гривень.

Відповідач наголошує, що за змістом підпункту 2 пункту 11 Договору про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до Договору.

Відповідач звертає увагу на те, що, відповідно до п. 15 Договору про організацію взаєморозрахунків, сторони обумовили, що після виконання Договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета Договору.

Відповідач зазначає, що, згідно пунктів 13 та 14 Договору про організацію взаєморозрахунків, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. Договір є дійсним у разі проведення відповідного фінансування.

Відповідач наголошує, що 02 квітня 2014 року відповідачем сплачено на рахунок позивача суму коштів у розмірі 388 098,64 гривень. В призначенні платежу зазначено: «погашення заборгованості за спожитий природній газ за 2013 рік згідно договору № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року, Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік», договір № 129/30 від 13.02.2014 року». Вищезазначена обставина підтверджується платіжним дорученням № 2 від 02 квітня 2014 року та випискою з банківського рахунку.

Відповідач наголошує, що 02.10.2014 року між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Дрогобицької міської ради, відповідачем та позивачем підписано п'ятисторонній Договір № 566/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» (копію договору долучаємо).

Згідно п. 4 Договору про організацію взаєморозрахунків, сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 2 517 018,04 гривень для погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.

Пунктом 5 Договору про організацію взаєморозрахунків визначено, що сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 2 517 018,04 гривень для погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.

Сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 2 517 018,04 гривень для погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню (пункт 6).

Згідно п. 7 Договору, сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 2 517 018,04 гривень, у тому числі податок на додану вартість 419 503,01 гривень, для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік згідно з Договором № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року.

За змістом підпункту 2 пункту 11 Договору про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Відповідно до п. 15 Договору про організацію взаєморозрахунків, сторони обумовили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Згідно пунктів 13 та 14 Договору про організацію взаєморозрахунків, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним у разі проведення відповідного фінансування.

Відповідач наголошує, що 17 жовтня 2014 року відповідачем сплачено на рахунок позивача суму коштів у розмірі 2 517 018,04 гривень. В призначенні платежу зазначено: «погашення заборгованості за спожитий природній газ за 2013 рік згідно договору № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року, ЗУ «Про державний бюджет на 2014 рік», договір № 566/30 від 02.10.2014 року». Вищезазначена обставина підтверджується платіжним дорученням № 4 від 17 жовтня 2014 року та випискою з банківського рахунку.

Відтак, за твердженням відповідача, уклавши Договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок та строк проведення розрахунків за поставлений газ відповідно до Договору купівлі-продажу № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року.

Відповідач звертає увагу на те, що, відповідно до умов Договорів про організацію взаєморозрахунків, строк виконання зобов'язання по оплаті заборгованості за спожитий природний газ, згідно з Договором № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року, пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом казначейства грошових коштів з державного бюджету України.

Відповідач наголошує, що розрахунок за поставлений згідно Договору № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договорами про організацію взаєморозрахунків і, відповідно до умов яких (п. 15) сторони засвідчили, що після виконання договорів вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Таким чином, за твердженням відповідача, підстави для застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених Договором купівлі - продажу природного газу та ч. 2 ст. 625 ЦК України, відсутні, а позовні вимоги про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідач наголошує, що, підписавши Договори про організацію взаєморозрахунків сторони у цій справі, тим самим змінили порядок та строк проведення розрахунків за поставлений газ, відповідно до Договору купівлі-продажу № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року. Застосування санкцій, передбачених Договором купівлі продажу природного газу та ч. 2 ст. 625 ЦК України, було б можливим лише у випадку невчасного розрахунку з позивачем згідно договору про організацію взаєморозрахунків.

Відповідач звертає увагу на те, що оплата відповідачем суми коштів в розмірі 388098,64 грн. та 2 517 018,04 грн. відбулася вчасно, згідно Договорів про організацію взаєморозрахунків, у відповідача є відсутнім борг перед позивачем за поставлений природний газ на підставі Договору купівлі-продажу № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року, відтак, позивач є таким, який не може мати будь - яких претензій, в тому числі майнових до відповідача (п. 15 Договорів про організацію взаєморозрахунків).

Отже, за твердженням відповідача, безпідставними та надуманими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, відсотків річних та інфляційних втрат, враховуючи повне та вчасне виконання своїх зобов'язань відповідачем, згідно Договорів про організацію взаєморозрахунків, а також повної відсутності заборгованості за поставлений природний газ згідно Договору купівлі-продажу № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції, зокрема, у вигляді пені, за порушення грошових зобов"язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 31 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - позивач, Продавець) та Державним комунальним підприємством «Стебниктеплокомуненерго» (надалі - відповідач, Покупець, Споживач) був укладений Договір №13/3582-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору, Продавець зобов'язався поставити Покупцеві імпортований природний газ, у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а Покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього Договору.

На виконання умов Договору, позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 3 091,519 тис. куб. м. на загальну суму 4 047 416,68 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу:

- від 22.01.2014 р. за січень 2013 на суму 879 651,48 грн.;

- від 22.01.2014 р. за лютий 2013 на суму 771 080,83 грн.;

- від 22.01.2014 р. за березень 2013 на суму 812 908,46 грн.;

- від 22.01.2014 р. за квітень 2013 на суму 296 617,59 грн.;

- від 24.01.2014 р. за жовтень 2013 на суму 71 107,89 грн.;

- від 24.01.2014 р. за листопад 2013 на суму 447 454,46 грн.;

- від 24.01.2014 р. за грудень 2013 на суму 768 595,97 грн.

Позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 4047416,68 грн., таким чином НАК «Нафтогаз України» виконала умови Договору № 13/3582-ТЕ-21 від 31.01.2013 р.

Відповідно до п. 1.2 Договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до п. 3.1 Договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ, покупець несе всі ризики і приймає на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Згідно п. 5.1 Договору, ціна (граничний рівень цін) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Згідно п. 5.2 Договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309 (одна тисяча триста дев'ять) грн. 20 коп.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання за договором поставки природного газу не виконав належним чином, за поставлений природний газ вчасно не розрахувався, чим порушив умови п. 6.1 Договору.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем умов п 6.1. Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

На думку позивача, розмір пені складає 258 981,74 грн.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За твердженням позивача, оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо вчасної оплати отриманого природного газу, тому він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, розмір яких складає 568 450,56 грн. (інфляційні) та 121 012,92 грн. (3% річних).

Відносини, що виникають у зв"язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об"єктах у сфері теплопостачання суб"єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання".

Статтею 8 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб"єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб"єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

На виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Кабінетом міністрів України була прийнята постанова від 29.01.2014 р. № 30, якою затверджено порядок та умови надання у 2014 році субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв"язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. (надалі по тесту - Постанова № 30).

Пунктом 4 Постанови № 30 визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

Судом встановлено, що 13.02.2014 року між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Дрогобицької міської ради, відповідачем та позивачем підписано п'ятисторонній Договір № 129/30 про організацію взаєморозрахунків, відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік». (копію договору долучено до справи)

Згідно п. 4 Договору про організацію взаєморозрахунків, сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 530 500 гривень для погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.

Пунктом 5 Договору про організацію взаєморозрахунків визначено, що сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 530 500 гривень для погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.

Сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 530 500 гривень для погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню (пункт 6).

Згідно п. 7 Договору, сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 530 500 гривень, у тому числі податок на додану вартість 88 416,67 гривень, для погашення заборгованості за спожитий природний газ: за 2012 рік згідно з договором від 03 вересня 2012 року № 12/338-ТЕ-21 у сумі 142 401,36 гривень, у тому числі ПДВ 23 773,56 гривень; за 2013 рік згідно з Договором № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року у сумі 338 098,64 гривень, у тому числі ПДВ 64 683,11 гривень.

За змістом підпункту 2 пункту 11 Договору про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Відповідно до п. 15 Договору про організацію взаєморозрахунків, сторони обумовили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Згідно пунктів 13 та 14 Договору про організацію взаєморозрахунків, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним у разі проведення відповідного фінансування.

Відповідно до умов Договору 129/30, 02 квітня 2014 року відповідачем сплачено на рахунок позивача суму коштів у розмірі 388 098,64 гривень. В призначенні платежу зазначено: «погашення заборгованості за спожитий природній газ за 2013 рік, згідно Договору № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року, Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік», договір № 129/30 від 13.02.2014 року». Вищезазначена обставина підтверджується платіжним дорученням № 2 від 02 квітня 2014 року та випискою з банківського рахунку.

Також, 02.10.2014 року між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Головним Фінансовим управлінням Дрогобицької міської ради, відповідачем та позивачем підписано п'ятисторонній Договір № 566/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» (копію договору долучено до справи).

Згідно п. 4 Договору про організацію взаєморозрахунків, сторона перша перераховує на рахунок сторони другої кошти у сумі 2 517 018,04 гривень для погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.

Пунктом 5 Договору про організацію взаєморозрахунків визначено, що сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої кошти у сумі 2 517 018,04 гривень для погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.

Сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої кошти у сумі 2 517 018,04 гривень для погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню (пункт 6).

Згідно п. 7 Договору, сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 2 517 018,04 гривень, у тому числі податок на додану вартість 419 503,01 гривень, для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік, згідно з Договором № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року.

За змістом підпункту 2 пункту 11 Договору про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Відповідно до п. 15 Договору про організацію взаєморозрахунків, сторони обумовили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Згідно пунктів 13 та 14 Договору про організацію взаєморозрахунків, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним у разі проведення відповідного фінансування.

17 жовтня 2014 року відповідачем сплачено на рахунок позивача суму коштів у розмірі 2 517 018,04 гривень. В призначенні платежу зазначено: «погашення заборгованості за спожитий природній газ за 2013 рік, згідно Договору № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року, ЗУ «Про державний бюджет на 2014 рік», Договір № 566/30 від 02.10.2014 року». Вищезазначена обставина підтверджується платіжним дорученням № 4 від 17 жовтня 2014 року та випискою з банківського рахунку.

Відтак, уклавши Договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок та строк проведення розрахунків за поставлений газ відповідно до Договору купівлі-продажу № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року.

Відповідно до умов Договорів про організацію взаєморозрахунків, строк виконання зобов'язання по оплаті заборгованості за спожитий природний газ, згідно з Договором № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року, пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом казначейства грошових коштів з Державного бюджету України.

Розрахунок за поставлений, згідно Договору № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договорами про організацію взаєморозрахунків і відповідно до умов яких (п. 15) сторони засвідчили, що після виконання договорів вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Державне комунальне підприємство «Стебниктеплокомуненерго» виконало зобов"язання по сплаті коштів за Договором № 13/3582-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 року в порядку та строки, визначені умовами п. 7 Договору № 129/30 та Договору № 566/30, що підтверджується виписками з банківського рахунку, платіжними дорученнями, наявними у справі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Судом встановлено, що заборгованість Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за Договором № 13/3582-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 року, виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, що підтверджується, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30 Про затвердження Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв"язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування та фактом укладення Договору № 138/30 та Договору № 473/30.

Для застосування санкцій, передбачених п. 7.2 Договору, та наслідків за порушення грошового зобов"язання, визначених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених Договором № 129/30 та Договором № 566/30 і, відповідно до п. 15 яких, сторони засвідчили, що після виконання Договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета Договору.

Судом встановлено, що на час розгляду справи по суті відповідач в повній мірі розрахувався за отриманий природний газ. Розрахунок здійснювався в повній мірі коштами Держави. Про це свідчать 5-ти сторонні договора № 129/30 від 13.02.2014 р. та № 566/30 від 02.10.2014 р., згідно яких Держава відшкодувала позивачу кошти за газ в повній мірі.

Таким чином, підстави для застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених Договором купівлі - продажу природного газу та ч. 2 ст. 625 ЦК України, відсутні, а позовні вимоги про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат в частині, в якій зобов'язання відповідача були погашені згідно умов вищезазначених Договорів, є такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, аналогічної правової позиції дотримуються:

Верховний суд України у своїй постанові від 23.09.2014 року по справі № 5011-35/1271-2012;

Верховний суд України у своїй постанові від 30.09.2014 року по справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012;

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 29.10.2014 року по справі № 920/270/14;

Львівський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 17.02.2015 року;

Харківський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 25.11.2014 року по справі № 922/3189/14;

Господарський суд Тернопільської області у своєму рішенні від 15.01.2015 року по справі № 921/1293/14-г/8.

Статтею 111-28 ГПК України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Підписавши Договори про організацію взаєморозрахунків сторони у цій справі тим самим змінили порядок та строк проведення розрахунків за поставлений газ відповідно до договору купівлі-продажу № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року. Застосування санкцій, передбачених Договором купівлі продажу природного газу та ч. 2 ст. 625 ЦК України, було б можливим лише у випадку невчасного розрахунку з позивачем згідно договору про організацію взаєморозрахунків.

Судом встановлено, що оплата відповідачем суми коштів в розмірі 388098,64 грн. та 2 517 018,04 грн. відбулася вчасно, згідно Договорів про організацію взаєморозрахунків, у відповідача є відсутнім борг перед позивачем за поставлений природний газ, на підставі Договору купівлі-продажу № 13/3582-ТЕ-21 від 31 січня 2013 року, відтак, позивач є таким, який не може мати будь - яких претензій, в тому числі майнових до відповідача (п. 15 Договорів про організацію взаєморозрахунків), але відносно саме зобов'язань відповідача, розмір яких визначений цими Договорами.

Однак, судом встановлено, що згідно Акту приймання - передачі природного газу від 22.01.2014 р. по поставці газу за січень 2013 року на суму 879651,48 грн. відповідач оплатив заборгованість, згідно умов Договору № 129/30 про організацію взаєморозрахунків, лише частково, а саме: на суму 323651,50 грн., а, отже, відповідальність за несвоєчасну оплату боргу в сумі 365000,00 грн. залишається за відповідачем. Згідно розрахунку, проведеного судом, за несвоєчасну оплату за поставку газу за січень 2013 року відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню у розмірі 3284,38 грн., 3% річних у розмірі 656,88 грн. та - 256,00 грн. - інфляційних втрат відповідно до розрахунку, зазначеного нижче.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення356000,0014.02.2013 р. - 15.02.2013 р.27.5000 %0.041 %*292,60256000,0016.02.2013 р. - 26.02.2013 р.117.5000 %0.041 %*1157,26196000,0027.02.2013 р. - 28.02.2013 р.27.5000 %0.041 %*161,10175000,0001.03.2013 р. - 13.03.2013 р.137.5000 %0.041 %*934,93145000,0014.03.2013 р. - 19.03.2013 р.67.5000 %0.041 %*357,53103000,0020.03.2013 р. - 28.03.2013 р.97.5000 %0.041 %*380,96Разом: 3284,38 грн.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів356000,0014.02.2013 р. - 15.02.2013 р.23 %58,52256000,0016.02.2013 р. - 26.02.2013 р.113 %231,45196000,0027.02.2013 р. - 28.02.2013 р.23 %32,22175000,0001.03.2013 р. - 13.03.2013 р.133 %186,99145000,0014.03.2013 р. - 19.03.2013 р.63 %71,51103000,0020.03.2013 р. - 28.03.2013 р.93 %76,19Разом: 656,88 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?14.02.2013 р. - 13.03.2013 р. 256000,000.999-256.00255744,0014.03.2013 р. - 28.03.2013 р. 145000,001.0000.00145000,00Разом: - 256,00 грн.

Крім того, згідно Акту приймання - передачі природного газу від 22.01.2014 р. за лютий 2013 на суму 771080,83 грн., відповідач оплатив заборгованість за умовами Договору № 129/30 про організацію взаєморозрахунків лише частково, а саме: на суму 64447,14 грн., а також згідно Договору № 566/30 про організацію взаєморозрахунків також лише частково, а саме: на суму 120333,69 грн. а, отже, відповідальність за несвоєчасну оплату боргу в сумі 586300,00 грн. залишається за відповідачем. Згідно розрахунку, проведеного судом, за несвоєчасну оплату за поставку газу за лютий 2013 року відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню у розмірі 42277,85 грн., 3% річних - у розмірі 21154,99 грн. та 63905,26 грн. - інфляційних втрат, відповідно до розрахунку, зазначеного нижче.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення586300,0014.03.2013 р. - 09.06.2013 р.887.5000 %0.041 %*21203,18586300,0010.06.2013 р. - 12.08.2013 р.647.0000 %0.038 %*14392,46586300,0013.08.2013 р. - 13.09.2013 р.326.5000 %0.036 %*6682,21Разом: 42277,85 грн.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів586300,0014.03.2013 р. - 26.05.2014 р.4393 %21154,99Разом: 21154,99 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?14.03.2013 р. - 26.05.2014 р.586300,001.10963905,26650205,26Разом: 63905,26 грн.

Отже, судом встановлено, що з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача пеня в розмірі 45562 (сорок п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 23 коп., три відсотки річних у розмірі 21811 (двадцять одну тисячу вісімсот одинадцять) грн. 87 коп., сума, на яку збільшилася сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів у розмірі 63649 (шістдесят три тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 56 коп.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження частини своїх позовних вимог, а відповідач дану частину позовних вимог не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» в частині стягнення 45562 (сорок п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 23 коп., три відсотки річних у розмірі 21811 (двадцять одну тисячу вісімсот одинадцять) грн. 87 коп., суму, на яку збільшилася сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів у розмірі 63649 (шістдесят три тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 56 коп. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1827,00 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 3000283 від 17.01.2015 року на суму 18968,90 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги - задоволити частково.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» (82172, Львівська обл., м. Стебник, вул. Мельника, 17, код ЄДРПОУ 22407995, рах. № 26003300152699 в ФЛОУ АТ «Ощадбанк», МФО 325796) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р №260053012609 в ГОУ «Промінвест банку України», МФО 300012) пеню в розмірі 45562 (сорок п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 23 коп., три відсотки річних у розмірі 21811 (двадцять одну тисячу вісімсот одинадцять) грн. 87 коп., суму, на яку збільшилася сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів у розмірі 63649 (шістдесят три тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 56 коп. та 2620 (дві тисячі шістсот двадцять) грн. 47 коп. судового збору.

3. В решті частині позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено 22.05.2015 року.