Ухвала суду № 44342396, 20.05.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26______________________________

У Х В А Л А

"20" травня 2015 р. Справа № 911/3093/14

Суддя Конюх О.В., розглянувши матеріали скарги державного підприємства «Регіональні електричні мережі» від 29.12.2014р. №08-92 на дії державного виконавця щодо накладення арешту на банківські рахунки боржника та матеріали скарги державного підприємства «Регіональні електричні мережі» від 30.12.2014р. №8-95 на дії державного виконавця щодо накладення арешту на все майно боржника у справі

за позовом публічного акціонерного товариства «Київсільелектро», м. Київ,

до державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м. Вишгород,

про стягнення 2 017 585,44 грн.

за участю представників:

від позивача (стягувача): Іванчук В.І., директор, наказ від 16.04.2015р. №28-К;

Величко А.В., уповноважений, довіреність від 02.04.2015р. б/н;

від відповідача (боржника): Павлов О.С., уповноважений довіреність від 02.03.2015р. №11;

від відділу ДВС: Хмелєва М.В., уповноважена, довіреність від 20.05.2015р. №1424;

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Київської області від 24.09.2014р. у справі №911/3093/14, позов задоволено частково, стягнуто з державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на користь публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» 1 610 203,87 грн. основної заборгованості та 32 204,07 грн. судового збору, прийнято відмову ПАТ «Київсільелектро» від позову до ДП «Регіональні електричні мережі» в частині позовної вимоги про стягнення штрафу у розмірі 112 714, 27 грн. та припинено провадження у справі у цій частині, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено, повернуто ПАТ «Київсільелектро» з державного бюджету України надміру сплачений судовий збір.

На виконання рішення господарського суду Київської області від 24.09.2014р., суд видав наказ від 04.11.2014р. №911/3093/14.

Боржник - ДП «Регіональні електричні мережі» звернувся до господарського суду Київської області зі скаргою від 29.12.2014р. №08-92 на дії державного виконавця щодо накладення арешту на банківські рахунки боржника (постанова про арешт коштів боржника від 02.12.2014р.) та скаргою від 30.12.2014р. №8-95 на дії державного виконавця щодо накладення арешту на все майно боржника (постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.12.2014р.).

Скарги обґрунтовані тим, що: по-перше, постанова державного виконавця відділу ДВС Вишгородського районного управління юстиції від 02.12.2014р. ВП №45377154 про арешт коштів боржника, якою постановлено накласти арешт на кошти боржника, порушує права людини, закріплені законами та Конституцією України, оскільки рахунки 2604186223001, 2604286223002 (код фінансової установи 319092, ПАТ «Банк Київська Русь», м. Київ), на які накладено арешт, є поточними зі спеціальним режимом використання, з яких проводяться виплати соціального страхування працівникам та працівникам, що мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; по-друге, дій державного виконавця в межах виконавчого провадження ВП №45377154 щодо винесення постанови від 18.12.2014р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є протиправними, оскільки балансова вартість майна, на яке накладено арешт, є значно більшою, ніж підлягає стягненню у примусовому порядку за наказом господарського суду Київської області по справі №911/3093/14.

Відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, та постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Відповідно до інформаційного листа Верховного Суду України від 08.11.2005р. №3.2.-2005 виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу. Розгляд господарським судом скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби є однією із форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов. Виходячи з цього, зазначені скарги щодо виконання рішень господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув справу у першій інстанції в порядку, встановленому ГПК України.

Дослідивши скарги ДП «Регіональні електричні мережі» від 29.12.2014р. №08-92 та від 30.12.2014р. №8-95 на дії органу Державної виконавчої служби, суд ухвалою від 03.03.2015р. розгляд скарг призначив в засіданні господарського суду на 24.03.2015р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2015р. провадження у справі №911/3093/14 за позовом ПАТ «Київсільелектро» до ДП «Регіональні електричні мережі» про стягнення 2 017 585,44 грн. (розгляд скарг на дії органу ДВС) зупинено до завершення перегляду рішення господарського суду Київської області від 24.09.2014р. у справі №911/3093/14 Вищим господарським судом України та повернення матеріалів справи до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2015р. поновлено провадження у справі №911/3093/14, розгляд скарги ДП «Регіональні електричні мережі» від 29.12.2014р. № 08-92 на дії державної виконавчої служби щодо накладення арешту на банківські рахунки боржника та скарги ДП «Регіональні електричні мережі» від 30.12.2014р. № 8-95 на дії державного виконавця щодо накладення арешту на все майно боржника призначено на 06.05.2015р.

В судове засідання 06.05.2015р. з'явилися представники стягувача та боржника, які надали усні пояснення по суті скарги. Представник боржника в судовому засіданні зазначив, що відділом ДВС Вишгородського районного управління юстиції знято арешт з банківських рахунків боржника та з майна боржника, разом із тим скаржник підтримав подані скарги в частині вимог про визнання дій органу ДВС по винесенню оскаржуваних постанов про арешт майна та коштів незаконними. Представники стягувача проти задоволення скарг на дії органу ДВС заперечили та зазначили, що відповідачем вживаються всі можливі заходи для ухилення від виконання зобов'язань перед позивачем, і подання зазначених скарг спрямовано не на захист порушених прав, а саме на ухилення від сплати існуючої заборгованості.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.05.2015р. розгляд скарг державного підприємства «Регіональні електричні мережі» відкладено на 20.05.2015р.

В судове засідання 20.05.2015р. з'явились представники стягувача, боржника та державної виконавчої служби. Представником відділу ДВС в судовому засіданні 20.05.2015р. подано витребувані судом копії матеріалів виконавчого провадження ВП №45377154.

Розглянувши скаргу ДП «Регіональні електричні мережі» від 29.12.2014р. № 08-92 на дії державної виконавчої служби щодо накладення арешту на банківські рахунки боржника та скаргу ДП «Регіональні електричні мережі» від 30.12.2014р. № 8-95 на дії державного виконавця щодо накладення арешту на все майно боржника, подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників стягувача, боржника та відділу ДВС, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду скарг і вирішення їх по суті, господарський суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 124 Конституції України всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо правомірності дій державного виконавця.

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно із частиною 2 ст. 2 Закону примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 1, 2, 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також вживати заходи до забезпечення реального виконання судового рішення.

Постановою відділу ДВС Вишгородського районного управління юстиції від 10.11.2014р. ВП №45377154 про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Київської області від 04.11.2014р. про примусове виконання рішення у справі №911/3093/14.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (частина 3 ст. 11 Закону).

Господарським судом встановлено, що 02.12.2014р. державним виконавцем винесено постанову ВП №45377154 про арешт коштів боржника, якою постановлено накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках: №№2600786223001, 2604186223001, 2604286223002, 2600886223002, код фінансової установи 319092, ПАТ «Банк Київська Русь», та належать боржнику - державному підприємству «Регіональні електричні мережі» у межах суми 1 642 407,94 грн.

Відповідно до ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Вказані дії державного виконавця врегульовані ст. ст. 55, 65 Закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Як передбачено пунктами 4.1.9 та 4.1.10 Інструкції, на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС. Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові.

При цьому, арешт накладається на кошти юридичної особи - боржника визначену виконавчим документом.

В обґрунтування скарги на дії державного виконавця щодо винесення 02.12.2014р. постанови про арешт коштів боржника, ДП «Регіональні електричні мережі» посилається на те, що рахунки №№2600786223001, 2604186223001, 2604286223002, 2600886223002 та №2600786733002 (код фінансової установи 319092, ПАТ «Банк Київська Русь», м. Київ) є окремими рахунками, на які зараховані страхові кошти та кошти, призначені на соціальні виплати, при цьому скаржник посилається на ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Статті 32-34 ГПК України покладають на скаржника обов'язок довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак, жодних доказів зазначених тверджень позивачем не подано.

Копія довідки АБ «Київська Русь» від 30.09.2009р. про те, що у ДП «Регіональні електричні мережі» відкрито рахунок 2604186223001 (згідно Чорноб. закону?) зазначені обставини не підтверджує. Разом із тим, ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» не відносить кошти, що використовуються для соцвиплат працівникам, що мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, до переліку коштів, на які згідно закону не може бути звернуто стягнення.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що накладаючи арешт на кошти боржника в ПАТ "Банк "Київська Русь", державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та відповідно до Закону і доказів зворотного скаржником не подано.

Суд враховує те, що постановою від 08.02.2015р. про звільнення майна боржника з-під арешту рахунки боржника у ПАТ «Банк Київська Русь» звільнено з-під арешту.

Крім того, 18.12.2014р. державним виконавцем відділу ДВС Вишгородського районного управління юстиції винесено постанову ВП №45377154 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою для забезпечення збереження майна боржника, накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ДП «Регіональні електричні мережі».

Обґрунтовуючи свою скаргу на дії державного виконавця щодо винесення зазначеної постанови, скаржник твердить, що балансова вартість майна, на яке накладено арешт, є значно більшою, ніж підлягає стягненню у примусовому порядку за наказом господарського суду Київської області по справі №911/3093/14.

Згідно ст. 57 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до частини 6 ст. 52 Закону стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Статтею 56 Закону встановлено, що не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернуто стягнення за виконавчими документами, згідно з додатком до цього Закону.

Так, постановами, передбаченими частиною 2 ст. 57 Закону, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

На виконанні ВДВС Вишгородського районного управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження із стягнення з ДП «Регіональні електричні мережі» заборгованості, яка значно перевищує суму 1642407,94 грн., стягнуту рішенням господарського суду у справі № 911/3093/14. Скаржником не наведено жодних доказів того, що державним виконавцем накладено арешт на майно, на яке згідно закону не може бути звернуто стягнення, а також доказів того, що вартість арештованого майна є більшою, ніж сума вимог до боржника у зведеному виконавчому провадженні.

Суд дослідив подану скаржником копію витягу від 12.09.2014р. з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо об'єктів державного майна залишковою вартістю 455710,4 тис грн., які знаходяться на балансі ДП «Регіональні електричні мережі» та зазначає, що перебування майна на балансі не є доказом права власності (пункт 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994, № 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності"), і державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, а не державне майно на його балансі.

Так, згідно пункту 4.3 Статуту ДП «Регіональні електричні мережі», джерелами формування майна підприємства є: - державне майно, передане підприємству уповноваженим органом управління (це, власне і є те майно, що зазначено у поданій копії витягу від 12.09.2014р. з Єдиного реєстру об'єктів державної власності); а також: - доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, виконання робіт, інших видів господарської діяльності; - доходи від цінних паперів, - кредити банків та інших кредиторів, капітальні вкладення і дотації з бюджетів, - майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що накладаючи арешт на майно боржника, державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та відповідно до Закону і доказів зворотного скаржником не подано.

Суд також враховує те, що постановою від 10.02.2015р. про повернення виконавчого документа наказ господарського суду № 911/3093/14 виданий 04.11.2014р. повернуто органу, що його видав, припинено чинність арешту майна та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

За таких обставин, суд відмовляє державному підприємству «Регіональні електричні мережі» у задоволенні скарги від 29.12.2014р. № 08-92 на дії державної виконавчої служби щодо накладення арешту на банківські рахунки боржника та відмовляє у задоволенні скарги від 30.12.2014р. № 8-95 на дії державного виконавця щодо накладення арешту на все майно боржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу державного підприємства «Регіональні електричні мережі» від 29.12.2014р. № 08-92 на дії державної виконавчої служби щодо накладення арешту на банківські рахунки боржника залишити без задоволення.

Скаргу державного підприємства «Регіональні електричні мережі» від 30.12.2014р. № 8-95 на дії державного виконавця щодо накладення арешту на все майно боржника залишити без задоволення.

Копію ухвали господарського суду надіслати стягувачу, боржнику та відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до пункту 21 частини першої ст. 106 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх