Рішення № 44342118, 18.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/63/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015 Справа № 908/1661/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - Макаревич К.В., довіреність № 2015/292 від 29.01.2015 р.; від відповідача - Альошина М.В., довіреність № 2109 від 04.10.2012р.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/1661/15-г,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, 4 поверх);

до відповідача: Приватного підприємства "Альошина" (84318, Донецька область, м. Краматорськ, смт. Біленьке, вул. Архангельська, 255);

про стягнення суми.

Сутність спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" заявлено вимоги до Приватного підприємства "Альошина" про стягнення заборгованості за договором поставки № СVS 62185 від 06.03.2014 р. у розмірі 1101184,30 грн., яка складається з: 924257,45 грн. основного боргу, 172057,17 грн. штрафних санкцій та 4869,76 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.03.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1661/15-г, присвоєно номер провадження 34/63/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 08.04.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2015 р. на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 06.05.2015 р.

У судовому засіданні 06.05.2015р. оголошено перерву до 18.05.2015р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежно виконує зобов'язання за договором поставки № СVS 62185 від 06.03.2014 р., а саме порушує строки та порядок внесення оплати за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 924257,45 грн. Враховуючи положення договору та норми чинного законодавства позивачем нараховані до стягнення 33405 грн. пені, 138652,17 грн. штрафу, 4869,76 грн. 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "АТ Каргілл" посилається на ст.ст. 15, 525, 526, 612, 614, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України, ст.ст. 1, 54 ГПК України.

07.05.2015 р. від ТОВ "АТ Каргілл" до канцелярії господарського суду Запорізької області надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач вказує на те, що в зв'язку з частковою оплатою відповідача 23.04.2015р. в розмірі 50000 грн., сума основного боргу за поставлений товар зменшилась і складає 874257,45 грн. Здійснення оплати відповідачем підтверджується копією виписки з рахунку позивача за період з 01.01.2014 по 27.04.2015р. Вимоги позивача про стягнення пені, штрафу та 3% річних залишились незмінними.

Заява про зменшення позовних вимог, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, та приймається судом до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні 18.05.2015 р. судом розглядались позовні вимоги про стягнення з відповідача 874257,45 грн. основного боргу, пені у розмірі 33405,00 грн. за період: з 11.10.2014р. по 18.02.2015р., штрафу у розмірі 138652,17 грн., 3% річних у розмірі 4869,76 грн. за загальний період: з 11.10.2014р. по 18.02.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2015 р. підтримала заявлений позов з урахуванням зменшення вимог, просила його задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях 08.04.2015р., 18.05.2015р. проти позову частково заперечила, ПП "Альошина" надано суду письмовий відзив, в якому, зокрема, зазначено про наступне. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки № СVS 62185 від 06.03.2014 р. позивач дійсно поставив відповідачу 85 тон селітри аміачної на загальну суму 334050 грн. Однак, починаючи з 20.04.2014р. на території Донецької області, враховуючи місце знаходження підприємства відповідача - м. Краматорськ, розпочались військові дії та проводилася антитерористична операція, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості займатися сільськогосподарською діяльністю та відповідно - здійснити оплату отриманої продукції в повному обсязі та в установлені договором строки. Також, відповідач звернув увагу суду на те, що 18.09.2014р. ним отримано висновок Донецької торгівельно-промислової палати №2348/12.12-03 у якому значиться, що відсутність повної оплати з боку відповідача за отриманий від відповідача товар є наслідком впливу обставин, пов'язаних з проведенням АТО на території Донецької області. Крім того відповідач у відзиві посилається на ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014р., яким введено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за договірними зобов'язаннями. В той же час, відповідач, визнає суму основного боргу за узгодженою у договорі ціною з врахуванням діючого курсу долару США до гривні станом на день розгляду справи та має намір сплатити її. Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій та 3% річних відповідач не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.03.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (постачальник, позивач у справі) та Приватним підприємством "Альошина" (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № СVS 62185 (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору, у порядку і на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно специфікацій до цього договору, далі товар.

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна кількість визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п.п. 3.1., 3.4. договору, ціна товару, порядок розрахунків за окремий товар, а також необхідність забезпечення виконання зобов'язання покупця визначаються у специфікаціях. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності з п. 3.4. договору.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що умови та місце поставки товару вказуються у відповідній специфікації на товар. Передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 7.1. договору, останній набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

06.03.2014р. сторонами було укладено специфікацію № 1/62185 до договору № СVS 62185 від 06.03.2014 р. на поставку селітри аміачної N=34,4% у кількості 85 тон. Загальна вартість товару за вказаною специфікацією №1/62185 від 06.03.2014 р. складає 334050,00 грн. з ПДВ. У специфікації № 1/62185 сторони визначили:

- базис поставки - EXW в редакції Інкотермс 2010 (самовивіз покупцем зі складу постачальника);

- строк поставки - до 24.03.2014р.;

- умови оплати - згідно п.3.4.3. договору (попередня оплата - 0% від загальної вартості товару, вказаної в цій специфікації, оплата після поставки - 100% від загальної вартості товару, вказаного у специфікації, коригування ціни здійснюється відповідно до положень договору);

- термін сплати повної вартості товару - до 10.10.2014р.

На виконання умов договору позивач, передав відповідачу товар на загальну суму 334050,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 31910/460171 від 14.03.2014р., № 31908/460168 від 18.03.2014р., № 32036/460330 від 20.03.2014р.; довіреністю № 08/14 від 14.03.2014р. та актами приймання-передачі мінеральних добрив № 1 від 13.03.2014р.; №1 від 14.03.2014 р., №3 від 18.03.2014 р., №4 від 20.03.2014 р.

Факт поставки товару - селітри аміачної, у кількості 85 тон, на загальну суму 334050 грн. відповідачем не заперечується. Відповідач визнає, що позивач свої зобов'язання з поставки товару за договором виконав повністю та належним чином, претензій стосовно кількості, асортименту та якості поставленого товару відповідачем не заявлено.

Граничним стоком оплати товару, згідно умов специфікації № 1/62185 від 06.03.2014 р.: є 10.10.2014р.

Відповідно до п. 3.4.3.2. договору, в будь-якому випадку покупець зобов'язаний сплатити постачальнику повну вартість товару, скориговану згідно умов цього договору, платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше терміну, визначеного у відповідній специфікації.

Пунктом 3.4.3.3. договору та умовами специфікації сторони узгодили, що вказані у специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс Банку змінився більше ніж на 1% в порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідної Специфікації.

При цьому, згідно п. 3.4.2.2. договору, під курсом Банку розуміється середній курс ПАТ "КІБ Креді Агріколь" долара США до гривні для здійснення розрахунків по безготівковим операціям купівлі-продажу іноземної валюти. Курс Банку підтверджується довідкою Банку з печаткою Банку і підписом уповноваженої особи Банку, яка видається щоденно постачальнику.

Враховуючи, що на кінцеву дату терміну оплати товару, встановленого у специфікації № 1/62185 від 06.03.2014 р. (10.10.2014р.), курс долара США до гривні змінився більш ніж на 1% з моменту його поставки, позивачем ціну товару кориговано згідно умов договору.

Товар відповідач оплатив лише частково в сумі 24 000,00 грн., перерахувавши 26.12.2014 року, що підтверджується банківською довідкою за вих.№ 14 116/OL - 132 від 28.01.2015 року.

Враховуючи тенденцію підвищення курсу долару США відносно до гривні, позивачем при поданні позовної заяви знову кориговано ціну товару згідно умов договору № СVS 62185 від 06.03.2014 р.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 11) станом на 18.02.2015р. сума основного боргу, з врахуванням часткової оплати відповідача (24000 грн.) складає 924257,45 грн.

Правильність розрахунку позивача відповідачем не спростовано.

При прийнятті рішення судом враховується, що визначення дати розрахунку (18.02.2015р.) є прерогативою позивача, оскільки порушені його права та охоронювані законом інтереси, і здійснений позивачем розрахунок не суперечить умовам договору, укладеному між сторонами.

23.04.2015 року (тобто після порушення провадження у справі) відповідач перерахував позивачу 50 000 грн., що підтверджується копією виписки з рахунку позивача за період з 01.01.2014 по 27.04.2015р.

Таким чином, заборгованість ПП "Альошина" перед ТОВ "АТ Каргілл" складала 874 257,45 грн.

Отже, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманої продукції в зазначені в специфікації № 1/62185 від 06.03.2014 р. строки не виконав, чим порушив умови договору.

У зв'язку з наявністю заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманої продукції, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На момент розгляду спору по суті відповідачем доказів оплати поставленого товару за договором поставки № СVS 62185 від 06.03.2014 р. в сумі 874 257,45 грн. не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно зі ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а частиною 2 цієї статті встановлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відтак, чинним законодавством України передбачено, що договір може містити умови, що передбачають порядок зміни (у т.ч. збільшення) ціни товару і обов'язок боржника сплатити кредитору змінену (у т.ч. збільшену) ціну товару (тобто доплатити суму збільшення ціни товару).

При цьому, законодавство України, у тому числі статті 265, 190 Господарського кодексу України, статті 632 і 655 Цивільного кодексу України, не містять імперативних приписів про те, що ціна товару в договорі повинна бути тільки фіксованою, тобто такою, що не може бути зміненою після укладення договору.

Також, частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України закріплено принцип свободи договору, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Умовами пункту 3.4.3.4.4. договору визначено, що у випадку, якщо покупець сплачує за товар за простроченим рахунком, коригування остаточної ціни товару здійснюється за наступною формулою: Остаточна ціна товару = К1* ((Базова ціна товару/К2 - ОЧ1/К3/К-ть -ОЧ2/К4/К-ть... -ОЧn/Кn/К-ть) - ОЧ1/КЗ/К-ть* Зм*М -ОЧ2/К4/К-ть*Зм*М...-ОЧn/Кn/К-ть*Зм*М)+ОЧ1/К-ть+ОЧ2/К-ть+...ОЧn/К-ть, де:

- Базова ціна Товару = ціна Товару, вказана в Специфікації;

- К1 = курс Банку долару США на дату виставлення рахунку - фактури для здійснення остаточного розрахунку;

- К2 = курс Банку долару США на дату підписання Специфікації;

-КЗ. К4...Кn = курс Банку долару США на дату фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника: 3м - коефіцієнт для розрахунку розміру знижки за кожний повний місяць дострокової оплати, як зазначено у відповідній Специфікації; М- кількість повних місяців дострокової оплати віл дати часткової оплати до дати остаточного розрахунку, як зазначено у відповідній Специфікації; ОЧ1. ОЧ2.. ОЧn = Часткова оплата суми Специфікації; К-ть = Кількість Товару, вказана в Специфікації.

Для розрахунку такої формули сторони в підпункті 3.4.2.2. договору визначили, що під курсом Банку розуміється середній курс ПАТ "КІБ Креді Агріколь" долара США до гривні для здійснення розрахунків по безготівковим операціям купівлі-продажу іноземної валюти. Курс Банку підтверджується довідкою Банку з печаткою Банку і підписом уповноваженої особи Банку, яка видається щоденно постачальнику.

Пунктом 3.5. договору сторони узгодили вважати процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в п. 3.4. цього договору чинною протягом всього строку дії цього договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов договору.

Відповідно до розрахунку позивача, сума остаточної ціни і вартості неоплаченого відповідачем товару становить 924 257,45грн. станом на 18.02.2015 р. (базова ціна товару -3930,00 грн.; К1- 27,030 грн./1 долар США; К2- 9,36 грн./1 долар США; К3- 16,050 грн./ 1 долар США; К4...Кn- показники не враховані; 3м - не застосовано, дострокова оплата відсутня; М-0; ОЧ124000,00 грн.; ОЧ2-0; ОЧn-0; к-ть - 85 тон.):

1). Остаточна ціна товару =27,030*((3930,00/9,36-24000,00/16,050/85-0...-0)-0- 0... -0) +24000,00/85+0+...0=11155,97 грн.;

2). Загальна вартість товару станом на 18.02.2015р. - 11155,97 грн.*85т.=948 257,45грн.

3). Сума основного боргу становить 924 257,45грн.: 948 257,45 грн. - 24000грн. = 924 257.45 грн.

З врахуванням часткової оплати, що надійшла від відповідача після порушення провадження у справі № 908/1661/15-г в розмірі 50000 грн., сума боргу становить 874257,45 грн.

Враховуючи наведене, перевіривши наданий розрахунок, суд дійшов висновку, що розрахунок коригування ціни товару є вірним та здійсненим за формулою встановленою п. 3.4.3.4.4. договору, вимога позивача щодо стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 874 257,45 грн. судом задовольняється.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, позивач, враховуючи положення п. 6.3 договору, просить стягнути суму 33 405,00 грн. пені за період прострочення: з 11.10.2014 р. по 18.02.2015 р. та 138 652,17 грн. штрафу у розмірі 30 % за прострочення оплати товару понад 30 календарних днів.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 6.3 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару покупцем проти строків, вказаних у відповідній специфікації та цьому договорі, покупець сплачує постачальнику неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості товару. У випадку прострочення оплати товару покупцем більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів проти строків, вказаних у відповідній специфікації, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної простроченої суми.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведене, перевіривши надані розрахунки, суд дійшов висновку, що розрахунки пені та штрафу є вірними та виконаними з дотриманням вказаних норм права, зокрема, ст. 232 ЦК України та умов договору, тому вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 33405 грн. за період прострочення: з 11.10.2014 р. по 18.02.2015 р. та 138652,17 грн. штрафу судом задовольняються.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 4869,76 грн. 3 % річних за період: з 11.10.2014 р. по 18.02.2015 р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем не спростовано правильність здійсненого позивачем розрахунку, тому сума 3% річних у розмірі 4869,76 грн. підлягає стягненню.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно необхідності застосування до правовідносин сторін ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014р. щодо введення мораторію на нарахування пені та штрафів на суму основного боргу за договірними зобов'язаннями, виходячи з наступного.

Як зазначено у преамбулі ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014р. (далі Закон), цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 2 вказаного Закону дійсно введено мораторій нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості, однак стосується мораторій кредитних правовідносин. Так, на час проведення антитерористичної операції Законом забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Також ст.ст. 6-8 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» введено мораторій на нарахування пені за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги, звільнено суб'єктів визначених цим Законом від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасовано орендну плату за користування державним та комунальним майном.

Однак вищенаведені заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, не стосуються правовідносин, що склалися між сторонами. Між ТОВ "АТ Каргілл" та ПП "Альошина" укладено договір поставки.

Щодо посилання відповідача на висновок Донецької торгівельно-промислової палати №2348/12.12-03 від 18.09.2014р., суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Укладений між ТОВ «АТ Каргілл» та ПП «Альошина» договір поставки № СVS 62185 від 06.03.2014 р. не містить такої умови, як «обставини непереборної сили» чи «форс-мажорні обставини», яка звільняє від відповідальності чи виконання зобов'язань за договором.

Статтею 218 ГК України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 10 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, в розумінні ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» висновок Донецької торгівельно-промислової палати №2348/12.12-03 від 18.09.2014р., не є належним доказом настання обставин непереборної сили (форс-мажору).

Крім того, наданий відповідачем висновок ТПП №2348/12.12-03 від 18.09.2014р. не є допустимим та належним доказом й тому, що відповідно до ст. 14 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції станом на момент видачі висновку), ТПП України була уповноважена засвідчувати обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні; засвідчувати форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Зміни ж до ст. 14 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» щодо надання ТПП повноважень засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, були внесені прикінцевими положеннями ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014р., що набрав чинності 15.10.2014р.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Альошина" (84318, Донецька область, м. Краматорськ, смт. Біленьке, вул. Архангельська, 255, ідентифікаційний код юридичної особи: 34310991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, 4 поверх, ідентифікаційний код юридичної особи: 20010397) суму 874 257 (вісімсот сімдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят сім) грн. 45 коп. основного боргу, суму 138 652 (сто тридцять вісім тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 17 коп. штрафу, суму 33 405 (тридцять три тисячі чотириста п'ять) грн. 00 коп. пені, суму 4869 (чотири тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 76 коп. 3% річних, суму 21 023 (двадцять одна тисяча двадцять три) грн. 69 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя А.О. Науменко