Ухвала суду № 44341379, 20.05.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого : Винту Ю. М.

Суддів : Одинака О.О., Бреславського О.Г.

При секретарі : Паучек І.І.

За участю : позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» про стягнення коштів за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 березня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 до суду з даним позовом до відповідача, посилаючись на наступне.

05.12.2013 року сторони уклали договір про банківський строковий вклад «Надійні заощадження» (депозит) № 2630/125/251098 у доларах США строком з 05.12.2013 року по 10.12.2014 року із виплатою 8,50 процентів річних, відповідно до умов якого відповідач прийняв на депозитний рахунок № НОМЕР_1 кошти в сумі 10500 доларів США.

Для своєчасного повернення суми депозитного вкладу із нарахованими процентами позивач 14.11.2014 року звернувся до Голови правління ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» з проханням забезпечити готівку в касі банку валютних коштів в сумі депозиту 10500 доларів США і нарахованих відсотків в сумі 563,66 доларів США.

27.11.2014 року він повторно направив письмову заяву Голові правління ПАТ КБ «Фінансова ініціатива», в якій просив по закінченню строку дії депозитного договору повернути зазначену суму вкладу та відсотків.

02.12.2014 року він звернувся до Голови правління ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» з вимогою про повернення вкладу у строки визначені умовами договору і копія даної вимоги була направлена Голові Правління Національного банку України з проханням зобов'язати Чернівецьке відділення №1 ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» виплатити валютні кошти.

29.12.2014 року відповідно до виписки банку від 16.01.2015 року позивачу було повернуто відсотки в розмірі 50 доларів США, а 12.02.2015 року та 20.02.2015 року він отримав по 50 доларів США із каси банку.

Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за строковим договором банківського вкладу № 2630/125/251098 від 05 грудня 2013 року в сумі 10685,87 доларів США; 8,5% річних від простроченої суми внеску понад строк дії договору в розмірі 237,11 доларів США; 3% річних від простроченої суми після закінчення строку договору в сумі 83,85 доларів США; пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення - 43,84 долара США; грошову компенсацію за моральну шкоду в розмірі трьохкратного прожиткового мінімуму для працездатної особи в сумі 3654 грн. 00 коп.

_________________

№ 22ц-794/690/2015 р. Головуючий у 1 інстанції: Смотрицький В.Г.

Категорія : 19/27 Доповідач: Винту Ю.М.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 березня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_1 11050,67 доларів США та судовий збір в сумі 2603,21 грн. на користь держави. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 березня 2015 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Вважає, що приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним доказам, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон про банки) встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно- правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч.І ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до положень ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Положеннями ст.1074 ПК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, виходив з того, що позивач звертався до банку з заявами про повернення грошових коштів з його депозитного рахунку, яка відповідачем залишена без належного реагування, тому наявні всі підстави для стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2013 року між позивачем та ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» був укладений договір № 2630/125/251098 про банківський строковий вклад «Надійні заощадження» (депозит) у доларах США строком з 05.12.2013 року по 10.12.2014 року з виплатою 8,50 процентів річних.

Відповідно до умов договору відповідач прийняв на депозитний рахунок № НОМЕР_1 кошти в сумі 10500,00 доларів США, що підтверджується квитанцією на внесення готівки № 4866 від 05.12.2013 року (а.с. 4-6).

Законом України «Про банки і банківську діяльність» поняття вкладу (депозиту) визначається як кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання.

Пунктами 6.2 договору визначено, що договір припиняє свою дію з моменту виплати банком вкладнику повної суми вкладу і нарахованих процентів.

14.11.2014 року позивач звернувся до банку з письмовою заявою про забезпечення готівки для повернення депозиту та нарахованих відсотків (а.с.7), а 27 листопада 2014 року він повторно звернувся до банку з такою вимогою.

02.12.2014 року ОСОБА_1 звернувся до голови правління ПАТ КБ «Фінансова ініціатива», а копія вимоги була направлена голові правління Національного банку України Гонтаревій В.А. з проханням зобов'язати Чернівецьке відділення №1 ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» виплатити валютні кошти (а.с. 9), проте вказану вимогу банк не виконав.

Згідно з випискою по особовим рахункам (а.с.26) кошти в сумі 10500 доларів США відповідно до вимог договору були перераховані на поточний рахунок позивача, однак відсотки за користування коштами банком позивачу повністю не були виплачені і не перераховані на його поточний рахунок.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу отримання в касі банку коштів, але відповідач, виплативши незначну їх частину, фактично відмовився повертати кошти, посилаючись на Постанову Правління Національного банку України від 01.12.2014 року №758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (а.с.14), відповідно до вимог якої уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України».

Ст.629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, за змістом наведених норм права зобов'язання банку полягає у виплаті вкладнику грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку України. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Разом з тим нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Тобто, посилання ПАТ «Фінансова ініціатива» на постанову Правління Національного банку України від 01.12.2014 року №758 є безпідставним, оскільки вона є розпорядчим актом, який адресований обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ця та інші постанови банку не встановлюють нових прав або обов'язків для громадян, не можуть зачіпати їх права, свободи та інтереси.

За таких обставин, відмова банку у поверненні грошових коштів з банківського вкладу суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.41 Конституції України, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. ст. 1058, 1060 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

Крім того, апелянт звертає увагу на обов'язок суду в мотивувальній частині рішення навести розрахунок з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення. З цього приводу необхідно зазначити наступне.

Відповідно до вимог п.3.3 глави 3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року №516, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати його вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

У п.1.6. Положення передбачено, що банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті; за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Враховуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, а також ту обставину, що предметом укладеного між сторонами договору банківського вкладу є сума коштів, визначена в іноземній валюті, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення коштів саме в іноземній валюті.

Крім цього, п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 роз'яснено, що у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України. Це роз'яснення стосується як кредитних, так і депозитних коштів.

Відповідно до ст.ст.10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Всупереч вимогам ст.ст.60, 131 ЦПК України, ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» не надав суду першої інстанції обґрунтованих доказів на підтвердження своїх доводів про відсутність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 депозитних коштів саме в іноземній валюті.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального й процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :