Рішення № 44300016, 21.05.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:

головуючого Міцнея В.Ф.

суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.

секретаря Лук'янишиної М.В.

за участю: представника Неполоковецького дошкільного навчального

закладу - Ілащук О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Неполоковецького дошкільного навчального закладу (ясла-садок) Кіцманського району Чернівецької області, третя особа - Неполоковецька селищна рада Кіцманського району Чернівецької області, про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Неполоковецького дошкільного навчального закладу (ясла-садок) Кіцманського району Чернівецької області на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08 квітня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Неполоковецького дошкільного навчального закладу (ясла-садок) Кіцманського району Чернівецької області (далі - Неполоковецький ДНЗ) про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Вказувала на те, що 16 вересня 2014 року вона була прийнята на посаду помічника вихователя Неполоковецького ДНЗ, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці за №1. При працевлаштуванні вона була вагітна.

Наказом завідувача Неполоковецького ДНЗ від 14листопада 2014 року №62 її було звільнено з посади помічника вихователя у зв'язку з закінченням строку трудового договору.

Однак строковий трудовий договір з нею не укладався, при прийнятті її на роботу строк трудового договору не був визначений.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

22ц-708/15 головуючий у І-й інстанції Олексюк Т.І.

категорія: 53/54 суддя-доповідач: Міцней В.Ф.

Посилаючись на ці обставини просила визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення № 62 від 14 листопада 2014 року, поновити її на посаді помічника вихователя Неполокевецького ДНЗ, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5697 грн 78 коп та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 8 квітня 2014 року позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ №62 від 14 листопада 2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади помічника вихователя Неполоковецького ДНЗ та поновлено її на цій посаді, стягнуто з Неполоковецького ДНЗ на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5991 грн 48 коп та 1000 грн у відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Неполоковецький ДНЗ просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує на те, що при працевлаштуванні та під час роботи ОСОБА_2 не повідомляла про свою вагітність та не подала відповідних документів.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зміні з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ч.2 ст.23 КЗпП).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом завідувача Неполоковецького ДНЗ від 16 вересня 2014 року № 44-а позивачка ОСОБА_2 була тимчасово прийнята на посаду помічника вихователя з 16 вересня 2014 року.

Однак у цьому наказі не вказаний строк, на який позивачка була прийнята на роботу.

Наказом завідувача від 16 вересня 2014 року № 45 надано відпустку помічнику вихователя ОСОБА_6 на 2 дні та дозволено ОСОБА_2 виконувати обов'язки помічника вихователя на цей період.

Фактично з позивачкою був укладений строковий договір на два дні.

Після закінчення строку цього договору позивачка не була звільнена з роботи, а в подальшому на підставах наказів № 47 від 19 вересня 2014 року, №48 від 1 жовтня 2014 року, № 59 від 27 жовтня 2014 року та № 60 від 1 листопада 2014 року вона виконувала обов'язки помічника вихователя в період відпусток ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та тимчасової непрацездатності ОСОБА_4

Як вбачається з табелів фактично відпрацьованих днів за вересень - листопад 2014 року, позивачка виконувала обов'язки помічника вихователя з 16 по 17 вересня, з 22 по 26 вересня, з 1 по 10 жовтня, з 27 по 31 жовтня та з 3 по 12 листопада 2014 року (а.с.39-41).

Наказом завідувача Неполоковецького ДНЗ № 62 від 14 листопада 2014 року позивачку звільнено з посади помічника вихователя у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно з ч.1 ст.39-1 КЗпП України, якщо після закінчення трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія договору вважається продовженою на невизначений строк.

Оскільки після закінчення строку трудового договору, укладеного сторонами 16 вересня 2014 року, трудові відносини тривали, то цей договір вважається продовженим на невизначений строк, тому він не може бути припиненим з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Окрім того, при звільненні позивачки відповідачем було порушено вимоги ч.3 ст.184 КЗпП України.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що при прийнятті на роботу та під час роботи ОСОБА_2 не повідомила про свою вагітність та не подала відповідних документів.

Положення ст.184 КЗпП щодо заборони звільнення вагітної жінки застосовуються незалежно від надання чи ненадання жінкою власникові або уповноваженому ним органу даних про вагітність до її звільнення.

За змістом ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік (ч.2 ст.235 КЗпП).

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Разом з тим, при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції неправильно застосував Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п.п.2, 8 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу вимушеного прогулу провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана ця виплата. Нарахування виплат проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані дні протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Проте суд неправильно визначив середньоденний заробіток позивачки та кількість робочих днів вимушеного прогулу.

З довідки про доходи від 14 січня 2015 року та з табелів фактично відпрацьованих днів за вересень - жовтень 2014 року (а.с. 17) вбачається, що заробітна плата ОСОБА_2 за два останні місяці роботи перед звільненням становила 1106 грн 82 коп, а кількість відпрацьованих днів 20.

Отже, середньоденна заробітна плата становить 55 грн 34 коп (1106,82: 20 = 55,34), а вимушений прогул з 15 листопада 2014 року по 8 квітня 2015 року - 100 днів.

Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 5534 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у відповідності до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає зміні. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314 ЦПК України , колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Неполоковецького дошкільного навчального закладу (ясла-садок) Кіцманського району Чернівецької області задовольнити частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 8 квітня 2015 року в частині стягнення з Неполоковецького дошкільного навчального закладу (ясла-садок) Кіцманського району Чернівецької області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити.

Стягнути з Неполоковецького дошкільного навчального закладу (ясла-садок) Кіцманського району Чернівецької області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5534 грн з відрахуванням обов'язкових платежів.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: