Ухвала суду № 44339768, 20.05.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Калмикова Ю.О.

Доповідач - Соловей Р.С.

Справа № 415/8020/13-ц

Провадження № 22ц/782/4/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Соловей Р.С.

суддів Коновалової В.А., Назарової М.В.

при секретарі Веселові С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сєвєродонецьку цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 12 лютого 2015 року

за заявою ОСОБА_2 про відновлення втраченого судового провадження,

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2014 року заявник ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, яким просила поновити втрачене судове провадження №2/415/407/14 (справа 415/8020/13-ц) за її позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином. Мотивувала свої вимоги тим, що вказана справа втрачена у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської області. Як вбачається з повідомлення Лисичанського міського суду Луганської області від 15.05.2014 р. вказана справа з апеляційною скаргою відповідача була надіслана до апеляційного суду Луганської області. Згідно з відповіддю від 19.11.2014 р. №15128 до апеляційного суду Харківської області вказана справа не надходила.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 12 лютого 2015 року провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про відновлення втраченого провадження закрито.

Не погодившись із вказаною ухвалою, вважаючи її необґрунтованою та такою, що перешкоджає подальшому руху справи, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить цю ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу із задоволенням її вимог.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено статтею 402 Цивільного процесуального кодексу України, у порядку, встановленому цим Кодексом, проводиться відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито.

Згідно із частиною 3 статті 408 ЦПК України за недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження за заявою ОСОБА_2 про відновлення втраченого провадження, суд першої інстанції послався на відсутність доказів набрання законної сили рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 22.04.2014 р., доказів втрати цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, а також виходив з недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження.

Колегія суддів з таким висновком у оскаржуваній ухвалі не погоджується. Висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи та не є обгрунтованими.

Суд оскаржуваною ухвалою закрив провадження у справі, що не відповідає приписам ч. 3 ст. 408 ЦПК України, згідно з якими суд за недостатності зібраних матеріалів ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження.

Апелянт обґрунтовано звертає увагу на приписи 403 ЦПК України, якою передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене не лише за заявою осіб, які брали участь у справі, але й за ініціативою суду. Зокрема, суд для відновлення втраченого провадження може роздрукувати відповідні копії судових рішень з автоматизованої системи документообігу.

Безпідставними є посилання суду першої інстанції на відсутність доказів набрання законної сили рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 22.04.2014 р., оскільки ця обставина не є перешкодою для вирішення питання про відновлення втраченого провадження з огляду на положення статті 402 ЦПК України, згідно з якими відновлення втраченого судового провадження проводиться в цивільній справі, якщо вона закінчена ухваленням рішення або у якій провадження закрито, незалежно від того, чи набрало відповідне судове рішення законної сили. На вказану обставину обґрунтовано зазначено апелянтом у апеляційній скарзі.

Необгрунтованим є висновок суду в оскаржуваній ухвалі щодо відсутності доказів втрати цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, щодо чого обґрунтованими є доводи апелянта.

Згідно із супровідним листом від 15.05.2014 р. та листом-відповіддю від 21.10.2014 р. вказана цивільна справа Лисичанським міським судом була спрямована до апеляційного суду Луганської області для розгляду апеляційної скарги відповідача, та до Лисичанського міського суду не повернена (а. с. 4, 5).

У зв'язку із проведенням антитерористичної операції роботу апеляційного суду Луганської області було припинено. Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №27/0/38-14 на підставі частини першої статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" підсудність справ, розглянутих судами першої інстанції Луганської області та оскаржених у апеляційному порядку, було визначено апеляційному суду Харківської області до відновлення роботи апеляційним судом Луганської області.

До апеляційного суду Харківської області, як вбачається з листа №15128 від 19.11.2014 р., цивільна справа №415/8020/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, не надходила (а. с. 6).

У апеляційному суді Луганської області, який відновив свою роботу в місті Сєвєродонецьку Луганської області, вказана справа також відсутня, про що довідка долучена до справи.

З автоматизованої системи документообігу апеляційного суду Луганської області було роздруковано та долучено до справи копію ухвали апеляційного суду від 23.05.2014 р., якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без руху та надано йому строк для звернення до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та для усунення інших недоліків апеляційної скарги. Інших ухвал та рішень апеляційного суду у справі в автоматизованій системі документообігу не виявлено.

Виходячи з викладеного, є підстави вважати вказану справу втраченою.

Обгрунтованими є доводи апелянта щодо того, що висновок суду про недостатність зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження є необґрунтованим та невмотивованим.

Статтею 407 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи суд використовує ту частину провадження, що збереглася, документи, видані зі справи фізичним чи юридичним особам до втрати провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, що стосуються справи.

У відповідності до приписів частини першої та другої статті 408 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити , в якому зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні з участю всіх учасників цивільного процесу з утраченого провадження, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з утраченого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником ОСОБА_2 надано для відновлення втраченого провадження наступні копії документів: копію позовної заяви (а. с. 7 - 8), копію заперечень ОСОБА_3 ( а. с. 28 - 30), копії вступної та резолютивної частини рішення та повного рішення Лисичанського міського суду від 22.04.2014 р., яким частково задоводено позов ОСОБА_2 та стягнено на її користь з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн., а у задоволенні її позову в частині стягнення матеріальної шкоди відмовлено (а. с. 2 - 3, 9), копію вироку Лисичанського міського суду від 28.09.2012 р., яким ОСОБА_3 було засуджено за ст. 122 ч. 1 КК України за заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості (а. с. 17 - 20) та копію ухвали апеляційного суду Луганської області від 21.12.2012 р., якою вказаний вирок було залишено без змін (а. с. 21 - 23), копії документів щодо руху справи.

З копії рішення від 22.04.2014 р. вбачається, що ОСОБА_2 було заявлено позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої витратами на лікування, і в цій частині судом досліджувались такі докази як листок непрацездатності , картка травматологічного хворого, фіскальні чеки, квитанція до прибуткового кассового ордера, залізничний білет. Названих документів для відновлення втраченого судового провадження заявником не надано, і в цій частині дійсно слід вважати відновлення неможливим. Однак в частині відшкодування матеріальної шкоди, як заначено вище, рішенням від 22.04.2014 р. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Вона ж, як встановлено із справи, вказане рішення не оскаржувала.

Позов ОСОБА_2 було задоволено в частині моральної шкоди, рішення оскаржено відповідачем ОСОБА_3 В частині відшкодування моральної шкоди у справі, як вбачається з рішення від 22.04.2014 р., досліджувались вирок щодо ОСОБА_3 та ухвала апеляційного суду, якою вирок залишено без змін.

Отже, для відновлення втраченої цивільної справи в частині, в якій позов ОСОБА_2 задоволено, останньою надано всі відповідні докази, що досліджувались судом першої інстанції під час розгляду втраченої цивільної справи та стосуються позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди. Натомість суд не звернув уваги на вказані обставини, не обгрунтував свій висновок щодо недостатності наданих ОСОБА_2 матеріалів для відновлення втраченого судового провадження, не обговорив можливість відновлення втраченої цивільної справи в частині, яка має значення для апеляційного оскарження рішення або для його виконання.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, невмотивованою, висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи, що у відповідності до приписів ст. 311 ЦПК України є підставами для скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і для направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Під час розгляду заяви ОСОБА_2 суду першої інстанції необхідно дослідити усі зібрані докази для відновлення втраченого провадження, за необхідності долучити інші докази чи процесуальні документи, обговорити можливість відновлення втраченої справи у частині, та прийняти об'єктивне судове рішення.

Колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково - в частині скасування оскаржуваної ухвали. Що стосується її клопотання щодо постановлення нової ухвали апеляційним судом, то воно задоволено бути не може, оскільки у відповідності до приписів статті 404 ЦПК України відновлення втраченого судового провадження є компетенцією суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі. Крім того, у разі скасування у цивільній справі ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, згідно зі ст. 311 ЦПК України, справа апеляційним судом направляється до суду першої інстанції.

Щодо клопотання апелянта про виклик до суду судді в якості свідка, слід звернути увагу, що суд, який розглядає заяву про відновлення втраченого судового провадження, за положеннями ч. 2 ст. 407 ЦПК України, може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали участь у справі, а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення. Вказане клопотання до апеляційного суду є необґрунтованим. Щодо витребування з Лисичанського міського суду копії обліково-статистичної картки та копії реєстраційно-контрольної картки заявник ОСОБА_2 також може звернутись з таким клопотанням до суду, який буде розглядати її заяву про відновлення втраченого провадження.

Довід апелянта про набрання рішенням від 22.04.2014 р. законної сили не може бути прийнятим судом, оскільки ця обставина у справі не є встановленою.

Безпідставним є довід апелянта про порушення судом першої інстанції порядку розгляду заяви відповідача щодо зупинення провадження у справі, оскільки із справи не вбачається, що провадження у ній зупинялось.

З приводу доводів апелянта щодо того, що судом першої інстанції не було розглянуто заяву ОСОБА_4 про відновлення втраченого провадження та про залучення його до справи в якості заявника, щодо неотримання ОСОБА_2 копії ухвали суду про відкриття провадження, слід зазначити, що ці обставини не мають визначального значення для вирішення апеляційним судом питання, чи є законною окаржувана ухвала та чи підлягє вона скасуванню.

Щодо невидачі судом першої інстанції виконавчого листа ОСОБА_2 слід зазначити, що це не було предметом розгляду у справі про відновлення втраченого провадження.

Керуючись ст. ст. 307, 311 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 12 лютого 2015 року скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: